Автори / Мертвий півень / На!живо в Майдані
« Jestesmy tu, jestesmy tam...», - такий своєрідний гімн, за твердженням одного українця, співають бомжі у Варшаві, декларуючи тим самим власне бачення свободи і засвідчуючи неодмінну приналежність до громадянського суспільства. Пісню «Мертвих Півнів» «End Everybody Fucks You» також можна вважати не лише самобутнім гімном усіх українських політиків і секретарок, а й піснею-протестом проти засилля музичного мотлоху, від якого трясе і розриває наш музичний простір на шматки.
Концерту ватаги «Мертвий Півень» у себе, в пивному клубі «Майдан», ми завжди чекаємо з особливою приємністю і з особливим хвилюванням. Особисто мене позитивні емоції почали переповнювати ще за місяць до виступу «Півнів» у Луцьку, і це також не без участі наших любих ЗМІ, а точніше, завдяки їм. Коли їдеш в маршрутці і звичний попсовий формат ФМ-радіостанцій перебиває рекламний блок майданівських подій, раніше засмачений якимись представниками класичного західного року, – це викликало посмішку, але коли чергову «лебедину пісню» Вєркі Сердючкі чи ще якоїсь прими української поп-сцени перебиває потужне: «And Everybody Fucks You», на фоні якого бадьорий радійний голос лепече: «29-го травня в пивному клубі «Майдан» гурт «Мертвий Півень» з презентацією двох нових дисків...» – заходишся щасливим реготом. І щастя це триває ще й тоді, коли Півні махають на прощання своїми крильми і відлітають своєю «збірною України», як останнім часом вони визначають свій склад, деінде у якісь тепліші чи навпаки холодніші краї, бо я не знаю, де цих милих рок-н-рольних пташенят приймають гарячіше, ніж у «Майдані». Попри те, що рок-музика в Україні переживає не найгірші свої часи (свідченням того є величезна кількість фестивалів, поява молодих і цікавих ватаг, столичні концерти західних зірок), відчувається брак власних плодовитих і діяльних мастодонтів рок-сцени. Провели у вічну пам’ять «Братів Гадюкіних». Давно не записували нових пісень «ВВ», «Кому Вниз» вже кілька років вичакловують над своїм новим альбомом, хто ж потішить вухо українського меломана, звичного до якісної музики і якісних текстів...? Останні кілька місяців, коли блукаю просторами інтернету і читаю музичну пресу, складається враження, що в Україні народилась, а точніше, відродилась нова ватага. «Мертвий Півень» ще ніколи не був таким живим та жвавим! Запис двох нових платівок - «Мертвий Півень. Вибраний народом» та «Кримінальні сонети», вибухова презентація їх у Львові, тур Східною Україною на підтримку обох дисків, а ось тепер і запис та видання нових відео-робіт і - нарешті! - повноцінного DVD «Мертвого Півня»! Перша спроба фільмування «Півнів» на живо відбулася ще у 2006 році у нашому ж таки пивному клубі «Майдан». Тепер цей концертний фільм увійшов до власної подарункової dvd-колекції Майдану. Її можна переглянути у нашому клубі і, власне, отримати цей набір з чотирьох фільмів: «Мертвий Півень», «Борщ», «Оркестр Янки Козир» та «Вій», у подарунок. На щастя, історія мала продовження, і цього року, 29-го травня, під час концерту в «Майдані», злапавши одне одного в палкі обійми, сім відеокамер, оператори, освітлювальними та звукорежисери, шалена і зголодніла весняним музичним авітамінозом майданівська публіка, вкупі з гостями та працівниками закладу створювали рок-н-рольну атмосферу для DVD найрокенрольнішого українського гурту. Задовго до концерту було оголошено прохання повторити слова усіх пісень і підготуватись до веселої забави. Танцював і співав переповнений по вінця «Майдан», танцював і співав феноменальний і фантастичний фронт-мен гурту - Місько, танцювали і співали в імпровізованій фан-зоні дівчата, наступаючи на ноги і збиваючи з пантелику фільмувальників, танцював і співав, сидячи за столиком на балкончику, польський фанат «Мертвого Півня» консул пан Савіцькій з друзями... Усе це можна буде побачити восени, коли на музичні телеканали країни увірветься відео «Гуцулка Ксеня» і коли відбудеться офіційний всеукраїнський реліз DVD «Мертві Півні» наживо в Майдані». А поки ми вкотре поговорили з Міськом про увесь той новий-старий музичний матеріал, який увійде до майбутнього музичного фільму, дві нові платівки, майбутні плани, мрії, сподівання, зітхання і теде:
«Вибране народом». «Народ зробив свій вибір...»
Місько, практика запису «вибраних» альбомів в Україні не нова, такі платівки слухачі, як правило, люблять найбільше. Хоча, на жаль, є й інша сторона медалі - почасти чиїсь меломанські потуги обмежуються такими ось «зебестами». Півнів така перспектива не лякає?
