Автори / Борщ / Наше дитинство пройшло в епоху художнього алкоголізму
Про гурт «Борщ» можна сказати так: Олександр Піпа та Юрій Здоренко – засновники та учасники гурту «ВВ». Ще можна сказати про спільні пісні «Борщу» та «DVS», де соліст – британський рокер Шон Карр (хто не знає – зять Юлі Тимошенко). Але найкраще – це чути пісні гурту та «відриватися» під «борщівський» рок-н-рол. Є ще один варіант – поговорити з Олександром Піпою та Юрієм Здоренком, аби почути від них особисто, що таке «Борщ» і з чим його «їдять».
- Ви знову завітали до Львова. Тепер з новою програмою «Емінема нема». Для вас Львів є якимось особливим містом, адже не кожна група, проїжджаючи Україну з міні-туром, дає концерти у місті Лева?
Здоренко:
- Так, Львів для нас особливий. Ми колись тут познайомились із «Братами Гадюкіними». Випили з ними самогону, потоваришували...
Піпа:
- ... похуліганили.
Здоренко:
- Виступали на фестивалі «Молодь проти алкоголізму і наркотиків» (сміється).
- У вас чимало пісень, де звучить тема алкоголю. Яке місце займає алкоголь у вашій групі?
Здоренко:
- (посміхається) Нормальне місце.
Піпа:
- У нас алкоголь займає художнє місце. Ми формувалися і дитинство наше пройшло в епоху совка, а тоді художній алкоголізм був однією з форм протестуючої андеграундної культури. Ми теж займалися художнім алкоголізмом: вміли пити красиво. Це було формою протесту проти тоталітаризму (сміється). Тому і зараз ностальгічні алкогольні нотки є в піснях.
- У вашій пісні є такий рядок: «Світом рулить бабло». Світом рулить бабло?
Здоренко:
- Аякже. Один із прикладів: щоб пробитися на ТБ - треба бабло.
Піпа:
- Як казав класик: «Денег еще никто не отменял». І якщо говорити про телебачення та бабло - то варто зауважити, що це не стосується рок-музики і рок-музикантів (бо вони грають музику більше для себе), це стосується естрадної музики та виконавців.
Здоренко:
- У рок-музиці все більш чесно. У нас, як у нормальних рок-музикантів, всі гроші, в першу чергу, йдуть в апаратуру, інструменти.
- Як тоді потрібно рекламуватися рок-музикантам, якщо в Україні проблема з ефіром, є «формати» й «неформати»?
Здоренко:
- Ми самі записуємося, знімаємо кліпи, даємо концерти - от такий у нас піар.
Піпа:
- Найкращий піар для музиканта - це класні пісні. Треба українцям викидати телевізори - і слухати добру музику. Сучасний піар більш агресивний і цинічний. Розповім улюблену історію про піар. Роджер Долтрі, соліст групи «The Who» (відома своїм хуліганством), завше дивувався Галлахерам (гурт «Оasis»): «The Who» могли за 15 хвилин розтрощити готельний номер, бо такий був настрій, а брати Галлахери щось ламали у готелі і чекали, доки приїде поліція, преса. От вам й піар.
- Виходить, рок-музикантам треба хуліганити, щоб про них знали?
Піпа і Здоренко (разом):
- Це елемент піару. Це і реклама. Хуліганити треба, головне - правильно хуліганити.
- А як правильно хуліганити?
Здоренко:
- З правильним почуттям гумору. Коли в людини немає почуття гумору і міри, то її хуліганство сприймуть як агресію.
Піпа:
- Просте хуліганство з тілесними ушкодженнями - це «бита вуха». Наприклад, розтрощити на сцені стілець і потім розрахуватися з адміністрацією - це правильний вид хуліганства, або перед виступом домовитися з адміністрацією про те, що потрібен стілець для цілісності «картинки».
Здоренко:
- І якщо ламання-трощення стільця на сцені в контексті концерту виглядає гармонійно, відчувається у цьому певний елемент шоу - то це нормально.
- На вашому сайті, у розділі «Література», є чимало знакових імен - Подерв'янський, Котляревський, Франко, є й журнал «Перець»... Чи вистачає сьогоднішньому рок-музиканту часу на читання? Наприклад, газет...
