Автори / Михайло Іллєнко / Пропаганда через кіно – це геополітична зброя
Євромайдан і події наступних місяців створили в Україні попит на нового кіногероя – українця з барикад, який вміє дати раду собі і допомогти іншим. У цьому переконаний кінорежисер, автор стрічки «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» Михайло Іллєнко. В інтерв’ю Радіо Свобода він розповів про те, яким, на його думку, має бути сучасне українське кіно.
– Героя так довго не було, так мало його було, що виник голод. Це ж ринок, якщо на ринку довго не буде огірків, то всім хочеться огірків. Абсолютно не для того, щоб похвалитися, але я відчув цей голод, коли почали показувати «ТойХтоПройшовКрізьВогонь». В принципі, я погоджуюсь: дійсно, там багато чого я би і сам хотів перезняти. Але глядач зараз може пробачити дуже багато чого авторам, сценаристам, режисерам, якщо йому показати тих людей, які реально існували протягом оцих зимових місяців, хтось і не дожив до весни. Це герої. І сьогодні це не те, щоб обов’язок, – я відчуваю, що це буде взаємність між глядачем і авторами фільмів.
– Сучасний українець в українському фільмі – який він?
– В першу чергу, це не депресивний герой, це – герой, який, може, навіть у кінці і загине, але це має бути людина, яка сама собі раду дає. Якому глядач може заздрити. Перед екраном кінотеатру заздрість – святе почуття. Тут може бути і проста людина на екрані, і яка на барикадах стоїть у грудні або лютому (під час Майдану – авт.), може бути людина, яка рятує інших у Михайлівському монастирі.
– Глядач хоче дивитись, митець – знімати. А чи зацікавлена держава в розвитку українського кіно?
– Ще інертність існує, бо якщо голод глядацький вже давно дозрів, то так сталось, що наших фільмів на нашому екрані не було. Проте вони були на фестивальному екрані, і тому митці працювали на фестивалях, а там інше кіно потрібно. Щодо держави: є такі державні діячі, яким це потрібно, є такі, які мабуть ще не дозріли до цього. Але я думаю, що вони повертаються в той бік, бо це вимога часу.
Там є прагматична сторона. Справа в тому, що зараз російське фінансування відключилося. Зараз треба шукати вихід, а вихід у тому, щоб змінити вектор. І це може бути вибух на телеекрані і в кінотеатрах, якщо його організувати нормально. Вибух хорошому розумінні, вибух взаємності, бурхлива любов.
– Чи вплинуло на свідомість українців російські фільми та серіали за часи незалежності України?
– Я думаю, що це умовне порівняння, але я би порівнював їх із ядерною зброю. Це зброя катастрофічного геополітичного характеру. Пропаганда через кіно і телепрограми – це руйнація свідомості. Навіть найбезневинніші серіали – там скрізь «хохол-придурок». У героя там такі якості, які виховували потрошку упередженість аж до агресивності. Зараз же «рятують» світ від нас. У нас дуже довго витісняли, і, я думаю, добились хорошого результату, українського героя як такого. Якщо згадати українські фільми, в тому числі дуже хороші, то у нас дуже мало стрічок, де є герой, якого можна ідентифікувати, що це наш, рідний, український герой. Це – робота імперії, адже імперії не потрібно було, щоб були герої-чукчі і так далі.
Радіо Свобода
Додав nady 28 липня 2014
Про автора
Наймолодший із трьох братів режисерів Іллєнків. Народився 1947 року, закінчив Московський інститут кінематографії (майстерня М.Ромма). Започаткований ним 1997 року кінофестиваль «Відкрита ніч» відбувається і досі й має дуже позитивне реноме
