Автори / Сергій Жадан / Сергій Жадан провів «профілактичну роботу з демонами» і зібрався в «Лютий тур»
Удача, мов птах, сидить на плечі.
Китайські гетри, пакистанські м`ячі,
тайський одяг, в`єтнамська мівіна:
я залишаюсь - це моя країна.
(с) С.Ж.
Сергій Жадан та харківський панк-ска-гурт «Собаки в космосі» вирушають у «Лютий тур».
Вони працюють разом уже 6 років. 2008-го видали перший спільний альбом — «Спортивний клуб армії». З того часу проект був презентований слухачам у різних містах України, Польщі, Німеччини, Австрії, Чехії та Росії. Почавшись влітку 2011 року синглом «Радіо Харків», робота Жадана та Собак над новим альбомом завершилась виходом минулої осені диску «Зброя пролетаріату».
З часів роботи над першим альбомом звучання проекту зазнало суттєвих змін. Від ліричних балад та сатиричних композицій колектив перейшов на брудніший, більш динамічний звук та гостросоціальну лірику. Сьогодні музиканти грають соціальний диско-панк, поєднуючи жорстке гітарне звучання з ідеологічною складовою марксизму, а героями нових пісень СЖ та СВК є всіма пізнавані персонажі — працівники адміністрації президента, депутати Верховної Ради, представники середнього та малого бізнесу, клерки обласних, районних та селищних рад. В цілому ж проект і надалі грає життєствердну музику для протестного електорату.
Про новий тур, музику, «творчі плани» та ще про багато речей ми поговорили із Сергієм Жаданом.
Із чого все почалося, як ви познайомилися, і хто перший запропонував щось таке закрутити?
- Ми познайомилися десь 2000-го. Із «Собаками» мене познайомив Льошка Чечен, з якого я «художньо змальовував» Собаку Павлова в «Депеш Моді». Він із ними товаришував, вони разом пили. «Собаки» на той час грали руський рок, головним хітом у них була пісня про п’яного міліціонера. З того складу «Собак» до сьогодні лишився лише Саша Болдирєв. Потім я робив якісь концерти, де вони виступали. А потім вони на сім років зникли з мого «творчого овиду». В 2007 році ми знову зустрілися - в них був новий альбом, спонтанно виникла ідея зробити щось разом.
Ви далеко просунулися. За плечима вже два повноцінних альбоми. Причому різних за стилем... Цей тур - це продовження «протестної хвилі» чи підготовка до виходу нового альбому?
- Скоріше, продовження, яке плавно переходить у підготовку. Нам хотілося презентувати останній альбом на Донбасі, а коли почали згадувати матеріал, почали придумуватися нові речі. Кілька штук навіть устигнемо презентувати. І з цього, цілком можливо, вийде новий альбом.
А відчувається, що «зброю пролетаріату» підхопили маси?
- Та ні, звісно. Маси давно й безнадійно підхопили Стаса Михайлова. Але те, що в нас з’явилося більше слухачів - відчуваємо. Ну, і що матеріал сприймається саме так, як потрібно - теж відчуваємо. Що, ясна річ, наснажує.
Чому цього разу в розкладі туру відсутній Захід України? Не кличуть, чи «нєльзя обьять нєобьятноє»?
Нєльзя. Часу не вистачає. Плануємо концерти на Заході десь у серпні-вересні. В цьому є свої плюси - може на той час зробимо нову програму. А так - запрошуємо всіх на концерти.
Якої реакції очікуєш від Донбасу?
- Бойової, як завжди. На Донбасі публіка завжди відкрита й безпосередня. Вони хочуть не лише слухати, а й самі говорити. Найцікавіше з ними починається після того, як завершуються концерти й презентації - тоді вони говорять, а ти слухаєш. Зазвичай стикаєшся там із сильними характерами, хоча іноді й суперечливими.
Скільки тебе пам`ятаю, ти розповідаєш, які чудові, хоч і не прості, люди живуть на Сході України. Тебе, певно, можна назвати співцем і промоутером суворого донецького регіону...
- Промоутерство передбачає, все ж, фінансову складову. А моя любов - безкорислива. Насправді ж я так не лише про Схід говорю. Про Захід говорю не менш захоплено. А про Крим і поготів.
Чи переслідуєте ви якусь «вищу мету», чи просто робите те, що вам у кайф?
- Насправді, нам в кайф переслідувати свою вищу мету. Звісно, нам у кайф. Якби нам не подобалося те, чим займаємося, то що б тоді тримало разом уже сім років сімох дорослих мужиків. Нам подобається наша музика, гадаю, навіть якби її взагалі крім нас ніхто не слухав, ми б її грали. В літературі це називається графоманством.
«Зброя...» одразу з’явилася у вільному доступі для скачування в інтернеті. Чи можливо зараз в Україні щось заробити продажем аудіопродукції?
