Автори / Микола Сом / Світ покинув письменник Микола Сом
27 березня, на 79-му році життя, в лікарні «Швидкої допомоги», після операції помер Микола Сом, відомий письменник, лауреат літературної премїі ім. Володимира Сосюри й Остапа Вишні, автор слів до колискової «Рученьки, ніженьки, лагідні очі».
Нащадок старих козацьких родів краю. Враховуючи давність і рідкість прізвища є велика ймовірність, що письменник нащадок саме того українського козацького роду Сомів, з якого вийшла Ганна Сомко - дружина гетьмана Богдана Хмельницького і мати його дітей.
Народився в сім'ї сільського коваля. 1952 закінчив Требухівську середню школу та вступив на факультет журналістики Київського університету.
Працював у газетах «Нафтовик Борислава», "Вечірній Київ", "Друг читача", "Слово просвіти", в журналі "Ранок", у видавництві "Музична Україна", в кабінеті молодого автора Спілки письменників України. Був завідувачем відділу поезії журналу «Зміна», завідувачем літературної частини Укрконцерту.
Вчителював у рідному селі та в київських школах. Працював завідувачем сектору пропаганди книги в Київській публічній бібліотеці імені Лесі Українки. Захоплювався рибальством.
Цікавий факт: Микола Данилович — друг Василя Симоненка.
Мир його душі!!!
Українська Літературна Газета
Додав nady 28 березня 2013
Про автора
.
Важко у це повірити, бо пан Микола був справжнім життєлюбом. Без його поезій і сатири з гумором не можна навіть уявити української поезії й літератури. Пухом земля! Ширі співчуття рідним, близьким і друзям.
Для тих, хто думає, що Микола Сом написав лише "Рученьки, ніженьки, лагідні очі", додаю малесеньку дещицю
ЗАПРОШЕННЯ НА РОСЬ
Миколі ВІНГРАНОВСЬКОМУ
Давай поїдем, друже, на славну річку Рось,
Там карасів дебелих багацько розвелось,
А ще під берегами, де річки тихий плин,
Гуляє з карасями, пускає бульки лин.
А що плотви тієї — кипить вода навкруг...
Якщо ти не поїдеш — який із тебе друг?..
Там первозданна тиша. Там юний день і світ.
Там тільки плескіт риби і птахів переліт.
А в берегах незбита трава — густа така,
Немовби не ступала туди нога людська.
А далі — латка лугу, де гайстер жабу з’їв,
Аби не виступала супроти солов’їв.
Ген лісу гавань тиха. А вдалині — село,
Яке в краєчок неба тополями вросло.
А головне натхнення — свята жива вода...
Чого ж ти завагався? Збирайся і — гайдаі!
Покинь столичний гамір і суєту суєт,
Не забувай ніколи, що ти єси поет.
А що поету треба? Сякі-такі харчі,
Рибальське причандалля та вогник уночі.
А ще поету треба (відомо з давніх пір!)
Сорочка чиста, совість чиста і не брудний папір.
А совість наша чиста. Сорочка чиста теж.
На чистому папері думки свої мереж.
А Слово прийде потім... Лиш привітав би хтось...
Давай поїдем, друже, на славну річку Рось!
Микола СОМ,
поет і рибалка.
***
Хто я такий?
Пишіть: Микола Сом,
Іще пишіть: син коваля Данила.
Де народився?
В полі за селом
Мене красива мати спородила...
...Національність?
Звісна річ, яка,
Вона відома друзям і сусідам,
Як наша мова, ніжна і м’яка,
Я — українець з прадіда і діда...
...Іще нема медалей, орденів,
Та я омріяв чесну нагороду —
Щоб на багато велелюдних днів
Потрібним бути рідному народу.
Де я живу?
У рідній стороні.
Що я роблю?
Словами молодими
Малюю ніжно я свої пісні,
Аби вони та й стали не моїми...
Б’ю чолом!
Микола СОМ.
***
Епітафія самому собі
Не плач, дружино, ради Бога —
Хай плаче вітер у яру!
Мені не буде некролога!
Я смертний — отже, не умру!
***
Горобець купається
У центрі міста... на велелюдній площі...
У час робочий (хай йому грець!)
Під водограєм крилечки полоще
Малий, худий, веселий горобець.
Десь налітався.... Крилечка в мазуті.
На пузі крейда. Фарба на хвості.
А ноги взуті, в чорну землю взуті,
І плями дві, запечені, густі.
Хрещатик плив. Ішли стіною люди,
І зупинялась людна бистрина
Коло тієї дивної приблуди,
Що із води натхненно вирина...
Микола СОМ
***
Чого сміюся?
А того сміюся,
Що ніде нікого не боюся.
Сміюсь над горем, регочу над лихом
І навіть плачу неповторним сміхом.
...Є люди злі. В них зуби, наче грати.
Бажання їх — мене замурувати.
Згинь, пропади, зійди з очей, нудото!
Я — вічний сміх.
Така моя робота.
Микола СОМ
***
Хто не любить Сома —
В того не всі вдома.
Павло ГЛАЗОВИЙ