Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

Галереї

Потік Афіші Галереї Інформація

Автори / Фестиваль Підкамінь / Цілюще зілля Підкаменю

Як правильно підмітив лідер гурту «ТаРУТА» Євген Романенко, на зразок назви іншого цьогорічного фестивалю «Трипільське коло. Вода», етнічний фест, що пройшов наприкінці липня у Львівській області, слід назвати «Підкамінь. Багнюка». Глиняна каша під ногами стала справжньою королевою «Підкаменю» – спочатку її ще намагалися обійти, але вже по завершенню першого фестивального дня винахідливий український народ перестав вдавати з себе дівчинку-білоручку і з багнюкою навіть подружився – найсміливіші купалися в ній як у цілющому зіллі, а наступного дня признавалися, що шкіра стала як дупка немовляти. Можливо, такому дивовижному результату сприяла ще й етнічна музика відомих українських гуртів або чудесна західноукраїнська природа – та, скоріше, усе разом – такий собі фестивальний підкамінський коктейль, після триденного вживання котрого прийшлося ще більше відпочивати. Та про все по порядку.

Першого дня у «Підкамені», що знаходиться на відстані 2 годин їзди на маршрутці від славного міста Львів, панував хаос. Організатори відверто не очікували, що їх зустрінуть численні дощі, які плавно переходили у град. Музиканти не знали – чи налаштовувати інструменти для виступу, чи накривати їх від зливи. Приїжджі любителі укркультури намагалися встановити намет у надійнішому місці: в печерах, на горі, чи в лісі під найщільнішим деревом – від неба можна було чекати чого завгодно. Трактори безпорадно моталися взад-вперед, гадаючи, що вирівнюють озеро багнюки перед сценою. Як виявилося в процесі – вони його тільки ще дужче розмісили. Раділи тільки продавці гумових чобіт – бізнес ішов на «ура», бо біля намету з цим актуальним взуттям стояло чи не більше покупців, ніж у наметах з сувенірами та народними ремеслами.

Окрім багнюки та невблаганного дощу, «Підкамінь» став унікальним серед черги подібних через абсолютну відсутність волонтерів. Не знаю вже – чи то вони злякались погодних умов, чи просто бажаючих «поволонтерити» не знайшлося, але факт залишається фактом – за три дні фестивалю (з 25 по 27 липня) я не зустріла жодної людини, яка хоча б віддалено нагадувала волонтера. Напевно, це був ризикований експеримент організаторів – проте експеримент можна вважати більш-менш вдалим, принаймні, жодних особливих казусів не трапилося, напевно всіх присутніх об’єднала багнюка та боротьба з нею.

Музична частина 25 липня складалася переважно з не надто розкручених гуртів: «Сонцекльош» і «Русичі», «Юркеш» і «Тарута» - тому публіка не могла порадувати численністю. А частина шанувальників культури, скориставшись недовгим просвітленням на небі, вирішила відвідати намети з кухнею, домашньою і не дуже.

Не довго думаючи, другого дня на фестивальне поле я взула гумові чоботи – інше взуття погрожувало залишитися десь на дні багнюки якщо без ноги, то принаймні окремо – що теж не краще. Очікуючи приїзд Скрипки, 26 липня «Підкамінь» поповнився новими приїжджими. Народ не тільки не злякався штормового попередження по всій Західній Україні, а навіть сприйняв погоду як веселу пригоду. Погода не заставила довго чекати сюрпризів. На голови витривалим шанувальникам музики та етнічних фестивалів звалився справжній град. Ховаючись у прес-центрі я думала тільки про те, як чудово буде повернутися до знятої у місцевої родини кімнати і залізти до гарячого душу, а також про те, як почуває себе більшість гостей фестивалю, які поселилися в хаотично розкиданому наметовому містечку. Судячи з наслідків, наметове містечко пережило град достатньо весело: вже наступного ранку ліс перетворився на суцільну шафу-сушарку, де дерева виконували роль вішалок для одягу, а біля кожного вогнища тихесенько сушилися черевики і кросівки… точніше, те, що від них залишилося після боротьби зі стихією і кратерами багнюки.

Скрипка приїхав на чорному Nissanі, притягнутому до сцени місцевим трактором. Весь інший транспорт безпорадно застрягав у багнюці, отже коні та трактори стали на ці три дні напрочуд популярними – їм довелося тягати маршрутки та автомобілі гостей, доставляти продукти та вивозити сміття.

Проте, не одним Скрипкою запам’ятався вечір другого фестивального дня. Гурт «ДримбаДаДзига» дуже порадував чудовим етнічним вокалом у поєднанні з сильною, майже роковою музикою. «Бурдон» приємно чути ще після знайомства на «Трипільському колі». А «Чоботи з бугая» відмітилися різноманіттям інструментів. У деяких людей, що купалися в багнюці, біліли тільки очі – їх фотографували телефонами навіть міліціонери. Один з представників охорони навіть попросив мене скинути йому декілька таких фотографій, залишивши свій емейл. Опісля концерту ті, що ще не впали з ніг від шалених танців, мали змогу подивитися пречудове fire-show на одному з майданчиків фестивалю.

Третього дня нарешті засяяло сонечко і всі вирішили, що… з дощами було краще. Небесне світило припікало так, що черга від намету з чоботями плавно перемістилася до намету з капелюхами від сонця. Удень фестивальників чекали лицарські бої, а ввечері – найочікуваніші українські гурти, можна сказати, титани вітчизняної музикальної сцени: «Вертеп», «Вій», «Перкалаба» та «Мертвий півень».

Гумові чоботи ми залишили у власників кімнати, яку знімали, на наступний рік. Проте, будемо сподіватися, на «Підкамені-2009» вони нам вже не знадобляться.

Тетяна Гонченко, спеціально для Арт-Вертепу

 
 

Додав Art-Vertep 03 серпня 2008

Про автора

На Львівщині буде свій фолковий фестиваль зі всіма складниками, необхідними для щастя: виступи найкращих фолкових колективів, небо над головою, мальовничий сакральний закуток України із козацькими могилами та старовинними мурами, майстер-класи та виставки

Автори пов'язані с новиною

Сонцекльош , Русичі , Юркеш , Олег Скрипка , ДримбаДаДзига , Бурдон , Гурт мандрівних дяків Вертеп , Вій , Перкалаба , Мертвий півень

 

Коментарi

markiza
03 серпня 2008

" «Підкамінь» став унікальним серед черги подібних через абсолютну відсутність волонтерів."
Одного я знайшла біля пустого намету прес-центру.На запитання де тут є "Кабінет"/малася на увзі львівська кавярня-книгарня/,він радісно посміхнувся і показав на найближчий біотуалет,іншої інфи в нього не було.

Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска