Автори / ГРИНДЖОЛИ / Ґринджоли: Зимовий реггей

Іноді так буває, що якась пісня набуває масової популярності ще до того, як стає відомо, хто її автор чи виконавець. Так сталося із «Разом нас багато» івано-франковського гурту «Ґринджоли», піснею, яку зараз називають гімном «помаранчевої революції». Цілком справедливо: поміж інших «помаранчевих» пісень це найбільш відома й найбільш популярна в народі. Але хто ж таки ті самі «Ґринджоли» і що означає це слово? Це й стало першим питанням двом Романам — Калину й Костюку — що й складають дует «Ґринджоли».

— Що таке «Ґринджоли», як давно існує група і який у неї склад?

Роман Калин: Гурт «Ґринджоли» історично з’явився на небосхилі українського шоу-бізнесу у 1997-му році. Він був створений на руїнах проекту «Нема Марлі», проекту, який згідно назви, пропагував музику реггей. Роман був гітаристом, я — бас-гітаристом. Ми просто розійшлися з ідейним лідером групи в поглядах на те, як має розвиватися наш спільний проект і вирішили створити власний. «Нема Марлі» виконував традиційний реггей, а ми вирішили грати більш, скажімо так, комерційну музику, а ля танцювальний реггей. Й відповідно почали шукати назву таку, щоб вона була й оригінальною, і водночас цікавою. На той час у складі групи «Нема Марлі» була створена пісня «Ґринджоли». А «ґринджоли» — це діалектне слово гуцульське, яке українською звучить як «санчата». Маленькі такі дерев’яні санчата. Пісня була про те, як прекрасно зимувати в Карпатах, як кльово на санчатах летіти згори, дивишся — на тебе зірки летять, море задоволення. І, власне, ця пісня була першою, яку ми з собою забрали у свій проект. Слово нам дуже сподобалося й ми залишили його як назву для своєї групи. Чим ще цікаве це слово — це тим, що його можна англійською трактувати як «green joly», тобто «зелені та веселі». Тому я навіть інколи пишу так: «ҐринДжоли». Ми записали тоді десь з десять реггей-пісень. І якщо традиційно реггей прославляє сонце-море-пальми-пісок-дівчата-бікіні-решту, то група «Ґринджоли» пропагувала зимовий вид відпочинку: сніг-гори-ялинки-санчата-лижі і так далі і тому подібне.

Роман Костюк: Зимовий реггей такий.

Роман Калин: Так, зимовий реггей. Група їздила відповідно на всілякі конкурси, фестивалі, презентували ми себе у 1998-му році на «Майбутньому України». І в той же рік була «Мелодія» у Львові, де ми презентували три свої перші пісні. Потім у 1999-му році ми ще прийняли участь у «Перлинах Сезону». На всіх цих трьох фестивалях «Ґринджоли» займали чомусь тільки другі місця. І ми з Романом після тих фестивалів сказали собі, що, мабуть, на фестивалі більше їздити не будемо, нам це не цікаво, ми вирішили спробувати інакший шлях. Почали шукати інші способи самовираження. У нас почали з’являтися пісні вже не реггей-спрямованості, а такі більш ліричні рокові балади. Потім у нас був період, коли ми створили акустичний проект. Тобто виконували свої старі пісні в акустичному варіанті. У нас були бас-гітара, акустична гітара, джамба і тамбурин. З цим проектом ми проіснували десь місяців вісім-дев’ять і об’їхали з ним всі клубні заходи, які були навколо нас. Цей проект вичерпав себе лише через те, що нам вже не було де виступати. В результаті ми залишилися з Романом вдвох і останні два роки «Ґринджоли» існували як студійний проект. Тобто група ніби існує, пісні є, маємо з чим виступати — і в акустичному варіанті, й під міні-диск. Але в той же час ми в останні два роки ми для себе нічого не писали, а працювали в студії. Закупили обладнання і почали допомагати місцевим виконавцям робити аранжування і звукозапис. Оце так існували «Ґринджоли» до цього часу. Тому — упереджуючи питання «чому ви так швидко записали пісню, як вам це вдалося» можемо сказати, що завдяки власній студій і завдяки тому, що мали за плечима досвід звукорежисерів і аранжувальників.

— «Разом нас багато» — це скоріше не реггей, а хіп-хоп, згодні? Так випадково трапилося чи ви логічно до цього підійшли?

