Автори / Танок На Майдані Конго / Фронтмен гурту «ТНМК» Фагот: «Тепер у мене є міномет!»
Про своє особисте ставлення до артистів у політиці, про кубинський кліп № 2, про український вибір між ЄС і МС та майбутні стрибки з семиметрової вишки – в ексклюзивному інтерв’ю «ПіКу» одного з лідерів гурту «ТНМК» Олега Михайлюти (Фагота)
– Олеже, третього жовтня у театрі ім. Івана Франка у вас буде спільний концерт разом із Харківським академічним молодіжним симфонічним оркестром «Слобожанський». Чия це ідея?
– Ідея виникла ще минулого літа. Мені зателефонував мій консерваторський педагог Гаррі Артушевич Абаджян, у якого я займався з фагота, i каже: «Михайлюта, а ти не хочеш зіграти з моїм оркестром?» А в мене вже давно були в голові такі ідеї. Я говорив про це Фоззі. А він упирався та казав: «Ні, це попса, ще тільки дебіл цього не робив»… Але перші репетиції рік тому відбулися. До березня підготували програму та зіграли її у Харкові в оперному театрі. Після концерту Фоззі офіційно визнав, що був неправий. А ще нам дуже пощастило з диригентом Юрою Яковенком. Мало того, що він диригент, композитор, сам робить оркестрові аранжування, так ще розповів, що слухав нас у дитинстві. Вийшов сет із шістнадцяти треків. До того ж для концерту в Києві ми зробили сюрприз, щоб він трохи відрізнявся від харківського.
– Спробую вгадати: ти будеш грати на фаготі, як пару років тому на вашому сольному концерті? Але до цього ти не грав на ньому близько десяти років?
– Так, я саме тоді почав відновлювати форму по фаготу. Десять років не грав, але взяв його та зрозумів, що пальці пам?ятають усю аплікатуру. До речі, ти знаєш, що фагот по-італійськи – це в?язка дров? Це дерев?яний інструмент, і в розібраному вигляді він дійсно нагадує в?язку дров. А ще у нас в армії є міномет, який називається «фагот». Якось один із фанатів групи нам його подарував. Ми відсвяткували двадцятиріччя гурту, приїхав чоловік і каже: «Я тут фагот вам привіз, але охорона не пустила». Міномет навчальний чи виставковий. Але сам факт! Тепер у мене є міномет! (Сміється. – Ред.)
– Треба це обов?язково якось використати. Щось на зразок «Концерт Фагота на в?язцi дров і мiнометi». OK. Я чула, ви скоро презентуєте новий кліп, який ви знімали так само, як і кліп «Фідель» на Кубі?
– Так, ми зняли на Кубі два кліпи. Другий зовсім скоро будемо презентувати. Ми хотіли знайти справжню Кубу, кубинські емоції. Ходили по вуличках, знімали все, що бачили. У мене були якісь сценарні задумки, але по ходу змінювалося дуже багато чого. У підсумку я вже виступав як режисер-координатор. Але ідеї придумували всі. Режисерами були всі. Мені здається, що буде красивий кліп. Зовсім не схожий на перший. Кліп настрою.
– Коли ми спілкувалися пару років тому, ти казав, що Україна семимильними кроками йде до Росії. Ситуація дещо змінилася…
– На щастя. Клани, котрі у нас рулять державою, не хочуть віддати всі свої капітали Путіну. Це нібито добре, це дає надію.
– А як тобі остання заява радника Путiна Сергiя Глазьєва про те, що в Україні посли з ЄС викручують руки владі, щоб домогтися підписання Угоди про асоціацію з ЄС?
– Йому треба своєму народу розказувати, чому вони втрачають Україну. Ти ж чула про скандал, коли якась російська піар-агенція купувала тут журналістів, щоб вони запустили чутки про обвал гривні? Йде інформаційна та торгова війна. Вони ніколи не зупиняться і так чи інакше будуть намагатися «розкачувати» ситуацію, навіть якщо в Україні все стабілізується. У мене таке враження, що Путін із приводу свого омолодження вже настільки відчув себе богом, що зараз його хвилює тільки те, що він смертний. Від людей, які дорвалися до влади та яких практично нічого не стримує, очікувати можна чого завгодно.
– Ти часто береш участь у різних соціальних акціях на захист Києва…
– Це було вже дуже давно. Справа у тому, що всім цим керують сірі кардинали. Вони відстоюють свої інтереси та для того підтягують романтиків. Творчі натури, художники, музиканти – вони ж романтики. I їх дуже легко на такі речі підбити. Але я впевнений, що якщо людина робить щось відверто, воно все одно енергетично лишається у повітрі. Тому колись я йшов на це, але зрозумів, що свою любов до Києва я можу виказувати не тільки такими акціями.
– А ти б виступив на підтримку якоїсь партії?
– На попередніх виборах ми підтримували позафракційного Олеся Донія. На той час це була моя відверта позиція, тому що я знаю Донія та більш-менш розумію, яка він людина і чого прагне. Але жодну партію я підтримувати не хочу. Бо зараз це виключно бізнесова боротьба. У нас немає жодної політичної сили, що відверто говорить зі своїми виборцями. Колись мене покликали на «5 канал», де була тема «Що робити в Раді?». І запросили депутата від Батьківщини, щоб я його підтримав, оскільки я «опозиційний». А я прийшов і відверто сказав: «Хлопці, всіх розігнати (повна люстрація) та намагатися розмовляти з виборцем по-чесному». Я розумію, що це утопія. Але я – ідеаліст. А ці люди зараз для країни взагалі нічого не роблять. Навіть коли вони роблять щось нібито для країни, вони це роблять для того, щоб прикрити свої бізнес-інтереси.
