— Найкращий поет Східної і Західної півкуль Землі, а також правої і лівої півкуль мозку, —  письменник і видавець Дмитро Капранов оголошує виступ письменника Олександра Ірванця,  у столичному клубі "Сіті паб".

— І всього іншого, що має півкулі, — додає поет.

— Тут брати Капранови в однині казали, що я вмію імпровізувати, — каже Олександр. — Коли мені було 44, я собі написав вірш "Тири-пири, тири-пири, вже мені 44". А своєму товаришу я присвятив "Оптимальний вірш на день народження". Він звучить так — ви б ніколи не додумалися: "З днем народження тебе, бе-бе-бе-бе-бе-бе-бе!".

У залі три десятки слухачів. Дві третини столів — порожні.

— Я живу в Ірпені, — продовжує поет. — Зараз нам провели маршрутку, а раніше їздив через залізничну станцію "Святошин". Там досі несе службу конкретний живий сержант Пономаренко. Вірш про нього надрукував до Дня міліції. Там перелічені різні правопорушення. Вгадайте, за яке він мене затримав, — усміхається й читає:

— Любий сержанте Пономаренку, лине до вас нехай слово моє. Ви не ганяйте бабцю стареньку, хай вона моркву свою продає... Любий сержанте Пономаренку! Злочинів справжніх навколо немало. Скільки мільйонів накрав Лазаренко — чом ви, сержанте, його не впіймали?

Виступи Ірванця чергуються з піснями  барда Максима Паленка. Співає про секс під час сесії, риболовлю на рідній Дніпропетровщині й пиятику на Вербну неділю.

Через півтори години виступу на сцену виходить Дмитро Капранов. Повідомляє, що вечір відбувся в День книжки.

— Книжки й авторського права! — уточнює Ірванець. — Щоб ви не переплутали, отут продаються мої книжки, і ще Капранови привезли якісь інші. Так от, оці в м'яких палітурках — це мої. Можете їх купити, не звертаючи увагу на всю графоманію в цупких. Маєте купити не менше чотирьох примірників, бо я дешевше на таксі в Ірпінь не доїду.

Ірванець сидить за столом спиною до залу. До нього черга з десятка людей, які купили його книжки, переважно віршові. Продають по 25 грн.

— Прямо, кажете, Наталочці? — питає поет, роздаючи автографи.

— Так. Ви ж мені вірші читали на "Країні мрій", — відповідає кучерява дівчина в рябому піджаку, обгорнута картатим шаликом.

— "З найщирішими почуттями". Ось, маєш.

— Нє, це якось банально, — каже дівчина. — Треба щось еротичне написати.

Поет окидає її оком:

— Ще не заслужила.