Увійти · Зареєструватися
 
Потік Товари Інформація

Автори / Жіноча мережева проза / як цифра стає буквою?

Пам’ятаєте, були часи, коли люди перевіряли електронну поштову скриньку раз на тиждень? Можете уявити таке сьогодні, коли поширення набули блоги, що дозволяють юзерам нон-стоп висловлювати свої враження, креатив, ідеї?

Утім, українська блогосфера має свої особливості. Одна з них - потужна присутність у блогах українських митців, журналістів та громадських діячів. Завдяки їм блоги є потужним засобом комунікації - тут піарять, обговорюють, придумують різноманітні громадські ініціативи... і займаються мистецтвом.

Одним з прикладів створення арт-продукту у блогах є цьогорічний проект «Мамай і маргарин». Він об'єднав 10 ілюстраторів та 21 автора оповідань. Ідея - кожен автор пише коротке оповідання, а художник малює до нього ілюстрацію.

Тема, хоч і звучить дещо абсурдно, насправді відкриває широкі горизонти. За словами організатора проекту, жж-юзера cytrusova, і мамай, і маргарин - слова відносні, тобто це можуть бути як автентичні поняття (людина і жир), так і будь-що інше (космічний корабель і третє вухо). Єдина умова - і те, і те має бути присутнє в творі, бодай в думках головного героя.

В результаті маємо 21 оповідання і 21 оригінальний малюнок. Причому, серед учасників можна знайти таких українських митців, як поети Олег Коцарев, Ілля Стронґовський, Катя Бабкіна, Катріна Хаддад та художниця Гриця Ерде, автор скандальної виставки «Самки та яйцекладки: жінки з культури».

Форма організації такого проекту проста - на одній зі спільнот організатор кидає пропозицію взяти участь, юзери зголошуються, відбувається обговорення і виконання спільного завдання.

Трохи інакше виводить в люди мережеву творчість Олександр Ворошило, він же giggs, один з засновників видавництва «Буква і цифра». Видавець колись зрозумів, що «мережа - це місце, де вирує життя, і людям, які існують у мережі, логічно було саме тут шукати цікаві тексти, які пожвавили і збагатили б український літературний контекст».

Щоб розпитати Ворошила про мережеву літературу та її специфіку, авторка скористалася інтернет-месенджером. Це, до речі, одна з форм створення такої літератури - наприклад, «Пісьма братана», один з проектів «Букви і цифри», народився з листування Жені Галяса та адміна сайту «Самвидав».

Slavinska (11:29:49 19/06/2008)

Як особисто ти визначаєш поняття «мережева література»?

giggs (11:39:50 19/06/2008)

Загалом, з самим поняттям «мережева література» у нас термінологічна каша. З одного боку, під «мережевою літературою» розуміють тексти, в яких використано гіпертекстові можливості, іншими словами - це тексти, які неможливо відтворити поза мережею. Такі тексти - окрема історія, яка розгортається на наших очах.

З іншого боку, під «мережевою літературою» часто розуміють тексти, які просто розміщено в неті. Вони можуть бути так само лінійно побудованими, як і текст на паперовому носії, не обов'язково передбачають якийсь онлайновий зворотній зв'язок з читачем. Вони можуть не мати ніяких гіперлінків, взагалі нічим не відрізнятися від звичайного тексту.

Для себе я обираю якусь середину - це тексти, які виникли в мережі та несуть певні мережеві ознаки. Скажімо, цей текст автор може змінювати, доповнювати, частину тексту можуть становити коментарі до нього. Тобто це текст у процесі творення. При цьому якийсь моментальний стан тексту можна відтворити на папері.

Slavinska (11:29:52 19/06/2008)

Розкажи про історію розвитку мережевої літератури в Україні.

giggs (11:46:40 19/06/2008)

Історія мережевої літератури - це, власне, історія інтернету. Спочатку не було нічого. Навіть електронної пошти ні в кого не було. Потім виникли літературні портали. Спочатку опублікувати там свій твір могли лише господарі ресурсу, з часом вже будь-хто міг повісити твір, а інші - прочитати, прокоментувати, похвалити, розкритикувати.

Коли з'явилися блоги - стало більше можливостей керувати текстом та займатися колективною творчістю.

Хорошим прикладом є проект «Всі наші». Якщо описувати коротко: 11 людей створили спільноту, кожен вибрав собі якогось близького серцю політичного діяча і почав писати невеличкі дотепні історії, які мали певний зв'язок зі світом реальним, але зв'язок умовний.

Це були, з одного боку, окремі живі журнали, які коментували всі охочі, з іншого - всі вони разом утворювали один великий проект, таке собі літературне втілення політичного сьогодення. Коли ми відчули, що можна поставити логічну крапку - надрукували книжку.

Slavinska (11:31:29 19/06/2008)

Як виникла ідея видавати мережеву літературу?

giggs (12:04:08 19/06/2008)

Ідея видавництва виникла у 2004 році. Це був революційний рік, у всіх чесалися руки зробити щось «едакоє». У нас був літпортал - samvydav.net, де за 4 роки накопичилося близько 2000 текстів. З такого масиву можна було вибрати кілька десятків, сотню текстів, вартих уваги.

І це було б корисною справою - в ті часи у молодих виникали цікаві літературні ідеї, які просто шкода було втратити. Це була інша література, інші підходи, інші думки. Від цього нарешті з'являлася віра в світлі перспективи української літератури.

Slavinska (11:31:29 19/06/2008)

Як ця ідея втілювалася в життя?

giggs (12:04:08 19/06/2008)

Напевно, вихід книжки з мережевими текстами виглядає приблизно так: видавець натискає на кнопку print version сторінки, і маємо книжку.

