Автори / Юрій Мушкетик / «Уряду слід іти на поступки, а опозиції — триматися народу»
Юрій МУШКЕТИК — про вуличне насильство, геополітичний вибір України і Тараса Шевченка
З відомим українським письменником Юрієм МУШКЕТИКОМ «Дню» вдалося поспілкуватися після круглого столу «Тарас Шевченко як національний символ та моральний авторитет українського народу», що відбувся нещодавно у Національному музеї літератури України. Як не дивно, під час більш ніж двохгодинної дискусії, що, нагадаємо, мала місце за кількасот метрів від революційного майдану Незалежності, лише декілька промовців торкнулися у своїх виступах теми останніх подій у країні. І це попри те, що актуалізувати творчість Кобзаря у цьому контексті сьогодні не намагається, здається, лише лінивий! Одним із тих, хто без вагань висловив свою позицію з приводу політичної ситуації, був Юрій Мушкетик. Варто зауважити, що якщо заяви молодих письменників з приводу Євромайдану і дій влади преса сьогодні тиражує постійно, то старше покоління висловити свою точку зору здебільшого не надто поспішає. Ще і з цієї причини почути думки Юрія Михайловича Мушкетика, відомого, зокрема, своїми історичними творами, нині особливо цікаво.
— Юрію Михайловичу, щойно під час своєї доповіді ви зазначили, що події останніх місяців — наслідок того, що держава, уряд не виконують настанов Тараса Шевченка. Про що йдеться?
— «Свою Україну любіть, / Любіть її! Во врем’я люте, / В останню тяжкую минуту / За неї Господа моліть», — закликав ще Тарас Григорович Шевченко. Я вважаю, що теперішній уряд не любить нашої України, і вони не є патріотами. Про це свідчать не лише якісь стратегічні кроки, але й звички та повсякденна поведінка влади. Якщо колись можновладців можна було побачити на письменницьких вечорах, то сьогодні вони відвідують лише свої офіційні заходи. «Убогих, нищих... Возвеличу / Малих отих рабов німих! / Я на сторожі коло їх / Поставлю слово», — казав Кобзар. Він ставив слово на сторожі усіх простих людей. Уряд зобов’язаний стояти на сторожі їхніх прав і свобод. Сьогодні цього немає.
— На вашу думку, чомусь у ці тривожні й трагічні дні письменники, творча еліта не надто активно висловлюють свою позицію?
— А де її можна висловити? Хто надасть слово? Давайте подивимося, що нині відбулося? Якщо казати просто, то йшлося не про те, хто більше дасть грошей — Європа чи Росія. Йшлося про фундаментальне питання: яким шляхом нам йти — європейським чи іншим? Ми знаємо, що в Європі теж не все «мед» — там є свої проблеми, але це — шлях демократії, шлях спільних пошуків виходу зі світової кризи, шлях культури. Чи знову нам йти у напрямку «азіатчини», тобто до жорстокості й навіть тупості? Ще в школі ми вчили про одвічну відсталість Росії — і Ленін, й інші вожді про це казали. Це — основне, чого, як мені здається, не хоче зрозуміти наш уряд. Звичайно, часом європейці ставили до нас неадекватні вимоги. Треба було їм твердо відповісти, що ось цього і цього ми зробити не можемо, але все одно хочемо бути в Європі. Не знаю, чим це все закінчиться, але сьогодні можемо констатувати, що народ прокинувся. Ці події однозначно відіб’ються на подальшій долі України як держави, на долі нашого народу і уряду. Я підтримую протести, бо у народу наболіло на душі, увірвався терпець, і люди вийшли на євромайдани, щоб таким чином висловили свою позицію. Влада має дослухатися до їхньої позиції, але, на превеликий жаль, не робить цього...
— Майже два місяці тривали мирні протести, але для влади вони не стали аргументом. Натомість на силові дії їй довелося реагувати. Вважаєте, насильство сьогодні виправдано?
— А про яке насильство з боку протестувальників можна казати? Вони вимушені відстоювати свої права! Навіть у радянській конституції було прописано статтю про свободу вуличних походів і демонстрацій. І ось люди йдуть по вулиці, а на їхньому шляху стає «Беркут», і виникає конфлікт. Хіба можемо звинувачувати мітингарів у тому, що їх не пускають у державні установи? Ні! Уряду слід бути ближчим до народу, зважати на його думки і права — лише таким шляхом можна розв’язати цю проблему. Останній приклад — була вимога скасувати нові закони і змінити уряд. Якби це зробили одразу, сьогодні на Майдані уже б нікого не було... А так маємо «принцип доміно», коли у регіонах почали захоплювати приміщення міських рад, громлять офіси «ПР» та інше.
— Як би ви порадили діяти сьогодні опозиції та громадським активістам?
— Я не політик, але якщо я б комусь щось і радив, то це були б передусім нинішні можновладці. Їм потрібно йти на поступки і бути готовими до діалогу з народом та опозицією. До речі, нещодавно у мене вийшла низка публікацій на актуальні суспільно-політичні та історичні теми. Мушу визнати, що на всі свої романи я не отримав стільки відгуків, як на ці статті — телдефонують люди із Запоріжжя, Дніпропетровська, Одеси, з усіх куточків України... Опозиції ж можу лише порадити триматися народу й демократичних принципів — іншого виходу немає!
Роман ГРИВІНСЬКИЙ, «День»
Додав nady 29 січня 2014
