Автори / Фестиваль народних промислів Волинське Віче / Відродження волинського серпанку. Фестиваль ткацтва та народних ремесел у Радивилові (фотозвіт)
В містечку Радивилів, Рівненьської області 6 -7 липня відбувся фестиваль ткацтва та народних ремесел. Фестиваль присвячено популяризації ручного ткацтва й історично приурочено до Литовської доби в українській історії. До участі у фестивалі було запрошено найкращих фахівців у галузі ручного ткацтва, народних майстрів інших напрямів, а також людей, які займаються відтворенням середньовічних ремесел, побуту, зброї, обрядів, музики з усієї України. Фестиваль відбувся у два етапи й у двох різних місцях.
На перший день фестивалю, 6 липня, пройшов теоретико-практичний семінар «Ручне ткацтво: історія та сучасність». Цей день буде присвяченого професійному спілкуванню майстрів і менеджерів етнопроектів. Семінар відбуватиметься на базі майстерні історичного ткацтва «Легенди Волині» у м. Радивилів. Провідні фахівці з ручного ткацтва провелинизку лекцій та майстер-класів, дотичних до теми історичного текстилю. Мистецтвознавці та майстри під час спілкування за «круглим столом» висвітлилиактуальні питання розвитку етнічних народних ремесел на сучасному етапі.
У другий день фестивалю, 7 липня, на історичних землях битви під Берестечком, у селі Пляшева Радивилівського району, постала відтворена модель середньовічного волинського міста. В центрі уваги учасників та відвідувачів фестивалю були два жіночих костюмів, виготовлених із серпанкової тканини. Перший історичний, початку ХХ століття, бережно привезла директор Сарненьського історико-етнографічного музею, другий автентичний виготовили в майстерні історичного ткацтва «Легенди Волині» «Центру відродження Волині» (м. Радивилів). Організатором, керівником і натхненникомцентрує Володимир Дзьобак – кандидат історичних наук, краєзнавець – що займається відродженням народних ремесел.Він же своїми коштами організував проведення цього фестивалю, перевезення майстрів з Київа та Львова до Радивілова.
Перша згадка про серпанок сягає 1632 року, її залишив французький мандрівник, який побував у древньому м. Дубні. Він пише, що жінки тут були одягнені в прозорий саморобний одяг із… шовку. В тодішній Франції, яка стала законодавицею моди значно пізніше, такого не носили. Тобто на землях історичної Волині серпанок був і шовковий, — каже кандидат історичних наук Володимир Дзьобак. — А вже пізніше його змінив льон — поліський шовк.
Працівники Центру поставили мету: відродити традиційне святкове вбрання Великої Волині – національний жіночий костюм із серпанкової тканини, шедевр народного ткацтва Рівненського Полісся. Майстриням знадобилися три роки, аби «з нуля» відродити особливості ткання серпанкового полотна. Легка напівпрозора тканина у давні часи була мрією українських дівчат, в неї вбиралися заможні панянки, а наречені мали серпанкові елементи одягу, коли йшли до шлюбу.
.jpg "сучасний автентичний серпанковий костюм")
Галина Хмель-Дунай, спеціально для МА Арт-Вертеп
Додав nady 28 липня 2013
Про автора
Запрошуємо долучитися до фестивалю «Волинське віче», який перенесе відвідувачів у атмосферу пізньосередньовічного міста з його ремісничими цехами, побутом, працею і дозвіллям, музикою і танцями! Мета та завдання Фестивалю: - популяр
