Автори / Проект Запасний вихід / Операція «Льод» у Харкові
Той, хто багато ходив Харковом днями між 2-м і 6-м лютого, міг бачити то там, то там дивні крижані брили: з однієї грала музика, в іншій «плавали» чорні лебеді, з третьої взагалі підмигувало якесь НЛО. Усього таких інсталяцій було 11, всі вони були зроблені харківськими художниками в межах «Операції «Льод» — другої акції проекту «Запасний вихід».
Втім, щоб побачити інсталяції, бігати містом треба було б досить швидко: руйнувалися вони значно скоріше, ніж зводилися. Не так через погоду (хоча саме в ті дні й почалася відлига), як через надмірну активність (назвемо це так) місцевих жителів, незвиклих до стріт-артових несподіванок.
Ініціювала проект «Запасний вихід» молодий куратор Ярослава Бондарчук, льодова ідея належить Віталію Кохану, а втілювали дев’ять художників: Роман Мінін, Віталій Кохан, Юліана Алімова, Артем Волокітін і Тетяна Маліновська, Максим Кущ, група SVITER (Макс Роботов і Лєра Полянскова) та Олексій Яловега, який до того ж став офіційним фотографом проекту. Відеозйомку «Кубів» (як ніжно між собою називали інсталяції автори) здійснював Михайло Шильнов.
Реалізовано проект в рамках програми «Центр компетенцій для менеджерів у сфері культури в країнах Східної Європи, Центральної Азії та Південного Кавказу», проект ініціативи «Культура та розвиток» Ґете-Інституту.
Бувають такі проекти, коли фінальний результат відходить досить далеко від початкового задуму — і тим самим парадоксально дає відповіді на поставлені питання і простір для якихось подальших роздумів. Щось схоже відбулося і з «Операцією «Льод»».
Під час підготовки, як це часто буває, концепція акції зазнала змін. Технічною причиною цього було те, що в Харкові не знайшлося місця, де б такі брили можна було заморозити швидко і якісно, тому автори вирішили випилювати лід з водосховища Гідропарку. Усього довелося випиляти, погрузити в авто і довезти майже 4 кубометри (3,5 тони) льоду — для приблизно двадцяти брил розміром 50 на 50 см.
Приймав «льодову майстерню» Харківський Літературний музей — саме на його подвір’ї художники кілька днів працювали над інсталяціями. Виставляли об'єкти в місті не всі відразу, а по декілька протягом п’яти днів.
Окрім мистецького аспекту, був у акції і ще один: назвемо його соціологічно-урбаністичним.
Авторам проекту було цікаво подивитися на те, як мешканці різних районів відреагують на несподівані інсталяції: «Ми навмисне вибирали дуже різні локації: спальні райони, центр, лижний комплекс, — розповідає Міша Шильнов. — Робили ставки на те, скільки протримається той чи інший куб».
Що вийшло зрештою:
Роман Мінін, «Диско-куб»: з одного боку кубу було вмонтовано ліхтар, з іншого — радіо.
Поставили його ввечері біля Палацу Спорту на Нових дома і «прожив» він, як можна здогадатися, ніч та половину дня наступного. «Крижана дискотека» моментально знайшла відгук у серцях місцевих жителів, а простіше сказати — комусь вельми знадобилися ліхтар і радіо.
Олексій Яловега додав романтизму нашому місту своєю інсталяцією «Внутрішнє світло». Ідея проста і красива: в льодову брилу художник вмонтував свічку і запалив її, його «свічка» стояла на площі Свободи, за пам’ятником Леніну. Її роздивлялись, коментували, фотографували.
Максим Кущ зробив два куби в одній манері, зі спільною назвою «Сік життя»: художник просверлив у льодовому кубі дірки і жолобки і запустив у них різнокольорову фарбу. «Мені хотілося нагадати, що в Землі сплять потужні вітальні сили, і от-от прийде весна, і всі ці життєві соки вирвуться на свободу», — пояснює Максим свою ідею. Стояли ці два куби біля пам’ятника Солдату на вулиці 23 серпня і на так званій «Харківській Швейцарії» — міському лижному комплексі. На "Солдаті" куб проіснував не більше чотирьох годин, а на "Швейцарії" був майже єдиний випадок, коли куб прожив повне життя – ніхто його не ламав, більше того – за ним можна було спостерігати он-лайн за допомогою веб-камери. Ідея автора спрацювала — з куба просто поступово витікала фарба, звільняючись від криги.