– Ну чому ж усі? А як же Сатирично-демократична партія Барського та Делієва?
– Вони молодці. Треба хоча б сміятися над тим, що зараз робиться, та через сміх доносити до людей суть. Я впевнений, якщо з усіх сімей позабирати телевізори та дозволити депутатам лише зустрічатися зі своїми виборцями вiч-на-вiч, от тоді все перевернеться. Люди не дурні, але через телебачення кожному можна вкласти в голову будь-яку думку. Політтехнологи все це розуміють і використовують на повну. Боротися з цим, як ми бачимо, дуже непросто.
– А ти сам у політику не хочеш піти? Там уже є два народні артисти – Ян Табачник і Таїсія Повалій.
– Ні, те, що я роблю, – не для того, щоб стати депутатом. Я хочу заробляти гроші для того, щоб реалізовувати свої ідеї, а не чиїсь. Мене не цікавить бути паханом, рулити людьми та відчувати, що в мене є декілька мільйонів кріпаків. Якщо артист іде в політику, він перестає бути артистом. Жодна людина з артистів, яка намагалася піти у Верховну Раду, нічого не змогла зробити. Ти не можеш удень писати якийсь законопроект, а ввечері – музику. Мені хочеться сидіти в студії та писати пісні, навіть якщо я буду в десять разів менше заробляти грошей, ніж у Раді.
– До речі, тобі не здається, що звання народний артист, якщо його дають таким «поетам, композиторам i виконавцям», як Олег Гаврилюк, взагалі не потрібне?
– О, так (сміється. – Ред.). А з іншого боку, який ще може бути народний артист, коли у нас така влада?
– Пам?ятаєш, як у казці пацюки йшли за сопілкою? Може, так само і за твоїм фаготом могли б піти?
– Якби в мене був такий чарівний фагот, я обов?язково пішов би на Банкову та Грушевського. А потім швиденько схилами до Дніпра…
– Цієї осені ти будеш брати участь у великому телепроекті «Як дві краплі». Будеш зображати різних відомих артистів, передавати їхню манеру поведінки на сцені і т. д. Ти вирішив спробувати себе в ролі актора?
– Коли мені це запропонували, у мене було відчуття шкільного капусника. Формат того ж самого капусника, але ти граєш якихось відомих співаків. Це повинно бути весело. Я хочу спробувати ще трошки розширити рамки свого комфорту. Крім проекту «Як дві краплі», я ще братиму участь у ще одному новому проекті. Для нього я зараз тренуюся стрибати в басейн із вишки.
– А що це за новий проект?
– Шоу таке. Збираються всякі «чайники» на зразок мене. Їх у терміновому порядку навчають тренери та дивляться, чому вони навчаться за короткий проміжок часу. Шоу розраховане на те, хто з нас більше відіб?є собі кінцівки (сміється. – Ред.).
– Висоти не боїшся?
– Я піднімаюся на семиметрову вишку, і мені вже просто страшно дивитися вниз, не те, що стрибати. З п?ятиметрової вишки вчора плигнув перший раз у житті.
– Ти якось казав мені, що ти більше людина Інтернету, ніж телебачення. Як ти вважаєш, Інтернет сьогодні заважає артистові чи допомагає? Тобто раніше для того, щоб послухати музику, потрібні були диски, то тепер усе набагато простіше – качай безкоштовно, що хочеш.
– Це палка на два кінці. Так, завдяки Інтернету музикант не доотримує гроші, але набагато більше людей послухають твою музику. Для початківців це взагалі дуже круто. Вони мають майданчик, на якому можуть продемонструвати всьому світу те, що вони роблять. Я не можу сказати про Інтернет, що це погано чи добре. Погано, що у нас в Україні є закон про авторські права, котрий повинен нібито працювати на підтримку української культури. Люди, які нібито керують розвитком української культури, насправді її ховають такими законопроектами, ці самі люди хочуть ввести гастрольні збори. Хлопці на чолі з Табачником ці гроші перепрофілювали та завели на себе. Тепер музиканти перестали отримувати гроші. Табачник хоче поховати і українську мову, і українську культуру, знищити українських музикантів, знищити романтиків.
– Сімнадцятирічний музикант – звичайно ж, романтик, але чи можливо залишатися романтиком, коли ти в шоу-бізнесі вже не перший десяток років?
– Якщо в тебе не залишається нічого від романтика, люди це відчувають, бо не дурні. Ми всі так чи інакше романтики. Навіть ті, хто займається беззаконням при владі.
– Коли ми спілкувалися востаннє, залишався рік до кінця світу за календарем індіанців майя. Ти говорив, що після цієї дати почнеться новий виток розвитку, що ця дата буде точкою зміни свідомості у людей. І як, у тебе стався новий виток і зміна свідомості?
– Тринадцятий рік у мене став дуже насиченим з усіх приводів. У мене таке враження, що я почав брати від життя та давати життю по-максимуму, більше, ніж було до того. Почали народжуватися нові проекти. Я дуже багато сил і енергії вкладаю в їхню реалізацію. В цьому році так сталося, що я зробив і багато проектів, і в той же час устиг і розслабитися, зазирнути в самого себе, відпочити. У мене з?явилося більше сил щось творити. Почав більше уваги приділяти собі та сину. Я вже давно хочу зробити сольник. Записав один трек до фільму «Іван Сила». Я народив пісню, а вона підійшла до фільму. Але її трошки переробив під саундтрек цього фільму. Мені хочеться зараз дати людям її послухати. Можливо, зробити відео. Може, це буде перший крок до сольника.
Олена Райман, ПІК
Додав nady 25 вересня 2013
