Автори / Сергій Жадан / Неповноліття
В 16 цілком природно бути незадоволеним і скептичним. В 16 світ видається тобі великим, добре просмаженим стейком, на який ти, з усім твоїм апетитом, маєш повне й незаперечне право.
Тут мій малий попросив на свята купити йому шампанського. Сказав, самому йому не продадуть. Я щиро здивувався, що в наших крамницях хтось зважає на вік і, розуміючи наскільки це непедагогічно, погодився. І подумав – а як із усім цим було в наш час? Не пам'ятаю, аби хтось щось нам не продавав. Більше того – пам'ятаю, як під час антиалкогольної кампанії старші ставили нас, молодих, у загальну чергу, оскільки більше літра в руки не відпускалося. В кожному з нас вони бачили потенційний літр. Пам'ятаю, як у часи безтурботного радянського тінейджерства ми брали пиво на рівні з дорослими робітниками ремонтного заводу – в одній черзі, з однієї бочки, в ті таки целофанові кульочки, пити з яких було незручно, проте круто. Пам'ятаю, як у найбільш скрутні часи все тієї ж антиалкогольної кампанії ми діставали спирт і самогон, пам'ятаю як фатально це закінчувалося, які несподіванки й загадки готував нам алкоголь у нашому пізнанні життя та набуванні досвіду. Що тут скажеш - інший світ, інші обставини. Не те, щоби мені більше не було чого згадати з дитячих років, просто дивлюсь і розумію, наскільки змінилися обставини. Всі ці спроби регулювати продаж та вживання алкоголю й тютюну, навіть не знаю – чи подобається мені ця тенденція. Ясна річ, я проти дитячого алкоголізму та тютюнової залежності. Звісно, що проти. Поза всяким сумнівом. Просто раніше якось не надто помічав, аби школярі висиджували в барах та ресторанах із сигаретами. Заборона-то вдарила по дорослих. А це не викликає жодної симпатії. Знову ж таки, я не палю, проте припускаю, що якби палив, мені було б неприємно, що хворобливий монстр держави забороняє мені вбивати власне здоров'я в приємний для мене спосіб. Втім, я відійшов від теми. Отже, заборона продажу неповнолітнім. Все вірно, я налаштований достатньо консервативно, аби з цим погодитися. Цікаво, як це сприймають вони, ті, кому сьогодні 16-17? Чи вважають це якоюсь змовою проти себе? В 16 зазвичай підозрюєш навколишній світ у підступах та нечесній грі, борешся з несправедливістю та протистоїш жорстоким обставинам. Навряд чи це змінилося за останні 25 років. Та й за останні 2500 років теж. То як вони на все це дивляться? В 16 цілком природно бути незадоволеним і скептичним. В 16 світ видається тобі великим, добре просмаженим стейком, на який ти, з усім твоїм апетитом, маєш повне й незаперечне право. Біда лише в тому, що крім тебе на цей шматок претендує з якогось дива ще величезна кількість невідомих тобі суб'єктів. Ясна річ, це не може не обурювати. Ясна річ, не може не обурювати ставлення до тебе світу взагалі. Коли тобі 16, світ видається особливо недосконалим. В нього забагато понтів, забагато жлобства, забагато жмотництва. Гадаю, не конче бути сімнадцятилітнім, аби це розуміти. Проте, саме в 16 подібна картина світу викликає особливо справедливі претензії – мовляв, приходячи сюди, я розраховував дещо на інше. Могли б краще підготуватися, розібратися з своїми проблемами, суперечностями та несправедливостями, а вже потім запрошувати до столу мене. В 16 легко бути скептиком і атеїстом, циніком, критиканом та поетом. В 16 серце нагадує електричну лампочку – воно б'ється від одного необережного жіночого руху. В 16 тобі не подобається власна тінь, і разом із тим ти готовий нападати на ціле людство, з його умовностями й конформізмом, з його постійними компромісами та продажними стратегіями поведінки. Тобі не подобається система освіти, не подобається релігійне виховання, культурна політика, соціальні стандарти, політичний устрій, світоглядні підвалини, суспільна мораль, космічні таємниці, а головне – необхідність за все відповідати самому. Єдине, що подобається – це вітер, свіжий і невимовно легкий, холодний і сповнений світла, вітер, що приносить відчуття свободи й безкінечності, неймовірних пригод і незліченних можливостей. Ти підставляєш під нього обличчя, раннього березня, в перших сутінках, і відчуваєш, як кров починає перетікати трішки швидше, ніби боячись не встигнути за серцем, що так шалено б'ється під твоєю потяганою у вуличних пригодах курткою. Світ може бути прекрасним, якщо ти дуже цього захочеш. Одним словом, прекрасна пора звершень і розчарувань, закоханості й зневаги, пізнання й зневіри. Найгірше, звісно, що не продають алкоголь.
ТСН
Додав nady 20 січня 2013
Про автора
Сергій Жадан (народився 1974 р.) — поет, прозаїк, перекладач, есеїст, органзіатор літературних фестивалів, рок-концертів, театралізованих перфоменсів та акцій громадянської непокори. Автор кількох книжок віршів та прози. Живе і працює в&nb