Юліана Алімова, «Лебедине озеро»: проста, але стильна ідея — в пропилені у кризі щілини художниця посадила паперові фігурки — силуети чорних лебедів і, заливши їх зверху водою, «вморозила птахів» у кригу. Символічно, ця інсталяція розмістилась біля Дзеркального струменя, одного з найпопулярніших у Харкові місць для весільної фотографії.
Дуже зворушливою була друга інсталяція Юліани з очевидно дівочою назвою «Секретики» і більш ніж дівчачим наповненням: художниця впаяла у лід добру жменю «скарбів» — кольорові заколочки для волосся, записочки, блискучі підліткові прикраси, уламки дзеркальця тощо. Усе те, що традиційно складає «багатство» маленької дівчинки. Інсталяції Юліани Алімової протрималися приблизно добу.
Віталій Кохан, «Предмети». «Це була моя чергова спроба пошуку гармонії в хаосі, пошуку взаємозв’язків між речима, на перший погляд ніяк не пов’язаними між собою, — коментує свою роботу Віталій. — Лід зникне, предмети зміксуються у довільному порядку — і, можливо, саме так прийдуть до гармонії ». Процес підготовки був кропітким: льодовий куб розпиляли на кілька пластин. На кожну з них художник довільно викладав предмети (літачки, солдатики, сухе листя, тощо), зверху клав наступну пластину і повторював процедуру. Конструкцію залили водою і дали усім шарам добре змерзнутись між собою. Правду кажучи, якраз «добре» змерзнутись і не вийшло — стояла відлига, тож усі предмети ніби плавали у ледь замерзлій воді. «Як на мене, ця «кліматична несподіванка» додала роботі ще більше і хаосу, і гармонічності водночас», — говорить Ярослава Бондарчук, куратор проекту.
Робота Віталія стояла на розі Червонопрапорної і Пушкінської, а протрималася не більше двох годин — занадто активне місце для поціновувачів сучасного мистецтва.
Інсталяція подружжя художників Артема Волокітіна й Тетяни Маліновської називалася «Консервація динаміки». В льодовий куб художники вморозили картинку з ефектом ЗD, що створювало оптичний парадокс: динамічність і сталість водночас. Виставлена на сходах, що ведуть до Полтавського шляху, «Консерваця динаміки» одназу викликала активне позитивне зацікавлення. Тривалість експонування цього об'єкту невідома.
Нарешті, арт-група SVITER у властивій собі манері заморозила у кригу літаючий корабель. «Ура! Вони прилетіли!» — називалася їх робота. Заморожене НЛО висадилося на площі Поезії, де одразу знайшло шанувальника — хлопчика років 5, який просто не міг відірватись від льодового куба.
Інформаційний аспект акції став несподіваним і показовим для Харкова одночасно. «Фотографії проекту (за які величезне спасибі Олексієві Яловезі) моментально «розлізлися» по Фейсбуку, нам почали писати люди з інших міст та країн, зокрема, Грузії та Росії, з проханням розповісти більше про проект та інсталяції. Ми отримали кілька захоплених відгуків та, загалом, позитивну реакцію на акцію, — згадує Ярослава. — При цьому в оф-лайні акція залишилися практично невідомою: інсталяції встигло побачити дуже мало людей, що зрозуміло, враховуючи те, як коротко вони проіснували; і жодне харківське СМІ не зацікавилось подіями та перебігом акції. З одного боку ми розуміємо чому це сталося – бо, зважаючи на особливості акції, ми не мали достатнього (може – достатньо?) часу на попереднє інформування. З іншого боку, кількість уваги до акції у соціальних мережах та реакція звичайних глядачів тільки підтверджує, що подібні акції потрібні будь-якому мегаполісу. Особливо у такі несприятливі моменти зміни сезонів. Тобто, до чого я це – як на мене, то відсутність «офіційного» розголосу подібної акції на рівні міста тільки констатує відірваність ЗМІ Харкова від життя людей цього міста».
Наразі автори проекту готують каталог «Запасаний вихід», присвячений попередній, осінній акції «Інсталяції у вітринах». Його презентацію планують на кінець лютого. Одночасно відбудеться і показ спеціального відеороліку від Міши Шильнова, який підсумує крижану акцію, що і логічно – весна вже скоро!
Додав nady 26 лютого 2013
Про автора
місто Харків
