Автори / Перформанс / Тіас, якого театралізували
Якщо у Гуглівському вікні пошуку ввести слово “Тіас”, він знаходить таке:
- Территориальная Информационно-Аналитическая Система;
- ТИАС Инженеринг - поставщик систем управления, диспетчеризации, инновационных технологий в области систем отопления и кондиционирования;
- ТИАС - эффективное средство для дубления кож;
- Фиас (Тиас) - в Др. Греции торжественное шествие в честь Диониса, участники которого были увенчаны плющом и держали в руках тирсы.
І жодного слова про поета Тіаса. Лише в двух-трьох онлайн-бібліотеках зустрічається його одна-єдина поетична вибірка 1991 року. Цікаво, що кожна людина, котра більш-менш цікавиться поезією, хоч раз із творчістю цього поета зустрічалася і звертала на неї увагу. Проте, хто такий Тіас, коли він жив, і чим саме у житті займався, сказати не може ніхто. Із того, що всі переклади його поезій здійснені з німецької мови, можна здогадатися, що жив він (чи живе ще) скоріше за все в Німеччині. На цьому все. Таємничий привид.
25 жовтня в “Рок-Кафе” так звану екранізацію білих віршів Тіаса я побачила вперше. Задумка театралізувати його творчість сама по собі здається божевільною. Для тих, хто “не в темі” цитую декілька так званих “віршів”:
интимные сношения стрекоз не регламентированы письменными предписаниями нам этот недостаток неизвестен
***
теле - видение
детские кости слегка объятые кожей вгрызаются в твою землю
твой телевизор плюёт тебе в лицо
***
на куб действительность похожа
твоя сторона твои взгляды
твои взгляды
твоя сторона
т т в в о о я и
с в т з о г р л о я н д а ы
Ось таке. Це, здається, навіть відчути складно, не кажучи вже про те, щоб зіграти на сцені. Проте – уявляєте – авангардному театру «Aparte» спільно з театром “Білий Шум” це таки вдалося. Назвали вони цю п’єсу Хепенінг Однієї осені ”Паперова вулиця”. Хепенінг (від англійського happening – те, що трапляється, відбувається) вид театрального мистецтва, в якому подія і дія є самоціллю, а не частиною драматичного сюжету. Іншими словами – сюжету як такого не існує, а дії (частково спонтанні, невимушені) передають настрій та певні почуття. В жанр актори вклалися на всі 100%.
Найголовніше зауваження до того, що відбувалося того вечора у Рок-кафе, - те, що це власне екранізувалися вірші Тіаса, глядачам не повідомили. Тому люди, не знайомі з його творчістю, взагалі не розуміли, що відбувається і переглядалися один із одним скептичними поглядами. Для того, щоб увійти в атмосферу “Паперової вулиці” потрібна була певна база знань, бо не так воно все просто, як здавалося.
Дуже вдало вписувалася в атмосферу скрипалька Катерина Фещук, її гра створювала фон закоханості, яким був пронизаний весь вечір. Серед інших безперечних надбань акторів я би відмітила дуже тонке відчуття лірики Тіаса. Здається, саме так бачив автор свої твори – і ніяк інакше, саме такими голосами все повинно бути прочитане, саме такими рухами підкріплене.
Здається, актори використали всі креативні “штучки”: гримування, паперові декорації по всій сцені, залізна драбина (по котрій акторка піднімалася до зірок), танок стільців, (що кружляли по сцені з неймовірним гуркотом), пластикові пляшки (ними актори створили цілу музичну композицію), залізні кришки від каструль, свічі, троянди і ін. Проте ці театральні “навороти” зовсім не створювали атмосферу безладу, не виглядали “надуманими” чи зайвими.
Серед мінусів – трохи затягнутий початок (у приміщенні справжнього театру він ввів би у паралітичний стан та налаштував на подальше дійство, проте в умовах столиків, кави, фруктових салатів та “стоячих” від безслівних рухів стало тільки сумно). Не вписувалося у хепенінг також періодичне гудіння апарату для коктейлів. Тільки налаштуєшся на хвилю, тільки відчуєш скрипку десь всередині –невблаганне “жжжжжжжжжж” перебиває все враження.
Для того, щоб краще зрозуміти цю незвичайну п’єсу, знадобилося іще раз перечитати Тіаса, декілька днів помислити над побаченим і винести нарешті свій остаточний вердикт: сподобалось. Проте хепенінг – це як гірка кава: на любителя.
Тетяна Гонченко, “Днепропетровское ВРЕМЯ“
Додав Art-Vertep 27 жовтня 2007