Але в житті все складніше. З тисяч сторінок вибирається одна-дві, які потрапляють до книжки. Тому для мережевих текстів вихід на папері - це вихід в еліту, відзнака.

У 2004-го році ми прошерстили сайт, вибрали все найцікавіше, все, що, на нашу думку, найточніше засвідчувало б стан літератури у мережі на той момент.

У лютому 2005-го надрукували першу книжку, «антологію українського самвидаву», намагаючись відтворити атмосферу сайту - включили коментарі читачів, які часто взагалі перетворювали оригінальний текст у щось геть інше, тим самим створюючи відчуття гіпертекстовості, коли незрозуміло, де закінчується один твір і починається інший, де автор і де читач.

Slavinska (11:32:05 19/06/2008)

Де шукати гарного мережевого автора?

giggs (12:04:08 19/06/2008)

Щоб знайти автора, треба існувати в мережі, уважно стежити за всім, що там відбувається, бути там, де нове і цікаве може виникнути, і розуміти, за якими законами живе мережа.

А остаточний вибір - це суміш безжалісного року, який сам веде автора до нас, а нас - до автора, і відвертої суб'єктивності. Врешті-решт, остаточний вибір, що надрукувати, за нами.

Щодо якихось особливих умов гри для мережевої літератури, здається, ми цей етап уже пройшли - так, спочатку традиційні автори ставилися до мережевої літератури як до молодшого брата. Який, до того ж, несповна розуму.

Зараз місце створення тексту - річ другорядна, вона має таке саме значення для цінності тексту, як напрямок вітру чи день тижня, коли їх написали.

Slavinska (11:38:48 19/06/2008)

Тоді навіщо мережеву літературу видавати у книжковому форматі?

giggs (12:19:29 19/06/2008)

Тому що охоплення населення інтернетом у нас не стопроцентне. І тому що залишаються тисячі людей, які віддаватимуть перевагу паперу.

Але все може змінитися. Поява якісних пристроїв для електронних книжок може радикально переформатувати все на ринку. Як свого часу поява якісних МР3-плеєрів перевернула все догори ногами на музичному ринку. Або - ще раніше - поява відеомагнітофонів змінила ринок кіно.

Slavinska (11:58:51 19/06/2008)

Яку книжку ви збираєтеся видати найближчим часом?

giggs (12:19:29 19/06/2008)

Поки що немає чого розказувати. Ну от одна з ідей - зробити серію перекладів деяких сучасних російських авторів українською. Поки шо це - Сорокін, Мамлєєв, можливо, Пелевін. Але це не мережева література.

Slavinska (13:08:42 19/06/2008)

Навіщо перекладати російських письменників українською мовою?

giggs (13:09:25 19/06/2008)

Тому що переклад - це окремий твір. Наприклад, переклади Маршака, Роберта Бернса чи Мілна. Це твори, які несуть самостійну літературну цінність.

Slavinska (11:32:05 19/06/2008)

Чи важко продати книжку мережевого автора?

giggs (12:19:29 19/06/2008)

З точки зору продажу, я не бачу різниці між мережевим автором і автором, який друкує свої тексти у ворді чи пише гусячим пером. По-моєму, зараз чудовий час для молоді - практично всі видавництва мають серії для молодих авторів.

А от коли ми знаходимо щось таке, до чого, на нашу думку, інші видавництва чомусь не готові, то знаємо: це воно, це справа для нас. Тому-то свого часу ми довго і барвисто пояснювали продавцям книгарень, що таке «Антологія українського самвидаву» і чому це - книжка.

Хоча в Україні книжку взагалі важко продавати. Бракує точок продажу, немає загальноукраїнської системи дистрибуції. Нині за читача треба боротися, з читачем треба працювати, переконувати його і зацікавлювати. Книжка стала одним з товарів, таким самим як зубна паста чи шкарпетки.

Одним з прикладів вдалого продажу мережевої літератури є «8. Жіноча мережева проза», котра об'єднала 8 молодих учасниць блогосфери. Цій книзі закидали «не літературністю», але нова форма подачі та широке коло представлених авторів зробили свою справу - тираж буквально розлетівся за місяць.

Рani_grunia, одна з україномовних авторів проекту, розповідає: «У «Вісімці» я опинилася з ініціативи видавця та інших учасниць. Здається, я там виконала роль авторки, якій найменше залежить на власне жіночій тематиці. Тексти восьми веб-дівчат показали типовий зріз українського літературного інтернету, способи маніпуляції з текстом людей, які звикли перебувати в мережі».

На її думку, окрім якісного дизайну, комерційному успіху сприяла незвичайна форма презентації книги: «Без стандартного набору «читання - музика - запитання з залу». Також мало місце своєрідне кумівство: у кожної з авторок була своя позитивно налаштована аудиторія.

Ринок мережевої літератури досі залишається мало вивченим - так, «Буква і цифра» може похвалитися тільки шістьма книжками, виданими за три роки.

Проте саме цей сектор, видається, має гарний потенціал - насамперед, молоду купівельноспроможну аудиторію, величезний вибір авторів та безкоштовну рекламу, так званий «партизанський маркетинг», у кириличному сегменті блогів, особливо ЖЖ (варто зазначити, що кириличний сегмент ЖЖ становить 30% світового).

Тепер залишилося почекати і подивитися, чи будуть готові українські читачі та видавці пірнути в українську блогосферу. Принаймні, українські митці вже почали.

Ірина Славінська, «Українська Правда. Життя»

 
 

Додав Art-Vertep 22 червня 2008

Автори пов'язані с новиною

Женя Галяс , Олег Коцарев , Стронґовський , Катріна Хаддад , Катерина Бабкіна , Гриця Ерде

 
Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска