Автори / Юрій Андрухович / Такого пропустити не можна!
Цього місяця до нас в Україну приїде польський гурт "Karbido" зі своєю феноменальною програмою "Столик". Меломани і театрофіли всієї країни, будьте готові!
Уявляєте собі стіл? Такий, щоб четверо чоловіків могли зіграти на ньому в покер? Або в ножички? Або просто – зіграти на ньому? Зіграти на ньому пальцями так, щоб вийшла музика найвищої проби? В океані поганих новин де-не-де трапляються й хороші. Одна з них полягає в тому, що цього місяця червня до нас в Україну приїде польський гурт "Karbido" зі своєю феноменальною програмою "Столик". Меломани і театрофіли всієї країни, будьте готові! 14 червня – Одеса. 17-те – Київ. 19-те – Львів. Особисто я вибираю Одесу, буду там 14-го. Нечасто-бо в житті доводиться прокайфувати від "Столика" над самим Чорним морем. Усе почалося сім років тому з ідеї – простої та геніальної. Четверо музикантів. Прямокутний стіл і його чотири сторони. Чотири сторони світу: музика Сходу, Заходу, Півдня і Півночі. Музичний спектакль у чотирьох частинах. Година чистої музично-візуальної насолоди. Стіл, він же столик, приїде разом із музикантами. Він особливий. Його монтували протягом двох місяців найкращі майстри музичних інструментів, столярі та акустики. Стіл нашпиговано електронікою так, що найлегший дотик до його поверхні може стати часткою музики. Але глядачі до пори цього не бачать. Вони заскочені зненацька – як це так, чому цей стіл є водночас гітарами, басом, ударними, ще бозна-якими екзотичними дудками та калаталками?! Багато хто починає думати, що все йде під фонограму. Вони, мовляв, записались у студії, а тут лише вимахуються – вдають, ніби грають, доторкаючись до стола. Пригадую, як по завершенні однієї з вистав десь у Німеччині допитливі глядачі з їхнім суто німецьким технічно-винахідницьким запалом полізли під стіл, щоб розглянути, як він там улаштований з усіма своїми гіперчутливими мікрофонами. Щойно тоді розвіялися всі сумніви – гралося (як і завжди) вживу. Це не звичайний кленовий стіл – це мегаінструмент, здатний виловити й підсилити будь-яку найслабшу амплітуду коливань. "Мистецька подія світового класу!" – захоплено відгукується вітчизняна (в сенсі їхня, польська) преса. "Навіть не знаю, як це описати. Від самого початку хапає й не відпускає", – зізнається рецензент шотландської "The Sunday Times" і виставляє п'ять зірочок, найвищу оцінку. Інший шотландець, авторитетний музичний оглядач Клер Блек, також у захопленні: "Це важко собі уявити, бо ви ще ніколи й ніде не чули чогось подібного". "Віртуозна і глибоко емоційна година шастя", – приєднується австралієць Ферґюс Лінеган. "Обсяг і різнорідність звуків, що їх вичаровує "Karbido", змушує з легкістю забути, що це тільки четверо чоловіків за столом", – пише інший австралійський рецензент. Шотландія й Австралія, Гонконг і Єрусалим, Лондон, Дубровник, Прага, Утрехт, Валенсія… Майже всі польські міста. Усього близько 200 спектаклів. Високі відзнаки на міжнародних фестивалях в Единбурзі, Каннах, рідному Вроцлаві, австралійському Перті і… Тегерані. В останньому, до речі, приз глядацьких симпатій. Заслужити його в іранців? Це треба ще зуміти. Кілька років тому карбіди вже показували "Столик" у Києві на "Гоголь-Фесті". Я впевнений – ті, що прийшли й побачили тоді, обов'язково прийдуть знову. А восени цього року – черговий прорив у вищу лігу світового музичного аванґарду: виступ на знаменитому фестивалі "Нова Хвиля" (не в Юрмалі, а в Нью-Йорку), себто "New Wave", у стінах славетної Музичної академії Брукліна, де попередніми роками брали участь і Лорі Андерсон, і Пітер Брук, і Філіп Ґласс, і Мередіт Монк… "Столик" зрозумілий у будь-якій країні та будь-якій культурі. Його не треба перекладати і тлумачити. Це універсальна мова людського порозуміння – прекрасна музика, вишукана гра, акторська міміка, пластика, жестикуляція, світло і тінь. Це і видовище, і (є таке слово?) слуховище водночас. Формат вистави передбачає відносно невелику аудиторію, від 100 до 150 чоловік. Вона розташовується навколо. Ефект присутності – усе на відстані витягнутої руки. Ось уже два десятиліття нас у нашій країні всіма силами, в тому числі й баблом, послідовно і безпардонно привчають до поганої музики – власне кажучи, до немузики. Та що там привчають – таки привчили. Нас підсадили на лайно, і лайно стало таким собі постійним та повсюдним супроводом. Цей народ став пасивним поглиначем попси, він у неї на голці. Відтак роби з ним, що заманеться. Переважна більшість співвітчизників навіть не уявляє собі, що це таке – хороший шляхетний звук, чесна ручна робота. Що таке відданий своєму ділу музикант. Як багато й наполегливо він працює над собою та своїм інструментом. Як стає зі своїм інструментом чимось єдиним і нерозлучним. Як дарує нам драйв, кайф і лайф. Карбіди саме з таких. Тому їхні виступи в Україні – особлива музична подія. Це взаємно – до України вони ставляться з особливою любов'ю. В них тут повно друзів і шанувальників. Ті з вас, котрі ще не спопсіли, ті, котрі не на голці – не пропустіть.
ТСН.ua
Додав nady 05 червня 2013
Про автора
Поет, прозаїк, перекладач, есеїст. Живе і працює в Івано-Франківську. Віце-президент АУП.
