Автори / Тарас Компаніченко / Україні платять за зраду. Наскільки ти зрадиш – стільки й отримаєш грошви

Відомий український кобзар, лірник та бандурист, керівник ансамблю "Хорея козацька" Тарас Компаніченко своїми піснями нагадує людям, що вони народилися згори і мають почувати відповідальність за цю землю. Про це він розповів в інтерв'ю Gazeta.ua.

Чому вашої музики не чути на широкий загал?

Наша культура, суспільство є пострадянським. Дехто навіть жартує: "Уже "пост"?". Дуже хочеться вірити, що так, уже "пост" радянське. Тому існує проблема культурного будівництва. У нас формується те, що "обидляє" чи принижує. Візьміть хоча б наш телевізійний "вертеп мерзоти". Коли гребеш проти течії, людина швидко втомлюється. Якби був лінивим, нічого не робив, було би краще. Але треба було б комусь задницю підставити чи щось лизнути, але я не буду. Варіанти є. Можна, звісно, поїхати у Канаду. Але хто ж буде тут? Життя одне, потрібно досягати вершин на рідній землі.

Проблема з етнічною музикою існує лише в Україні?

В інших країнах теж не все просто з такою музикою. Але в Польщі, Німеччині та Швейцарії створені канали, які передають слухачам інші пісні.

Що ви хочете донести людям через свої пісні?

У своїй творчості я намагаюсь пробуджувати гідність у людей, шляхетність. Також нагадати людям, що вони народилися згори і мають почувати відповідальність за цю землю. Багато хто живе гірше за мене, тому потрібно їх підтримати.

Вам не прикро, що ця музика в Україні не є такою популярною серед інших стилів?

Популярність для мене є другорядною. Я розумію, що це гроші. Ми, звісно, робимо якісь потуги, створюємо свої акції, концерти, записуємо диски. Поки лише у такий спосіб популяризуємо. У цій системі координат важко працювати. Бо в Україні платять за зраду. Наскільки ти зрадиш – стільки й отримаєш грошви. Але подивіться на канал Медзо (французький телеканал, присвячений класичній та етнічній музиці). Які зали збирає нормальна музика в інтелектуальній Європі. А у нас, щоб стати популярним, саме тобі потрібно рухатись у пропагандистському напрямку, а не зростати через суспільні процеси.

Багато маєте творчих однодумців?

Мабуть, можна виділити Тараса Силенка, заслуженого артиста України чи лірника Вадима Шевчука (псевдонім – Ярема), який поєднує малярство і стародавню музику. Взагалі є однодумці, для кого ти працюєш. І, на щастя, їх немало.

Чи співпрацюєте з іншими українськими гуртами?

Якщо говорити про якісь обробки, то працювали з "ВВ", зокрема записали пісню "Йде січове військо". Також співпрацювали з "Гайдамаками". Це ми робили, і, звісно, можна продовжувати. Але я запитую – невже потрібен лише такий формат музики? Хіба недостатньо тихої музики? Справжність не вичислюється децибелами.

Які найближчі плани? Чи буде ваш сольний концерт?

Ми нещодавно випустили подвійний диск ансамблю стародавньої музики "Хорея козацька" під назвою "Бенкет духовний". Це записаний живий концерт у Львові минулого року. Найближчим часом буде презентація цього диску. Також 28 квітня запланований виступ у Польщі, Варшаві. Він відбудеться у рамках акції до річниці Яна ІІІ короля Собеського. Там матиму сольний концерт, де співатиму пісні про Мазепу. Також виступатиму у Харкові.

Gazeta.ua

Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/culture/_v-ukrajini-platyat-za-zradu-naskilki-ti-zradish-stilki-j-otrimaesh-groshvi-kompa/492270">Gazeta.ua</a>

Додав nady 16 квітня 2013

Про автора

Тарас Вікторович Компаніченко (1969) — кобзар, бандурист та лірник, керівник ансамблю Хорея Козацька, заслужений артист України з 2008 р. Виконує та реконструює традиційний кобзарсько-лірницький репертуар в супроводі кобзи О.