Автори / Павло Гудімов / «Хьорст зайняв забагато місця і тому програє»
Куратор, музикант та архітектор Павло Гудімов поділився в ефірі програми «Молодь плюс» власним баченням сучасного мистецтва. Гудімов сказав, що арт-ринок в Україні замінює справжня любов до мистецтва, а також пояснив, чому успіх для митця може бути зайвим.
– Чи є в Києві аудиторія, готова до сприйняття сучасного мистецтва?
– Київ, як будь-яка, столиця є містом більш-менш динамічним, просунутим. Аудиторія в Києві дуже строката. Я вважаю, що Київ є не найкращою трибуною для демонстрації сучасного мистецтва, тому що перенасичення і робочий темп не дають можливості зосередитись на мистецтві.
За останні 2-3 роки сталися величезні зміни. Констатацією того, що ми провели 20 років незалежності не просто відпочиваючи, стала виставка у Мистецькому Арсеналі (куратором був Олександр Соловйов) «Незалежні». Це було на 20-ліття нашої держави. Мені приємно було, що в такий спосіб ми відзначили Незалежність.
Але мені здається, що аудиторія в Києві ще до кінця не підготовлена. Якщо придивитися до інфраструктури сприйняття й існування сучасного мистецтва, у нас не вистачає багато складових, зокрема музеїв (державних) сучасного мистецтва. Приватні ініціативи можуть розвалитися в будь-який момент. Державний музей сучасного мистецтва – орган, який охороняє і має вести просвітницьку діяльність, формувати колекцію. У нас все сучасне мистецтво за 20 з гаком років знаходиться у приватних колекціях. Це великий мінус. Столиця могла б показати приклад. Тепер, мені здається, державний музей сучасного мистецтва з’явиться будь-де, але не в столиці, тому що так багато балачок, але провінційність нікуди не поділася…
– У сучасному мистецтві часто перш за все намагаються шокувати людей. Чому саме на це робиться ставка?
– Сучасне мистецтво – це «мистецтво сьогодні». Воно нічим не відрізняється від мистецтва вчора чи завтра. Воно просто сучасне.
В Україні є баланс між традицією (школою, технікою, темою) і актуальністю. Воно конвертоване в світі.
Всі балачки навколо мистецтва (часто жартівливі) були присутні все 20-те століття: карикатури на Пікассо, Далі. І це дуже непогано. Коли люди починають розуміти, що таке мистецтво взагалі, що це є окремий вимір і не варто порівнювати його з життям.
– Куди рухається сучасне українське мистецтво? Якими є основні тенденції?
– В нас дуже натуралістичне мистецтво. Дуже сучасне, але «від землі». Весь світ вже давно на постмедіа мистецтві, на постконцептуальному мистецтві, на мистецтві, яке фактично зміксоване іноді з якимись природничими науками – мутації відбуваються. Іноді мистецтво набуває форми такого собі винятково дослідження на рівні наукового. Для сприйняття таких речей іноді доводиться закінчувати академії мистецтв, бути критиком.
Але з іншого боку існує українська ситуація, де існує таке традиційне поняття як картина, є пейзаж, але туди вже включаються концептуальні теми. Той background академічної школи є на рівні підсвідомості художників. Так чи інакше вони використовують таку візуальну мову. Це одна з особливостей українського сучасного мистецтва.
– Але як відрізнити, де мистецтво, а де – вже не мистецтво, а просто кітч?
– Над тим працюють цілі інститути. Світові музеї створюють експертні ради, які визначають, які роботи підлягають музеєфікації.
В Україні зараз інша ситуація: немає фіналізованої шкали цінностей – і слава Богу, що немає. Уявіть собі, якби міністерство культури випустило список художників, які гарні, а які не дуже… Якщо мистецтво поставити під скляний купол, то це вже не буде мистецтвом.
У нас всі умови створені для того, щоб люди займалися творчістю. У нас немає арт-ринку, як би не хотілося це комусь імітувати, у нас є любов до мистецтва у художників – вони займаються тим не заради кар’єри або престижу, а тому що вони не можуть тим не займатися. Як казав Пікассо: «Можеш не писати – не пиши!»
– Роботи деяких митців експерти назвали «фікцією створеною маркетологами». Яку роль у сучасному мистецтві грає PR?
– Я вже говорив про мутації у мистецтві. Іноді вони відбуваються не в науковому напрямку. Уявіть собі: рок-зірка чи кінозірка міксується з художником.
Деміен Хьорст, як на мене, зайняв забагато місця у сучасному мистецтві, перетягнув на себе ковдру. І тим самим він програє, стає заручником власного успіху. Успіх може бути найбільш згубним у творчості. Коли художники пише своєму колезі в книзі відгуків «Це успіх!», це означає «Задумайся!». Поняття успіху в мистецтві це поняття спокою вже, поняття зворотне творчості. Справжні художники в свій час практично не мали успіху, вони мали боротьбу.
Андрій Баштовий і Марічка Набока, Радіо Свобода
Додав nady 14 листопада 2012