- Ні, не лякає. Я думаю, що це абсолютно некерований процес, до того ж він часто набуває і зворотного характеру, коли когось прослуховування такого ось «вибраного диску» надихає на намагання копнути глибше, звернутися до дискографії гурту чи виконавця, зі мною таке теж частенько траплялося, тому я думаю, що це усе дуже особисті речі, якщо людина цікавиться музикою і їй щось сподобається, одним записом навряд чи обмежиться. Хороша музика – це своєрідний наркотик, до того ж майже цілком безпечний.
Абсолютно погоджуюсь з тобою. Ваш випадок цікавий ще й у тому, що раніше схожі проекти з визначенням «кращих пісень» здійснювали самі музиканти або ж люди, які займалися безпосереднім випуском і укладанням таких ось альбомів на студії. Результат був не завжди об’єктивний. Розкажи, будь ласка, у кого виникла ідея відібрати кращі речі Півнів саме шляхом відкритого голосування на вашому сайті і таким чином прислухатись до «гласу народу»? До того ж ви ще й вирішили записати усі пісні «наживо».
- Наскільки я можу відтворити хронологію, то ідея зібрати таку компіляцію з’явилась у самого народу. Відповідно разом із Богданом Логвиненком, який допомагає нам з нашим офіційним сайтом, виникла думка влаштувати в інтернеті відкрите голосування, люди нас підтримали і в процесі відслідковування цього всього ми зрозуміли, що не можна зібрати усі ці речі, склеїти і видати диск, а що це має бути якась така спеціальна подія, акція, звідти ж виникла ідея влаштувати концерт і записати усі ці речі на живо, саме тому, що вони вибрані народом – записати їх з народом.
Чи був для вас очікуваним результат цієї вибірки? Насправді там багато таких речей, які б могли облюбувати лише ваші найвідданіші фани, деякі з них не настільки широко відомі, як, наприклад, пісні з «Шабадабада» чи передостанньої платівки «Пісні Мертвого Півня»?
- Це справді так, для нас було трохи несподіваною така велика кількість голосів за найстаріші речі. Хоча, не скажу, що це була неприємна несподіванка.
«Коли ти смієшся» твого авторства для прикладу, так?
- Так, це було страшенно несподівано, бо, скажімо, «Коли ти смієшся» чи «Ми помрем не в Парижі» ми вже років п’ятнадцять не виконували на концертах і відповідно якесь із тих поколінь, яке приходить на наші теперішні виступи, може і не знати про існування цих пісень. Але, виявляється, знають, люблять. І слово в слово повторюють, підспівують.
Напевно саме через те, що вибрали ось ці дві вищезгадані речі, ви запросили до участі у цьому проекті Кашу Сальцову, вокалістку «Крихітки Цахес», адже був потрібен жіночий вокал?
- Так. З Кашею воно якось так досить несподівано вийшло. Вирішили її запросити і вона увійшла у це все дуже легко і красиво, так, наче вона і раніше це все робила. Просто фантастично заспівала, зрештою, на записі це все відчувається. Те, що Каша робить зі своїм гуртом, відрізняється від того, що робимо ми. Це був несподіваний дует, але, як виявилось, дуже вдалий. Цілком можливо, що при записі якихось нових речей ми запросимо її ще раз і вона не відмовиться.
Цікаво, а як Ярка відреагувала на подібний експеримент?
- Чесно кажучи, я не знаю, з того часу, як відбувся концерт ми постійно перебуваємо в русі, купа справ, купа поїздок і нам з нею якось не випадало бути в контакті. Хоча я підозрюю, що, скоріше за все, Ярка знає, тому що вона слідкує за подіями і нашим музичним життям. Я вважаю, що вона може бути цілком спокійною в тому сенсі, що в тому самому інтернеті є купа прихильників виключно Ярчиного виконання і вони більше нікого не хочуть чути і нікого більше не сприймають. Тому Ярка може бути задоволена. Насправді право на життя мають обидві версії, вони існують паралельно і усе воно має свою цінність.
Наскільки ви залишились задоволеними якістю цього концертного запису?
- Не на 100%, але нам сподобався результат. Сам концерт був фантастичний, фантастичні були усі, хто туди прийшов, тим паче, що це такий столичний клуб, «Докерс Паб», потрапити у який вартує багато часу, він знаходиться не в центрі міста. Звичайно, є якісь зауваження, але вони ж бувають завжди, без цього ніяк. Насправді усі залишились задоволеними - і публіка, і ми, було дуже гарно.
«Кримінальні сонети». Чи був музичний кримінал?
Тепер кілька слів щодо вашого другого альбому. Все починалося колись із «Ніжності», наскільки я пам’ятаю, інші речі були покладені на музику вперше. Особисто мені це видається якимось таким концептуальним проектом, адже вірші, колись об’єднані в окремий цикл з однойменною назвою, тепер стали пов’язані між собою ще й музично, плюс ви запросили до участі в записі Юрка і він відбув і відіграв разом із вами тур Східною Україною, заслуживши ще одне назвисько – другого фронт-мена Півнів. Чи обійшлося без професійних ревнощів і як ти оцінюєш вашу теперішню співпрацю? Те, що Андрухович робить із «Карбідо» (платівка «Самогон» нарешті вийде восени в Україні українською мовою), насправді дуже відрізняється від того бачення, яке мають Півні.