Роман Костюк: Тому що самі слова і гасла дуже гарно лягали на цей ритм. Ми ж навіть не задумувались, в якому стилі — хіп-хоп, реггей чи іще щось — писати пісню. Це дуже все швидко зробилось. Ми навіть не зогляділись, як зробили цю пісню, чесно кажучи. Це було на другий день помаранчевої революції, і ми вийшли разом зо всіма на мітинг у Івано-Франківську і просто співали свої старі пісні. А люди через кожних пару хвилин скандували: «Ні — брехні!», «Ющенко — так!» — так само, як і в Києві, так само, як і в других містах. І наступного дня ми вирішили написати пісню з цими самим лозунгами, щоб народу легше співалося. І швиденько-швиденько, щоб вже після обіду вийти і зіграти на мітингу, щоб підтримати людей, записали пісню.

Роман Калин: Так, ми дуже поспішали встигнути дописати пісню до мітингу.

— Говорили, що на мітингу в Івано-Франковську було понад 50 тисяч людей — це ж десь чверть всього населення?

Роман Костюк: Так, в перший день було менше, потім — все більше й більше.

Роман Калин: А коли ми виступали, у вівторок, 23 листопада, було найбільше. Якраз тоді й було з 50 тисяч. А в місті живе десь 220–240 тисяч мешканців. Якщо в перший день вийшли тільки студенти і школярі на мітинг, то наступного дня вже не працював ні один магазин, не можна було ні купити поїсти, ні купити вдягнутися — не працював навіть ринок. Місто завмерло — всі пішли на мітинг. Я свідок! Я в той день хотів щось собі купити — то на базарі продавали тільки м’ясо і хліб! Всі решта крамниць були закриті. Всі були на площі біля Облдержадміністрації.

— Кому належить ідея обкладинки сингла «Разом нас багато»?

Роман Калин: Дизайнерам «Юкрейніан Рекордз». Вони, мабуть, знали про ту історію зі шпурлянням яйця в прем’єра, ось і винесли помаранчеве яйце на обкладинку. Ця ідея показалася нам дуже актуальною й ми відразу вибрали цей варіант.

— А мені говорили, що в Івано-Франковську навіть є пам’ятник яйцю. Це правда?

Роман Калин: Є. Насправді, в місті є дві центральні площі. Одна з них — біля ратуші. Там коли робили косметичний ремонт, поставили фонтанчик. І він виглядає, як яйце. Його ще поставили десь зо два роки назад — як знали (сміються). Був конкурс архітекторів і виграв той, хто запропонував «яйце». Чому — ніхто не знає. То вже треба питатися в мера міста або головного архітектора — чому, власне, фонтан зроблений у вигляді яйця. Так вже, мабуть, повинно було статися історично (сміються).

— А до написання пісні «Разом нас багато» ви цікавилися політикою?

Роман Костюк: Ні, в політиці ми не заангажовані були. Цією піснею ми просто підтримали чесне волевиявлення народу, підтримали бажання чесних прозорих виборів. Звичайно, ми були за Ющенка, але мали на увазі підтримати ідею чесного волевиявлення. А до того ми в політиці не були заангажовані.

— Яким чином пісня все ж таки потрапила на Майдан? Ви прикладали якісь зусилля для її просування?

Роман Калин: Наша версія — пісня потрапила на Майдан через мережу Інтернет, тому що ми записали її й відразу виклали на сайт наших друзів — радіостанції «Західний Полюс». За першу годину її скачали 10 тисяч абонентів. Там на сайті був форум, куди люди заходили поспілкуватися. Й діджеї виклали туди пісню з підписом «Гурт Ґринджоли» спільно з радіо «Західний Полюс», пісня така-то". Потім цю пісню було розміщено на багатьох хостах. В перший день було 7 дзеркал, на другий — вже 20, а на третій вже й до 100 доходило.

Роман Костюк: Є інформація, що на другий день було вже 100 тисяч закачок, і люди завалили хлопцям сервер. Так що ми думаємо, що то через інтернет хтось скачав і приніс на Майдан. А звідти вона вже почала лунати на всю країну. Роман Калин: А, до речі! «Моторола» розмістила пісню у себе на сайті і потім навіть існувала версія, що то «Моторола» цю пісню написала!

— Пісня «Разом нас багато» — більш, так скажімо, політичний ніж музичний витвір. Чи не відчували ви до себе ворожого ставлення з боку людей, які голосували за іншого кандидата, не за Ющенка?

Роман Калин: Насправді пісня написала в сучасному темпі, в сучасному ритмі, сучасному стилі. Скажімо, в тих самих поляків вона в чартах не тому, що вона політична, а тому що вона подобається їм, як пісня. Тому я не можу погодитись, що нас сприймають в першу чергу як політичний гурт. На рахунок питання про вороже ставлення… Ми ще з таким не зіштовхувались. Не знаю, можливо буде таке з часом, але поки що такого не було. Думаю, що ми напишемо ще не одну хорошу популярну і неполітичну пісню і покажемо, на що ми здатні. В нас дуже багато пісень, які претендують на те, щоби стати хітами. Якщо їх правильно подати, правильно показати, вчасно прокрутити, «качнути», як кажуть, по телебаченню.

