Автори / Артем Чех / Господь не симпатизує жабам
Артем Чех – молодий письменник. Але у свої 23 роки має аж чотири книжки (сам автор вважає, що це небагато – адже писав він ті чотири книги протягом аж чотирьох років!). Про одну з них ми вже говорили. Це роман «Киня» – відвертий стьоб і така собі спроба абсурдистської прози. Доволі талановита. Але мало який молодий письменник задовольниться літературним стьобом. Молоді письменники люблять відкривати вічні істини і розкривати людям очі на них самих. У даному разі – на багатостраждальне покоління дев’яностих…
Із українського «покоління дев’яностих» модно сьогодні робити аналог «втраченого покоління», а Артема Чеха ставити в ряд «від Керуака до Жадана, від Бліє до Кемерона». Якщо щодо інших молодому письменнику явно полестили, то творчість Жадана безумовно вплинула на творчість Чеха: один із його нових романів «Анатомічний атлас. Важко бути жабою» є якщо не бляклим переспівом «Депеш Мод», то малоґрунтовною спробою полеміки із цим твором. Персонажі Чеха так само п’ють, курять драп, нічого не роблять, нічому не вірять, час від часу розмовляють на «філософські» теми і час від часу заперечують тезу з «Депеш Мод» «гомосексуалізмом ми не займаємось, але до цього все йде» :).
Сюжету немає взагалі – життєпис Віталіка-жаби, який починає з неблагополучної родини і закінчує божевільнею, на події небагатий. І можна було б з повним правом запитати у видавництва «Фоліо», чи не краще було б перевидати «Москву-Петушки» як безперечну класику жанру, якби не загальний сенс твору. Він страшенно повчальний і становить собою полеміку з іншою засадничою тезою Сергія Вікторовича (Жадана) «Господь симпатизує аутсайдерам»: так жити не можна! Жабі-Віталіку протиставляється позитивний персонаж… Угадайте хто? Правильно, Чех! Він спочатку нібито теж бухає і вживає наркотики, але при цьому ще й читає книги (вау!), а потім узагалі соціалізується, навчається і створює родину (процес соціалізації в цілому і створення родини зокрема згадуються в «романі» побіжно; думаю, за наступний рік письменник подарує читачеві черговий шедевр – на цей раз сімейну сагу).
Правда, мертвотна нудьга «Анатомічного атласу» викликає щирі сумніви в тому, що автор дійсно свого часу грішив випивкою чи драпом, хоча, читаючи «Киню», кілька разів хотілося запитати, що курив автор. Напевне, за час «праведного» життя враження розгубились. Альтернативного мислення, притаманного зміненому станові свідомості, в «Атласі…» немає, як і художньої образності в цілому. Майже двісті сторінок – і жодних метафор; тільки бухали, блювали, спали… Це вам не «срібні холодні форелі триденного алкогольного запою» :) «Депеш Мод» і не афористичні міркування про сутність буття Вєнічки Єрофєєва… Поетика алкоголю, що, за Дельозом, дарує тріумф над застиглим і непривабливим сьогоденням, у Чеха відсутня; відсутній і пафос соціального протесту, котрий завжди супроводжує історії про маргіналів, підносячи їх спосіб життя до «заперечення прогнилих цінностей системи».
Зате присутня «правильна», я б навіть сказала, протестантська настанова: грішні ніколи не досягнуть успіху в житті; ті, хто поводяться погано, потрапляють у пекло (у даному випадку пекло – це смілянська психушка). І можливо, у цьому й полягає єдина цінність «Анатомічного атласу» – твір доносить читачеві маніфест 20-річних: вони вже не хочуть бути аутсайдерами, вони налаштовані на успішність. Беручись до мемуарів у 20 років, Чех без жалю перекреслює своє минуле і – заодно – стилістику доби, побудовану на поетизації алкоголю, драпу й аутсайдерства. Герої «Депеш Мод» лише мріяли про те, як можливо колись стануть повноцінними членами суспільства, у них буде своє житло, своя кухня, своя їжа врешті-решт, але читачеві слабо в це вірилося. Чех як літературний герой і Чех як молодий перспективний письменник сповнені ентузіазму боротися за свою успішність, але що з цього вийде…
Тетяна Трофименко, MediaPost
Додав Art-Vertep 31 липня 2008
Чех намагається стати Жаданом. а воно-то ніпалучяїццо...