- Так, ми ставимось до створення нової музики не настільки ретельно як поляки з «Карбідо». Як правило, усі записи відбуваються дуже швидко тоді, коли нам трапляється зібратись разом, обмінятись кількома ідеями і відразу приступити до роботи. Так було і цього разу, Юрко записував свої партії окремо на студії, (перед кожною піснею Андрухович читає однойменний вірш). А потім усе це поєднали. Вийшло досить «нєхєрово», як сказав сам Юрко. Насправді усі ці кілька років ми не можемо без Андруховича, а Андрухович без нас. Цілком можливо, що лише одними «Кримінальними сонетами» не обмежиться, і наша багаторічна творча співпраця виллється у створення ще однієї або ж кількох акцій. Але для цього він повинен стати повноцінним учасником «Мертвого Півня», що і трапиться ще цього літа, буде спільний запис у студії і безліч повноцінних презентацій по всій Україні, десь у листопаді.
І я сподіваюсь, що без «Майдану» не обійдеться?
- Ніяк! Між «Майданом» і Півнями вже давно існує особлива дружня співпраця, ми страшенно поважаємо Ігоря, власника цього клубу, і сюди завжди приємно їхати, тут панує особлива атмосфера. Та й ми нарешті зібрались і записали у вас своє перше справжнє dvd. Тобто «Вибране народом» пішло на відео. Серед усіх десятків майбутніх планів – видання dvd і кількох відео-уривочків з нього, зокрема, першого на пісню «Гуцулка Ксеня» - найближчі і найреалістичніші, це дійсно дуже хочеться зробити. Ну і, звичайно, ще один наш студійний проект з Юрком: можливо, нарешті ми зберемо усі наші пісні, написані на його вірші, під однією обкладинкою. Ще хотілося б продовжити тему «ретро-речей» на кшталт «Гуцулки Ксені», але… втілити хоча б половину задуманого.
Як ти ставишся до думки, висловленої одним вашим палким шанувальником, про те, що «Кримінальні сонети» плагіат на «Murder Ballads» Ніка Кейва? Та платівка 1996 року, де є феноменальний дует Кейва з Кайлі Міноук.
- З повагою до Ніка Кейва. Це про ставлення. Насправді, я не знаю, цикл «Кримінальних сонетів» Юрко написав ще у 1990-му році, а виданий він був у 1991-му. А зараз 2008-й , як це все можна пов’язати і які там спільні риси є, в обох цих проектах. Поезія, музика і кримінал?
І романтика! (сміємося)Минулого року ходила якась чутка, що Нік Кейв приїжджав чи то мав приїхати з концертом до Донецького « Gung'You'bazz’у». Хіба це якось пов’язати?
- Так, через років десять усе це ще «допрацюється», обросте деталями і розповідатимуть, що, мовляв, «Кримінальні сонети» Півні, Андрухович і Нік Кейв придумали, сидячи на чаркою в одному з українських клубів.
До речі, чудова історія! Насправді нашій рок-музиці страшенно не вистачає містифікацій. Це те поле, яке ще потрібно освоїти. Місько, а ти сам зараз пишеш якісь вірші чи, можливо плануєш, чи таке не можливо планувати?
- Так, справді, таке неможливо планувати, це або відбувається, або не відбувається. Поки що стільки хороших текстів довкола мене, що якось ще рука не піднімалась.
Але ти ж є академіком «Бу-Ба-Бу» все-таки і твою пісню «Коли ти смієшся» народ визнав однією з кращих!
- До цього не примусиш, поки що забагато довкола віршів хороших чужих. Закінчаться чужі, буду писати свої.
А чи можна від вас очікувати ще якихось нових неочікуваних дуетів?
- Можливо, щось з’явиться, будемо далі працювати і бачити, нас зараз кличуть на фестиваль, «Славське рок-фест», 25-го липня. Там ми матимемо спільний виступ з Віктором Морозовим. Цілком можливо, що пізніше це переросте у якісь «Афродизіяки – 2».
Будемо сподіватись! Дуже дякую за розмову, успіхів вам і до наступних зустрічей. Зараз, слава Богу, вас можна часто і побачити, і почути, вистачить лише зібрати наплічник і помандрувати Україною, кращими клубами, фестивалями…
-Так, скаржитись не будемо, роботи дуже багато зараз, але й задоволення від неї також не менше!
Галочка Blackbird
Фото - Ельдорадо
Додав Art-Vertep 14 липня 2008
Про автора
Культова група Львова, "Мертвий півень" - це більше, ніж просто добра рок-музика. На концерти "МП" приходять три, якщо не чотири, покоління.
