Автори / Книга року ВВС / Переможцями стали Юрій Винничук і Леся Воронина
"У нас є дуже сильні письменники, які стабільно продукують високої якості тексти", - член журі Світлана Пиркало пояснює цьогорічний вибір переможця Книги року ВВС, яким став Юрій Винничук із романом "Танго смерті".
За 8 років існування конкурсу пан Винничук отримав премію вже вдруге, повторивши успіх, який в 2005 році йому принесла книжка "Весняні ігри в осінніх садах".
"Ми нагороджуємо не письменника, а книгу", - продовжує Світлана Пиркало, наголошуючи, що це зовсім не означає відсутність в Україні нових авторів.
"Українська літера є літературою справді світового рівня - глибока, натхненна, переконлива, творча..." - доповнює її тезу вже з трибуни голова Європейського департаменту ВВС World Service Артем Лісс.
За кілька хвилин після цього в конгрегаційній залі Києво-Могилянської академії, де вже традиційно відбувається церемонія нагородження, вони вручать дипломи переможцям. Цьогоріч їх двоє - окрім Юрія Винничука, Леся Воронина із книгою "Таємне Товариство Боягузів та Брехунів" взяла гору у номінації "Дитяча книга року ВВС-2012".
Вибір без альтернативи
Звістку про перемогу Юрія Винничука зала зустріла гучними оплесками, хоча сам автор у цей момент жодним чином не змінив таємничого, задумливого виразу обличчя.
Виходити за відзнакою для письменника не є чимось новим - серед іншого він вже має титули "Галицький лицар", "Золотий письменник України" та є автором численних збірок поезій, романів, краєзнавчих книг, енциклопедії і упорядником антологій. Його твори перекладені більш ніж десятком мов.
"Наш вибір не мав альтернативи", - стверджує Світлана Пиркало. Але на одностайність журі, за її словами, вплинули не попередні здобутки Юрія Винничука, а, перш за все, художня вага його нового твору:
"Це чудовий роман про Львів - міжвоєнний і сучасний, який просто захоплює багатством своїх персонажів різної етнічної приналежності, і всі вони люблять це місто. Юрій Винничук розповідає і про побут, будні, про кохання між цими різними людьми, і про такі трагічні речі, як Голокост, очевидно, вперше в історії сучасної літературі описуючи його як трагедію українського народу, трагедію нашого минулого. Я думаю, ця книга дуже багато років буде ключовою в українській літературі".
"Мені хотілося написати про те, про що не писалося. Відкрити якісь темні плями в історії Львова, зробити їх світлішими, - пояснює сам автор. - Це роман не історичний, але всі епізоди в ньому звірені історично - я нічого там не вигадував".
"Це книжка для всіх. Там піднімаються загальнолюдські проблеми і трагедія загальнолюдська. Це все, звичайно, відбувається у Львові, але я бачу, що її читають багато читачів і з-поза Львова", - каже Юрій Винничук, додаючи, що на "Танго смерті" вже написали більше різних рецензій, ніж на будь-яку іншу його книжку.
Премія ВВС, за словами автора, важлива не стільки грошовим виграшем (гривневий еквівалент 1000 фунтів), а тим, що подібні відзнаки привертають уваги до книжок і допомагають їм знайти більше читачів.
"Гіркі ліки" для дітей?
Ще важливішою, кажуть члени журі, є відзнака у номінації "Дитяча книга року ВВС".
"Немає нічого кращого, ніж інвестувати у дітей", - вважає Джонатан Чарльз - директор департаменту внутрішніх та зовнішніх зв'язків з громадськістю Європейського Банку Реконструкції та Розвитку, який цього року є партнером ВВС в організації конкурсу.
"Ми повинні підкреслити важливість літератури для завтрашніх читачів, які читатимуть дорослі книги", - стверджує Світлана Пиркало.
Досі дитячі книжки брали участь у загальному конкурсі, однак цього року ВВС Україна запровадила окрему номінацію, відібравши до довгого списку 8 творів. Як і переможець дорослої номінації, авторка книги "Таємне Товариство Боягузів та Брехунів" Леся Воронина отримала грошову премію.
