Учасники

Цьогоріч в селі Родатичі Львівської області вже вп’яте відбувся міжнародний музичний фестиваль «Захід». Щороку від обростає новими легендами, історіями, радостями і внутрішніми кульмінаціями.

 

Фестивальне літо завершилося найпотужнішою музичною програмою Західної України, зірваними голосами ведучих, втомленими, але просвітленими обличчями, кількома новими любовами, і навіть однією смертю.

 

Організація

 

Коли ступаєш на територію фестивалю, відразу стає помітно, що над організацією території, облаштуванням відпочинкової зони потрудилася мисленнєва голова. Вона аж нависає над усім простором — ходиш і відчуваєш, що хтось заздалегідь знав, як тобі чи тобі має бути зручно там чи там.

 

Так, наприклад, звук із Головної сцени, який було чути за багато кілометрів, не поступав на Арт-сцену, оскільки організатори вдало розмістили Арт-сцену в дворику за стіною будівлі.

 

Більша частина наметового містечка була розташована серед дерев, що теж дозволяє не спектися вранці в консервну банку у наметі солодкій або похмільній молоді.

 

Наявність цілої мережі огорож і обмежень багатьох контркультурних молодиків з неповибиваною агресією може навести на думку, що фест проводиться не серед природи, а в супермаркеті чи КПУ (тут: і Компартія, і камера попереднього ув’язнення). Але насправді це дозволяло людям зайвий раз не замислюватися над тим, де, що і куди, і завжди потрапляти в потрібне місце, хоч і не завжди у потрібний час (як відомо, час — тягуча речовина, яка залежить від вжитих в організм інших речовин і тягучостей).

 

Огорожа — це ніжне вколисування кожного фестивальника, а не коробка без виходу.

 

Здивувала кількість охорони. Бравурні регбісти та й просто підкачані хлопаки чітко виконували свої прості, як зубочистки, функції. Кілька разів на моїх очах висмикували з пропускового пункту людей, які хотіли одманути «Захід» перечіпленими по п’ятому колу браслетиками — показником купленого квитка.

 

Це ознака чого? Ознака правильно розписаної акупунтури переміщень і розваг.

 

Щоправда, сидячи на одній з лавочок, я помітив, що один з відвідувачів фестивалю, який завітав на розвагу стріляння з лука, цілиться практично в мене. Цей нюанс, хоч і незначний (або волонтерам викорчувати вбиту в землю лавку з перехресного вогню, або перенести лучний тир в більш безпечне місце), але не забезпечує від можливих людських і нелюдських травм.

 

Також слабко продумана була система фізіологічного очищення людей. 11 душових кабінок на 11 тисяч людей — мало! Я зрозумів би таке лише в випадку, якби розмір однієї душової кабінки дозволяв вміщати в себе не менше ста людей одночасно))

 

Так, було озеро — саме в повному розквілі сил. Тобто, всі мікроспори його ємності саме цвіли зеленими барвами, і якщо люди зважувалися в ньому плавати, то все рівно ніхто не міг з точністю сказати, до якого лікаря згодом треба буде звертатися.

 

Виконавці

 

Звісно, навряд чи знайдеться хоча б один відвідувач фестивалю, який прослухав перед Головною сценою всі гурти впродовж всіх трьох днів. Хоча, певно, є такі серед охорони, які просто змушені були слухати всю музику. Проте, оскільки саундчеки починалися приблизно з 9-тої години ранку, то як не крути, як не уникай, музика була в голові кожного фестивальника практично цілодобово.

 

 

Підбір гуртів був відомий задовго до початку фестивалю. Він — хороший. Напевно, в Україні серед усіх фестивалів літа нема кращої музичної програми (про фестиваль Bestcity нечемно промовчимо).

 

Провокативний і качовий молодик NoizeМС — гедлайнер першого дня. Мегадрайв!

Невтомний і розривний аксакал Олег Скрипка з ВВ — гедлайнер другого дня. Мегадрайв!

Мужній і добивальний Міхалок з Ляписом Трубецким — гедлайнер третього дня. Мегадрайв!

 

Загалом, можна просто глянути на список виконавців на сайті фестивалю - zaxidfest.com, щоб зрозуміти, що ви втратили (якщо не побували на фестивалі), або від чого ви прокайфували (якщо побували на фестивалі).