- Та навряд чи. Як це можна зробити, якщо в неті є все. Звісно, є така категорія людей, котрі купують лише ліцензійну продукцію. Але це або гурмани, або чайники. Ось як мій приятель Кокотюха - він купує музику, оскільки не вміє її скачувати.
В будь-якому разі нам не йшлося про те, аби продати 100 000 примірників, хоча невеликий наклад, для «гурманів», ми зробили завдяки агенції «Арт-поле».
Чи є дух конкуренції з Болдирєвим?
- Ні, звісно. Саня - це голос і серце Собак у космосі, а наш проект - це окрема річ. Ось у нас останнім часом заспівав клавішник – це, звісно, виклик нам усім. Та й слухачам теж. А ще у нас нова гітара. Тож, сподіваюсь, давні прихильники відкриють для себе нові грані нашої самобутньої творчості.
Чи ти досі «переслуховуєш Поплавського», щоб «не заспівати» (це я таке в якомусь інтерв’ю прочитала :))?
- Переглядаю. В мене є кілька дисків із його концертами - спільні друзі подарували - дивлюся, вчусь у метра, знімаю рухи, хореографічні прийоми. Аякже.
А ще в одному відгуку писалося «очевидно, Сергій у цьому альбомі («Зброя..») випустив усіх своїх демонів»... То всіх, чи ще лишились?
- Лишилося ще на кілька альбомів. Демони мають здатність відроджуватися й перероджуватися. Тому з ними потрібно проводити постійну профілактичну роботу.
Яку музику слухаєш сам зараз? Чи змінилися твої смаки?
- Слухаю вініл. А оскільки зараз його видають не так багато, то слухаю переважно те, що слухав і 20 років тому - рок 60-70-х. Ось нещодавно дивився різдвяний концерт Роллінг Стоунз. Там якоїсь миті на сцені з’являється Леді Гага, й відразу стає помітно, скільки років Джаггеру.
Чи не плануєш іще чимось зайнятись, наприклад тим, від чого зарікався?
- Та я не зарікався ніколи. Ось навіть у кіно, в Леся Саніна, знявся нещодавно (новий фільм Олеся Саніна про Україну 30-их років має назву «Поводир» і орієнтовно має з’явитись цього року - ред). У світі стільки всього цікавого. За винятком політики, мабуть.
А ще он шанувальники твоєї віршотворчої діяльності цікавились, чи не боїшся ти за розмаїттям проектів, у яких береш участь, розвітатися з музою, яка підказує тобі «серйозні поетичні твори»?
- Не боюся. Мені взагалі не подобається визначення «серйозні поетичні твори» - за цим бачаться втомлені від читання власних дисертацій очі філологів. Ділити писане на серйозне й несерйозне - вже несерйозно, як на мене.
Чи ти ще не втомився дотепно відповідати на запитання про наявність нецензурних слів у текстах?
- Я все чекаю, що мої читачі втомляться перші. Але їхня наполегливість та непоступливість справді дивує.
Чи порадиш на майбутні концерти твоїм фанам брати з собою дітей?
Ну, чому ж ні - весела, танцювальна музика, позитивна атмосфера, приємний родинний відпочинок. Ласкаво просимо!
Чи не плануєш ти поспівпрацювати з якимись іншими музикантами? Як тобі проект «Два Сєрожі»: Жадан і Бабкін, красиве і корисне?
-А ми робили спільний проект. Разом із групою «Состояние души». В неті десь має бути пісня.
Чим би хотів зайнятися в старості?
- Підстриганням газонів. На власному футбольному полі.
Розмовляла Валентина Романенко
Відео - нова композиція від Жадана і СВК
Розклад «Лютого туру»:
8 лютого, Луганськ, «Чілаут Донбас», вул. Леніна, 48. Початок о 19 00
9 лютого, Донецьк, «Gung’Ю’bazz bar», бульвар Шевченка, 3. Початок о 20:00
10 лютого, Дніпропетровськ, Арт-кафе «Невідомий Петровський», вул. Набережна Леніна, 15 А. Початок о 19.00
21 лютого, Харків, Арт-клуб «Корова», вул. Петровського, 37. Початок о 20.00
1 березня, Полтава, Пивниця «Сто доріг», вул. П.Комуни, 18. Початок о 19.30
2 березня, Київ, Арт-паб «Бочка», вул. Верхній Вал, 22. Початок о 20.00
Джерело: УНІАН
Додав nady 06 лютого 2013
Про автора
Сергій Жадан (народився 1974 р.) — поет, прозаїк, перекладач, есеїст, органзіатор літературних фестивалів, рок-концертів, театралізованих перфоменсів та акцій громадянської непокори. Автор кількох книжок віршів та прози. Живе і працює в&nb