Спілкуючись із дітьми у школах, каже письменниця, вона виявляє, що більшості учнів не подобається програма з української літератури: "А коли я запитую - чому, то діти відповідають: бо вони всі мучаться і вмирають."
"Діти приймають літературу, як гіркі ліки. Вони змушені це читати. Навіть якщо це блискучі твори. Але якщо дитині весь час показують, що українці - мученики, жертви і бідолахи, яким кінець-кінцем вкорочують віку, така нація не може вирости повноцінною. Ці діти, звичайно, тікатимуть до літератури захопливої, динамічної, шаленої, пригодницької," - каже Леся Воронина.
І головне, за її словами, перехопити дітей під час цієї втечі, запропонувавши їм щось на заміну - такі книжки, які можуть стати містком до більш складної літератури в майбутньому.
"Діти залишаються дітьми. Єдине - у них з'явилося багато класних забавок, якими можна послуговуватися, аби не читати. Тому завдання письменника, можливо, стає ще складнішим - у якийсь спосіб не відірвати дитину від "Айпеда", чи комп'ютера, а конкурувати з цим. І я думаю, що якась частина дітей однаково завжди читатиме", - вважає Леся Воронина.
Бажання знати більше
Ця звичка із дитинства - читати художню літературу - може супроводжувати людину все життя. Принаймні, саме так сталося із цьогорічним переможцем читацьких рецензій Миколою Григорчуком, автором відгуку на книжку Ярослава Мельника "Телефонуй мені, говори зі мною".
Перша реакція фізика Миколи Григорчука на свою перемогу
Доктор фізико-математичних наук і провідний науковий співробітник каже, що у фізиків багато спільного із ліриками. І, пишучи наукові статті і перекладаючи університетські підручники, він не може відмовитися від своєї "дитячої хвороби":
"Є речі в житті, які неможливо пропускати. Вони дуже важливі - в культурному, театральному житті. Бо заглибитися тільки у свою вузьку тему- це надто себе обмежити від усього того, що довкола відбувається. Ще під час навчання в університеті ми зрозуміли, що ми дуже обмежені люди. А у фізиків завжди присутнє бажання знати більше".
Таке ж бажання виникає у дедалі більшої кількості людей в Україні, особливо якщо йдеться про історію - принаймні про це, за словами члена журі Павла Солодька із сайту "Історична правда", свідчать результати конкурсу. Минулого року переможцем став історичний роман Володимира Рутківського "Сині води", цьогоріч у коротких списках - три книжки на історичну тематику, в тому числі й переможець.
Віра Агеєва та Павло Солодько
"Як показує досвід і спілкування із читачами у нас на "Історичній правді", то всі цікавляться, і всі у всьому розбираються. Тут багато стереотипів, але попит на історію є", - стверджує Павло Солодько.
За його словами, важливо, аби люди взнавали про контроверсійні історичні теми не із заяв політиків, а від незаангажованих письменників.
Хоча політичні новини поки все ж домінують в українському медіапросторі. На жаль - додає член журі, професор Києво-Могилянської академії Віра Агеєва.
"Наш соціум, наші люди набагато кращі, ніж український політикум. В політику пробиваються люди із найнижчим моральним порогом. Так ось багато чого визначається культурою, культурницькою роботою, отими малими справами, які так зневажають ідеологи. А насправді ці малі справи визначають дуже багато".
До таких "малих справ" Віра Агеєва додає і літературні конкурси. Результат, за її словами, очевидний - книжки продаються, ринок працює, а культура видання зростає. Хоча бракує літературної критики: "Цей конкурс - це якраз можливість поговорити про книжки. І це дуже важливо".
Роман Лебедь, ВВС Україна
Додав nady 21 грудня 2012
Про автора
Премія "Книга року ВВС", що становить еквівалент 1000 британських фунтів в українських гривнях, буде вручена автору найкращої книжки художньої прози та автору найкращої дитячої книги. Переможців визначає журі. Приз не може бути розділений.
