Автори / Раїса Недашківська / Берегиня українського театру та кіно: Бенефіс народної артистки України Раїси Недашківської у Будинку Актора
Білий лагідний сніг запорошив київські вулиці, та подих весни нестримно мчить до столиці. Особливо це відчули гості, що завітали до Будинку Актора 18 лютого, на ювілейний бенефіс народної артистки України Раїси Недашківської. Ніжність, таємниця, мудрість і грайливість – все переплелось у образі чарівної жінки, легенди українського театру та кіно, неперевершеної майстрині слова!
Кожне слово із уст пані Раїси – як порух космічних глибин, як музика всесвіту! Над залою линули безсмертні твори класиків української та російської літератури.
У дуеті із народним артистом України Володимиром Губою прозвучали поезії Тютчева – втаємничені, дзвінкі, ніжні,задумливі… Музична канва влучно доповнювала мелодійний зміст слів, переливаючись дивними спалахами звуків фортепіано.
Зоряні світи Олександра Пушкіна подарувала слухачам пані Раїса разом із народною артисткою України Людмилою Марцевич, у виконанні якої прозвучали чаруючі вальси та ноктюрни Шопена.
Запальна іспанська гітара та поезії Федеріко Гарсіа Лорки перенесли нас до Гранади. Севільї, до берегів Гвадалквівіру…. І ось у же на сцені – горда та полум’яна іспанка, у ній вирує дух свободи і витонченості, і єдиний погляд її здатний запалити квітку любові!
До найяскравіших вершин історії та культури доторкнулись глядачі разом із безсмертним «Плачем Ярославни» із «Слова о полку Ігоревім». Політ у безмірність, трепет і велич кожного слова, відчуття, як вітер, зорі, трисвітле сонце оживають, допомагають молодій княгині, і закликають все людство до гармонії, до відчуття єдності зі стихіями, які є частиною нашого буття, нашою суттю!
Та найвищою кульмінацією вечора стала композиція на слова Шевченка, яку Раїса Недашківська виконала у співдружності із молодим композитором та виконавицею Олесею Сінчук. Здається, зникли час і простір, забринів всесвіт і безодня відкрилася, коли вогняним вітром пролинули над простором могутні переливи фортепіанних акордів та вічні, знайомі кожному українцю пророчі слова: « Реве та стогне Дніпр широкий…» Вся душа України-матінки - жіночна, мрійлива, довірлива, та згорьована розлукою з коханим, як та шевченківська дівчина постала перед нами і сльози заясніли навіть на очах у сивобородих чоловіків, що сиділи у залі… Надзвичайне, невимірне одкровення суті нашої, болю нашого, любові нашої оживало в душах… Ось ліричні фортепіанні мережива переливаються у дзвінкий голос сопілки… «Защебетав соловейко в лузі на калині…» Напевно, кожен із нас відчув себе в обіймах співучої української ночі, квітучу весну, перше кохання… І першу розлуку… І віщі слова – «Серце знає, кого любить…»А сопілка бринить, розсипається вогнистими іскрами понад залом, Києвом, Землею…
Пані Раїса у День ювілею прийняла вітання від Президента України Віктора Януковича, міністра культури України, голови спілки театральних діячів народного артиста України України Леся Танюка, Президента Міжнародного кінофоруму «Золотиий витязь» Миколи Бурляєва із Москви, Громадської організації «Фонд пам’яті Капністів». Напрочуд влучне поетичне привітання подарував для пані Раїси відомий поет та громадський діяч Житомирщини Володимир Сінчук. З дозволу автора дарую його усім читачам. А величній, чарівній берегині театру та кіно Раїсї Недашківській – многая літа!
Світлана Литвиненко,
заслужений працівник культури України
Іде вона – і Мавка, і княгиня,
З прихильників могутнім славним військом,
Театру нашого велична Берегиня –
Чаруюча Раїса Недашківська.
Прекрасна, романтична, завжди в русі,
Її ім’я легендою звучить,
На неї я дивлюсь – не надивлюся,
На неземну й народну – кожну мить…
Для оплесків народжена, для сцени,
Вже скільки доль вона пережила,
Вона – цариця в царстві Мельпомени
Несе добро, мов «Ніки» два крила.
На ній, мов черевички Попелюшки –
Її харизми зоряна роса,
Всі шапочки її, всі капелюшки –
Древлянська, дивна, сяюча краса!
Яка прекрасна Ви, велична жінко,
Яка пішла із Малина в світи,
Господь послав Вам Лесю Українку,
В культури космос зводячи мости.
І роль нову – високу, незбагненну
Ви граєте – до крику і до сліз
Де все життя – добра велика сцена,
Вогонь безсмертя в серці – як девіз!
Нехай Вам все, що в мріях є, удасться,
Нехай не в’яне в серці мрії цвіт,
Нехай дає Господь здоров’я, щастя
Й наснаги крила ще на сотню літ!!!
З пошаною та любов’ю,
Володимир Сінчук
Додав nady 24 лютого 2013
Про автора
З дитинства займалася танцями, була солісткою хореографічного ансамблю. 1960 - виконала у фільмі Віктора Івченка «Лісова пісня» роль Мавки. 1965 - закінчила Київський театральний інститут і стала актрисою Київської кіностудії імені О.Довженка.
