Автори / Вадим Йович / Інтерв’ю з Вадимом Йовичем — 8 січня 2004 року в арт-барі «Среда»

Т.А. — За що п’ємо?

В.Й. — В мене сьогодні День Народження. Вірніше сьогодні народився вдруге. Вранці потрапив в неприємну дорожню пригоду. Те що лишився живим, дуже приємно :) 

Т.А. — Тоді, довгії літа :) випили:

Т.А. — З тобою ми знайомі здається з лютого 2003-го. Тоді пам’ятається Арт-Вертеп в «Діксіленді» проводив якісь вечірки і на одній з них ти презентував свій перший фільм. Враження лишилося розмите, пам’ятаю був жахливий звук, а картинку що показували було видно не дуже.

В.Й. — Так то був мій перший фільм в новому житті. Дякую своїм друзям з Студії «908», що допомогли тоді.

Т.А. — Далі були кліпи зі Zlodey, «Хаммерманами» та «Г. М. Д. Вертепівцями». Так? Зараз знаю вже монтуєш повноцінний художній фільм. Яка з робіт принесла найбільше задоволення, з ким працювати найцікавіше?

В.Й. — Ну по-перше, ти забув про науково-документальний фільм, який я робив на прохання В. А. Гончаренко, мого лікаря-психіатра найбільшої у Європі психлікарні на Ігрені. Називався фільм «Самовираз творчістю у дитячій і підлітковій психіатричній практиці». На всеукраїнській психіатричній конференції в Вінниці (ми з Гончаренко жартували — Показ на Вінніціанському кінофестивалі :) ) — кіно мало шалений успіх. Було дуже приємно. В кулуарах поважні літні дідусі психіатри стверджували, що Дніпропетровськ їх в котре вразив.

Т.А. — Гончаренко практикує якісь нетрадиційні форми лікування?

В.Й.— Ні, він достатньо традиційної орієнтації :) Просто його цікавить творчість поза рамками професійного мистецтва. За для цього було створено проект «ПсихеАрт», в рамках якого і був зроблений цей фільм. 

Т.А. — За Гончаренка?

В.Й. — За нього!

випили:

Т.А. — Ти в Дніпрі півтора роки, за цей час п’ять представлених робіт і одна в процесі монтажу. Звідки натхнення та гроші?

В.Й. — Спочатку про улюблені роботи. Кожна остання робота — найулюбленіша. А взагалі усі роботи в різній стилістиці. Кожен новий проект — це спроба визначити для себе нову територію. До розмови додається автор Арт-бару «Среда» (де і відбувається наше спілкування) Володимир Калашников.

В.К. — Тут ще коньяк є. Давайте за космополітизм :) 

Т.А. — Я не буду за це. Давайте за націоналізм :) 

В.Й. — Володя, до речі, брав участь у моєму першому фільмі «The Main History Emili», після чого, його філейну частину впізнають здалеку. :) 

Т.А. — Тоді за порозуміння! :) 

випили:

В.К. — Анекдот про «Среду» (російською) :

- Какое сегодня число?
- Среда
- Та ты гонишь, это где-то в Америке!

посміялись-випили:

Т.А. — Вадиме, ти український режисер?

В.Й. — Якщо я знімаю на землі на якій живу. Про людей з якими живу. Звичайно ж український. Який же ще? І НЕ МОЖУ БУТИ ІНШИМ! І ще, я з задоволенням зняв би щось за національними мотивами, але я не радикал. Люблю Довженка та Ейзенштейна, Іллєнка та  Дзиґу Вертова, Параджанова та Грінувея.

Т.А. — Що скажеш про «Мамая»?

В.Й. — «Мамай», на мій погляд продовження української класичної традиції. «Мамай» — це необхідність! Якщо метафорично — це межа за якою має зійти сонце! :)

В.К. — За це і вип’ємо :) 

випили:

Т.А. — Окрім кіно, ще чимось з області мистецтва займаєшся?

В.Й. — Іноді роблю електронні ремікси на гурт «MastersКаya». Був колись такий дніпропетровський колектив в якому грало досить багато відомих людей.

Т.А. — Ще раз про натхнення та гроші? Щось ти уникаєш цих питань :) 

В.Й. — Я працюю безкоштовно! І принципово не хочу працювати над комерційними проектами.

Т.А. — Не вірю! :) 

В.Й. — До цілі приведе мрія :)

Т.А. — Макартні колись сказав, мов гроші не є ціллю, вони засіб для досягнення своїх мрій.

В.Й. — Не люблю Макартні…

Т.А. — Натхнення?..

В.Й. — Натхнення з життя. Щосекундного. Курая дуже люблю, він додає оптимізму!

випили…

Т.А. — Декілька секретів про новий фільм.

В.Й. — Фільм про кохання, про людей які знаходять себе та один одного. Це спогади моєї мами. Звичайно усі мої роботи з відчуттям цього життя. Це моє минуле. Робоча назва «Кам’яний острів».  Фабула — road & love story, яке завершується тихим врятуванням світу. «Ти бачиш, зима і літо помінялися місцям, дерева тепер не ростуть довго» — це цитати з фільму. Дії відбуваються 22 червня 2004 року. Розгортання подій на перший погляд традиційне: «ВІН» має запліднити «ЇЇ» з тим, щоб померти, і врятувати людство, але ці події відбуваються в нашій реальності, з нашою свідомістю. Персонажі цієї стрічки - це люди, які, можливо, існують поміж нами, але не відчувають своєї причетності до життя всього світу. Фільм має бути красивим і за можливістю не довгим :).

випили:

Т.А. — Коли презентація?

В.Й. — На мій перший День Народження :) 

Т.А. — Побажання Вадима Йовича:

В.Й. — «Бережіть один одного».

За що й випили…

 

Спілкувався та випивав Тихо Ангелуци

 

 

Додав Art-Vertep 13 січня 2004

Про автора

На запитання: Йович — це хто? Ми зазвичай відповідаємо: Це не тільки КІТ нашої Мистецької Аґенції. І даємо посилання на цю сторінку. Вадим ЙОВИЧ (Vadim JOVICH) Народився 6 квітня 1969 року, в Меліто