Автори / Гурт BAndurbaND / Павло Савєльєв: «Бути учасником такого колективу - далеко не хліб»

Харківська група BandurBand за останні півтора року своїми виступами зчинила фурор як серед меломанів і всякого фестивального люду, так і в середовищі поважних музичних критиків. Вибухова енергія, високий професійний музичний рівень і зіграність, які не дають цій енергії розповзтись по сцені, а лавиною накривають слухача, якісне продумане шоу (в групі більшість є професійними театральними акторами), досить незвична, панківська інтерпретація виконання на такому традиційному інструменті як українська бандура - це ті складові, які дозволяють говорити про появу на українській сцені надзвичайно перспективної і цікавої нової музичної формації.

Інтерв'ю з лідером групи, гітаристом Павлом Савєльєвим.

- Після вашого концерту враження якогось роздвоєння: таке стильне іронічне шоу, і раптом така банальна назва – BandurBand. Де і що я не зрозумів?

Колись на самому початку існування нашого колективу само собою постало питання назви. Було запропоновано два варіанти: перший - "Васько де Гамма", ну і другий BAndurbaND. Після довгого засідання, як в парламенті, більшістю було прийнято рішення назватися так, як власне зараз і називаємося. Був у іронічній формі розроблений нами переклад цього слова : "BAndurbaND"( читається як «бандурбенд» ) і означає: -"Банд"-банда. "Ур"- Україна (скорочено), але без літери «К». "Бенд"-музколектив. "Бандур"- так як і музичний інструмент, але з останньою літерою "А". "Урбанд"-урбанізація. І так далі досхочу. Можна бавитися в асоціації. Ну і банальна назва по-банальному легко запам’ятовується!

- Що ще потрібно для того, аби можна було легко запам'ятати групу, на твою думку?

Гарний виступ. Цікавий стиль музичний. Вміння спілкуватися з публікою (хоча, напевно, не завжди). І, курва, хороший піар, бо зараз без нього якось важко доводиться існувати сучасним гуртам. Мені здається, що, наприклад, раніше для запам’ятовування гурту вистачило б і перших 3 пункти, бо після виступу цікавого колективу, як то кажуть, "йшла брехня по селу". Але зараз цього замало!

- Розкажи детальніше про групу, видно якість музичної підготовки. Освіта у вас яка?

Гурт вже неодноразово міняв свій склад... Від початку залишився тільки я - такий собі носій автентичності. Гурт був заснований мною і ще одним хлопакою Юрком в 2005 р. Ми з ним, актори за освітою, запросили до себе з консерваторії наших "народних" (з кафедри народних інструментів) хлопаків-студентів. Таким чином був створений перший склад гурту. Але йшли часи, минали роки, були певні проблеми...Одним словом, що поробиш - життя! Хтось йшов. Хтось приходив. І от на сьогодні маємо вже отакий склад. Справа в тому, що ми вже не дуже молода група - 7 років вже як-не-як.

- Сім років - тоді зрозуміло, звідки професійність. А де ж ви були так довго, що про вас досі не дуже сильно чути було?

А не було чутно, бо, як я вже казав, - піар! Ну і плюс в нас, чесно кажучи, такий нормально зіграний колектив створився тільки зараз. Тобто нинішний склад – найзіграніший (хай простять мене "старі" колеги), а до цього у нас були певні проблеми перед виступами з музикантами, до речі, якраз ніколи саме через "законсервованість", саме музичну, бо акторам це більш до душі, ніж музикам-консерваторцям (якось не дуже відповідально вони це сприймали, чи-то щось такого). Справа в тому, що консерваторці за рахунок музики, умовно кажучи, вчаться заробляти, тобто це їх професія, їх хліб. А бути членом такого от гурту - це далеко інколи не хліб. Ми і досі не дуже відомий гурт, а що вже казати про те, що було перед цим!

- Ви ще десь працюєте?

Я актор харківського театру ляльок, актор театру-студії "Арабески", Дрю (вокаліст) - актор театру студії "Арабески", Толян – барабанщик, підробляє різноробом (то повар, то будівельник), Єженик (бас) - студент режисер, Женя (баян) - вільна актриса, Надя (бандура) - студентка конси.

- Що для вас є в пріоритетах в музиці? Коли бачиш ваш виступ, видно що ви, так би мовити, в курсі того, що твориться в сучасному світі?

Пріоритетом є досить позитивна енергія і драйв, бо дуже класно, коли ти щось віддаєш, а до тебе то повертається (такий собі взаємообмін енергією з людьми, які нас слухають), але, на жаль, таке відбувається не завжди, бо не всім подобається наша творчість. Але ми до того нормально ставимось, бо в кожного свої смаки... А щодо сучасності - ми ж ще дуже молоді хлопаки, а інформації зараз дуже багато, є звідки черпати.

- А як взагалі україномовним музикантам в Харкові живеться, чи Жадан з Барбарою зрушили щось?

У Харкові так би мовити процес "українізації" зараз не такий активний, яким був нещодавно. Жадан і Барбара продовжують щось робити і їм, по-моєму, це вдається! Харків продовжує залишатись російськомовним містом, подивимось, як воно буде далі... Серед моїх харківських знайомих дуже мало музикантів, які б щось виконували українською....Але інколи і вони вигадують щось українське...

- Ви поза сценою україномовні? Маю на увазі, в побуті.

В житті я сам більш російськомовний, бо, як я вже казав, Харків - російськомовне місто. Але серед моїх друзів і знайомих дуже багато україномовних, з ними я спілкуюся виключно українською! І, напевно, був би радий це робити якомога частіше!

- Що, на твою думку, мало би статись, щоб перша столиця України стала тотально і природно україномовною, і чи це реально?

Думаю, що тотально україномовною - не дуже, а природно - реально! Харків є торговим і прикордоним містом з початку свого існування, і тут є багато видів культур, і російська – не найменша з них. Я думаю, що російської мови тут завжди буде достатньо, але таке, щоб корінні харків'яни природно заговорили українською, - цілком реально! Просто на це треба багато часу і правильний політично-соціальний напрямок.

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ, Галицький Кореспондент

Додав nady 20 серпня 2012

Про автора

Народний етно-фольк-хаус-драмен-бейс-хоп-хіп-хоп-рок (з елементами рок-н-ролла)-реп-хевіметал-свекла- рєпка-попка-рейв-дум-джангл-біт-реггі ...