Піпа:
- Читаю інтернет-сайти. Свого часу прийшов до такого висновку: читання - це справа віку. У 30 років я зрозумів, що все, що я мав прочитати, я вже прочитав. Далі - все що не беру до рук, все вже читав, тому художню літературу читати стало не цікаво. Потім трохи допомогло знання іноземної мови: читав іншомовні книги. Зараз читаю, в основному, технічну літературу.
Здоренко:
- Читаю те, що «підходить» у цей момент. Якщо є натхнення щось почитати - читаю.
- Який денний розклад рок-музиканта гурту «Борщ»?
Здоренко:
- У кожного свій. Саша сидить за комп'ютером у студії зранку до ночі. У мене інший розклад - я бігаю по дитсадках і школах. У мене маленька дочка. Виконую обов'язки тата.
- У 2003 році ви отримали титул «Відкриття року». Це було чимось особливим?
Здоренко:
- Було приємно. Приємніше, коли публіці ми подобаємося.
Піпа:
- Головне, що «не закриття року» (сміється).
- Уявіть ситуацію, в один день ви маєте виступити або на концерті open-air, або в доброму концертному залі, або у клубі. Що ви оберете?
Здоренко:
- Все кайфово. У кожному із названих варіантів є свої плюси і мінуси.
Піпа:
- Виступати завжди приємно. Це три різні види творчості. У маленькому приміщенні добрий контакт, у доброму залі - звук.
- Чи виснажує велика аудиторія?
Здоренко:
- Ні.
Піпа:
- Лише, коли вона далеко. Увесь наш виступ будується на енергообміні.
Здоренко:
- Коли велика аудиторія реагує класно, то такий запал отримуєш, слів нема...
- Ваші фанатки рецепти борщу вам присилають?
Здоренко:
- Так. І рецепти, і каструлі з борщем були (сміється).
- Це, мабуть, приємно...
Піпа:
- Так. Приємно бути рок-музикантом, коли хобі і професія співпадає.
Здоренко:
- Коли ти робиш те, що тобі подобається, і цим живеш.
Піпа:
- От чим відрізняється рок-музикант від поп-музиканта? Для поп-музиканта музика, в першу чергу, - бізнес. Він може бути дуже гарним співаком, прекрасним артистом, але він це робить більш прораховано. У рок-музиканта кожна пісня на свій смак. Ми, наприклад, спокійно можемо погодитись на будь-які фестивалі, у нас діє гнучка система знижок, чого, наприклад, не буває у поп-музикантів.
- Чи хотіли б ви вести на ТБ якесь кулінарне шоу? Це ж тепер модно...
Піпа:
- У мене є геніальна ідея щодо шоу. Беруться бабки спонсора, запрошуються відомі поп-артисти, з кожним знімається кулінарна передача: як поп-артист готує свою улюблену страву. Потім запрошується зовсім інші люди: ті, які тобі подобаються. І я з другом балакаю, відбувається ніби ток-шоу, а на фоні підмонтований поп-артист, який готує там олів'є, борщ, розповідає, як він це робить, а ми з другом його ще підганяємо: «Чого так довго?» Ось таку кулінарну передачу можна було б зробити.
- Подейкують, що ваш вихід із «ВВ» був не через характер Олега Скрипки, а через те, що «ВВ» давно не виконували нових пісень...
Піпа:
- У «ВВ» остання пісня датується кінцем минулого сторіччя, навіть тисячоріччя, а нас пре - у нас нові пісні так і сиплються.
Здоренко:
- Усе взаємопов'язано, якщо нема взаєморозуміння в колективі, то й не будуть нові пісні народжуватися.
Піпа:
- Окрім того, група «ВВ» якось швидше подорослішала... Комусь хочеться бути на пенсії, а комусь не хочеться.
- Як проходять репетиції у «Борщу»? Сварки, бійки, жарти, матюки?
Піпа і Здоренко:
- Так (з усмішкою), саме так. Все, як у всіх. Гнила демократія...
- Зізнайтеся, як вас на Сході сприймають?
Піпа:
- На Сході нас нормально сприймають. Звичайно, знаходяться персонажі, які починають говорити: «ми здєсь па-рускі разгаварієм», але то всюди трапляється. Іноді навіть приємно ламати стереотипи. Наприклад, їдеш у Донецьк... А стереотип який: у Львові - бандерівці, у Донецьку - бандити. Їдеш туди, а там такі ж приємні люди, як у Львові.
Аліна Небельмес для ZAXID.NET
Додав Art-Vertep 24 квітня 2008
