Автори / Галина Петросаняк / «Марія Форно – моє альтер его...»
Івано-франківська поетка, есеїстка, перекладачка Галина Петросаняк уже вдруге за півроку завітала до літературної кав’ярні «Кабінет».
Приводом для зустрічі стала репрезентація нової, третьої за рахунком після «Парк на схилі» та «Світло окраїн», книжки письменниці - «Спокуса говорити». «Ця збірка вийшла дещо еклектичною, - розповіла авторка кореспондентові «ВЗ». – У ній нема якоїсь загальної концепції, я відбирала твори за якісним показником».
«Спокуса говорити» складається із трьох частин – збірки віршів «Вишня в Кіото», есеїв, об’єднаних назвою «Запасний вхід» та перекладів поезії німецького поета Райнера Кунзе «Вишня в Кіото». «Райнер Кунзе – цінний для мене як людина. Крім того, він неймовірний поет і такий самий богемофіл, як я», - каже поетеса.
Rara Avis, як називає Галину Петросаняк Юрій Андрухович, протягом майже всієї творчої зустрічі читала свої твори. «Кожен свій твір вибудовую, - зізналася вона. – У фундаменті – натхнення, творче начало, але згодом починається своєрідна «праця». Кожен мій образ, метафора повинні бути зрозумілими, маю достеменно знати, що за ними стоїть».
«Вишня в Кіото» – це 17 віршів поетки, серед яких фрагменти циклу мініатюр «Роса». Наприклад, вірш «Дон Кіхот»: «іноді/ ці потвори/ й мені здаються/ звичайними вітряками». Як і в попередніх книгах, є тут і цикл віршів «Монологи Марії Форно». «Марія Форно – моє альтер его, - відкрила одну зі своїх таємниць Галина Петросаняк. – Ці вірші – не зовсім література, швидше, щось живе, болісне, приватне. Цикл триватиме доти, доки живе Марія Форно».
Однією з основних тем вечора стала європеїзація України та її відносини із Чехією, де довгий час жила письменниця. «…наша європейськість, яка зараз у всіх на устах, - не міф, однак існує небезпека… не варто забувати, що Європа - не лише фасади і достатня кількість контейнерів для сміття. Хоча і це також», - пише авторка в есеї «Місто».
Оксана Зьобро, «Високий Замок»
Додав Art-Vertep 24 червня 2008
