Автори / Ігор Римарук / Дуже Римаруковий «Божественний вітер»
Чотири роки без Ігоря Римарука… У львівській кав’ярні-книгарні «Кабінет» відбувся вечір пам’яті одного з найталановитіших українських поетів-«вісімдесятників», лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка Ігоря Римарука, який був відомий також як головний редактор часопису «Сучасність» і керівник редакції української літератури видавництва «Дніпро».
Пом’янути поетичним словом автора зібралися його друзі і колеги, які цього вечора читали вірші Римарука. Вони ж презентували нову збірку, яка досі була анонсована в усіх посмертних публікаціях як «Останні вірші». Та, за словами дружини Ігоря Лариси Андрієвської, «коли дійшло врешті до упорядницької роботи, начебто справді війнуло звідкись, витіснивши первинну, запропоновану свого часу Василем Герасим’юком назву в підзаголовок: «Божественний вітер»…
Збірка ця стала другою книжкою з серії «Українська поезія: ІІІ тисячоліття», ініціатором якої є буковинський письменник і журналіст Мирослав Лазарук і яка здобула підтримку Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000». Першою ж книжкою серії була «Безпритульна течія» Леоніда Талалая, а наступною очікують «Вибране» Василя Голобородька. Згідно з концепцією серії, у книзі вміщено твори Ігоря Римарука, написані у ІІІ тисячолітті, а також недруковані вірші й ті, що не входили раніше до інших книжок.
- …Стародавня міфологема Божественного вітру й образ пілота-камікадзе заворожували Ігоря й раніше, - пише у передмові Лариса Андрієвська-Римарук. - Адже він чудово орієнтувався в японських культурі й історії. У його архівних начерках чимало виписок із Мацуо Басьо – саме з його хайку приблукало в Римаруковий вірш «Так дихають ліси…» оте лукаве оленя, так люблене Ігоревою російською перекладачкою Наталкою Бельченко. Шанував Місіму – не так за твори, як за біографічні перипетії. Цілком зрозуміло, захоплювався замолоду перекладами з Кобо Абе (а надто романом «Жінка в пісках»), натомість цілком незбагненно (принаймні для мене) – гостромодним на початку тисячоліття Харукі Муракамі, хоч, треба визнати, останній надихнув його на дотепний експромт, уміщений згодом у «Бермудському трикутнику», де “…між римаруками / є мешканець колодязя / харукі муракамі”.
Серед присутніх на вечорі пам’яті був і перекладач віршів Римарука Володимир Ільїн. За словами Лариси Андрієвської, поезії Ігоря взагалі багато перекладають російською. Найсвіжіші з них - видана влітку збірка перекладів авторства Германа Власова. Того вечора Володимир Ільїн перечитав кілька віршів із тогорічної книги «Доброе время твое», над якою працював спільно з Наталією Бельченко…
Повертаючись до «Божественного вітру», Лариса Андрієвська зауважила: «Я бачу, що ця книга вийшла дуже нерівною. Проте вона – несподівано навіть для мене - дуже Римарукова. Бодай тому, що репрезентує голоси усіх його вітрів, тобто увесь його поетичний діапазон…».
Додав nady 10 жовтня 2012