 

Дуже душевно виступив Скрябін (Кузьма саме в день свого концерту відзначав своє 45-ліття). Особливо якісно й чітко зіграли Кожаный Олень, Карна, О’Торвальд.

 

На моє неглибоке переконання, лиш гурт Фліт недотягував до Головної музичної сцени фестивалю. Також, Алина Орлова — це все ж не формат настільки великих сцен.

 

Я не говорю загалом про смаки публіки, я кажу про якість подачі музичного матеріалу.

 

Єдине, тут варто зауважити на кількох недопрацьовках самих виконавців.

 

Так, вокаліст гурту Бумбокс, Андрій Хливнюк, при всій повазі до особи і голосу, на сцені між піснями вичворяв щось малозрозуміле. Очевидно, що він або перебрав алкоголю в святкуванні дня народження Скрябіна, або просто перебрав легких, сподіваюся, наркотичних речовин.

 

Також на виступі Алини Орлової було чути, що барабанщик знаходився на сцені просто для підігрування, а також весь інструментарій був визвучений дуже сухо й тихо.

 

Не менш цікаві баталії відбувалися на Малій музичній сцені. Такі гурти як Брем Стокер, SkinHate, ТристаВісім, Серцевий напад, а також багато інших — вміють створити пекельну вибухову атмосферу.

І, як контраст, дуже тонко виглядали такі гурти як, наприклад, The Retuses або грузькі Stoned Jesus.

 

Загалом, публіка отримувала переважно рокерську подачу зі сцен, хоча, звісно, й тонковухі й великосердечні слухачі мали чим поживитися.

 

Публіка

 

Публіка будь-якого фестивалю — молодь. Тільки від тематики й напрямку програми залежить вигляд, рівень самосвідомості й поведінка цієї молоді.

 

 

Відвідувачі «Заходу» - одні з найбарвистіших серед усіх фестивалів люди.

Фотографи відстежують оригінально вбраних дівчат і схиляють їх до кількох фотографій.

Хлопці фарбують волосся на всіх частинах тіла і добивають нові татуювання напередодні фестивалю.

Дівчата намочують футболки і голять скроні собі та своїй подрузі.

 

Проте, хотілося б торкнутися одного драстичного аспекту. В Україні є кілька фестивалів, які наголошують на тому, що алкоголь на території проведення масового заходу — не продається.

Відповідно, лежачих вранці брудних тіл на стежках — нема, мордобійок — нема,  похмілля — нема, голова — свіжіша і готова до якіснішого й чіткішого обміну думками.

 

На «Заході» алкоголь продають. Це — одна зі складових частин комерції. Це — свідомий крок до більшої частини відвідувачів фестивалю, бо перехилити 0,5 пива в спеку мало хто відмовиться. Це — відповідь безалкогольним фестивалям, мовляв, люди все рівно нап’ються і там, і там, то навіщо ж обмеження?

 

Я би не акцентував на цьому уваги, якби не смерть. Від алкогольного отруєння впав в кому й помер, здається, просто серед намету, один з відвідувачів фестивалю.

 

А тепер спитайте себе, чи ви ніколи в нетверезому стані не засинали на фестивалі в наметі?

 

Крапка.

 

Атракції

 

Останні роки модним серед фестивалів України стало залучення різноманітних цікавинок, щоб люди не просто били байдики до вечора в очікуванні музики, а залучалися до інтерактиву, братерства й єдності.

 

 

Так, на «Заході» можна було побитися з суперником в болоті, постріляти з лука, взяти на груди добрячу штангу, політати на повітряній кулі, відвідати театральну сцену, послухати відомих письменників, пограти волейбол, футбол тощо.

 

Практично всі ці деталі були прораховані якісно — в потрібних місцях, з потрібною динамікою, в потрібний час.

 

Враження

 

Літо закінчується, ну які тут можуть бути враження — помитися з дороги, виспатися, протверезіти, і щонайменше тиждень згадувати про кілька десятків тисяч шалених очей

диких танців

грудатих обійманьок

безкоштовних п’ятюньчиків

зустрічепрощань

гіратних завивань

мівіни в похідній тарілці

задихального пилу в кожній альвеолі

 

і світанкових медитацій.

 

Бо ще жодного разу не було так, щоб не було світанку.

 

Павло Коробчук, UAINFO