— Чи збираєтесь ви випустити на Юкрейніан Рекордз цілий альбом?

Роман Костюк: Ми плануємо запис на кінець зими-початок весни повноцінного альбому гурту «Ґринджоли», до якого увійдуть частково хіп-хоп, частково реггей-танцювальні пісні і можливо дві-три ліричні композиції.

Роман Калин: Насправді хіп-хоп і реггей дуже подібні — ритмічно, стилістично. І тому я думаю, що альбом вийде вдалим з точки зору поєднання пісень різних стилів. Я думаю, що він буде цікавий і тим, хто любить реггей, і тим, хто полюбляє хіп-хоп. А хто любить лірику — найде для себе там балади. Мабуть, це перший такий буде «компотний» альбом, де будуть поєднані різні стилі, бо зазвичай всі притримуються якогось одного, скажімо так, напрямку, якоїсь одної стилістики. Якщо хіп-хоп, значить, хіп-хоп «і нікакіх гвоздєй». Якщо нас Юкрейніан Рекордз підтримує в цьому, то буде змішаний альбом. В жодному випадку, професіонали будуть вираховувати, яким краще зробити альбом. Але це поки наша думка, наше бажання. Яким він вийде — ми поки що й самі не до кінця впевнені.

— А що ви відчули, коли дізналися, що вас хоче підписати такий крутий лейбл? Це ж, вважайте, світовий мейджор.

Роман Костюк: Що відчули? Ну, ми мали на той час пропозиції від всіх, мабуть, рекордингових компаній України. Ми думали, в першу чергу, про майбутнє команди і, власне, Юкрейніан Рекордз були першими, хто запропонував нам найбільш об’єктивний контракт. І ми зупинилися все ж таки на Юкрейніан Рекордз, тому що думаємо, що наша співпраця саме з ними буде для нас (і для Юкрейніан Рекордз) корисною. Те, що вони були найперші, це вже говорить про їх професіоналізм — вони найшвидше зорієнтувались в ситуації і найоперативніше зробили свою пропозицію.

— Нещодавно «Разом нас багато» переспівали польські виконавці. Як це вийшло й чи приймали ви участь у записі польської версії?

Роман Калин: Насправді вони використали нашу пісню. Вдало вирізали наш приспів, підложили нову основу, нові лупи, і наспівали, нарифмували свої куплети зі своїм текстом. В тих текстах, як нам пояснив Роберт Ліщинський, який презентував цей проект, польські хіп-хопери (їх там дванадцять) виказують свої враження від подій в Україні очами поляків. Що вони там власне співають, ми ще не знаємо — не надто добре володіємо польською (сміються). Але з музичної точки зору нам дуже сподобалося — це звучить не гірше за будь-якого хіта Емінема, настільки якісно все було зроблено.

— Чи знаєте ви реакцію на вашу пісню з боку верхівки так званої «Коаліції народу», прихильників Ющенка?

Роман Калин: Бачив, що співали, стоячи на сцені (сміється).

Роман Костюк: Мабуть що реакція нормальна. Ми не зустрічалися з ними, бо в них зараз і своїх справ повно. Я думаю, що якщо людина стоїть на сцені і співає разом зо всіма пісню, то, мабуть, їй вона подобається!

Роман Калин: Єдине що — коли був третій тур виборів, нас запросили до прес-центру (Ющенка), ми відкривали фактично прес-день. Ми виступили і заспівали одну чи двох пісень. Я думаю, що наша пісня все ж таки зробила якійсь внесок взагалі в історію цієї революції. Вона підтримала і морально тих людей, які вийшли на площі, вона стала для них якимось направляючим променем, як кажуть журналісти, навіть «гімном» революції. Мені, наприклад, важко назвати цю пісню гімном. Я скоріше називаю її «піснею свободи».

— В подальшому ви будете виступити вдвох або ж запросите до гурту інших музикантів, щоб можна було виступати не тільки в акустичному варіанті?

Роман Костюк: В перспективі, звичайно, ми будемо працювати над збільшенням складу команди. По мірі можливостей ми будемо збільшувати колектив, щоб все можна було зіграти наживо. Але наразі, в найближчі місяці, ми поки що виступатимемо вдвох.

Роман Калин: Все має буде по-справжньому — весь світ грає наживо. Чому б «Ґринджолам» теж не влитися в цю течію? (сміються).

Роман Костюк: Але насправді ми ще подумаємо, тому що для нас розвиток в електронному напрямку теж цікавий. Може, набудемо й якогось електронного звучання. Тож як воно буде — подивимося.

 

Мила Кравчук, music.com.ua

 

 

Додав Art-Vertep 04 лютого 2005