Учасники

Автори / Сторінки історії / Нове життя гетьманських столиць

Дорогою в Батурин безперестану чуєш прізвища можновладців різних часів. Cпасибі сучасним вождям – сьогодні практично на порожніх місцях відроджується давня українська історія. До того ж, кожна гетьманська столиця України за щасливим збігом обставин відзначатиме в найближчому майбутньому свою ювілейну дату

«Президенти нам допомогли з дорогами. Трасу на Новгород-Сіверський відновили за Леоніда Куч ми. Непогану дорогу проклали і на Батурин, – інтелігентно зазначає Олена Ісаєнко, старший науковий співробітник Чернігівського історичного музею ім. В. Тарновського. – На жаль, сильний вплив Росії в Чернігівській області відчувається дотепер, і людей важко переконати на користь української історії».

Батурин

Ще на початку 2000-х про Батурин майже не згадували. Окрім руїн ні про що було й згадувати. Місцеві жителі кажуть: «Було село селом, а зараз сюди приїжджають урядові делегації». Сучасний Батурин налічує близько 3000 жителів, але Віктор Ющенко запропонував зробити Батурин містом. 23 вересня Верховна Рада занесла смт Батурин Бахмацького району Чернігівської області до категорії міст районного значення.

...Уважно озираюся на всі боки: на брудному перехресті пасуться кури, деякі будинки за похиленими парканами важко навіть назвати одноповерховими. Дерев'яні хатини, покинуті підвали із замками 200-річної давності. Ні, нам не туди, не в підвали, нам – до об'єктів «нової старої» історії, на які з українського бюджету було виділено 40 млн грн.

Сьогодні перебіг реставраційних і відновлювальних робіт у Національному історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця» (територія – 53 гектари) контролює сам Президент України. Біля Будинку Кочубея – висока кукурудза та міні-пасіка.

Будинок Кочубея відразу почали будувати в 1669 році як споруду Генерального Суду Лівобережної України. Усередині дуже затишно, в центрі будинку – велика облицьована кахлями піч, у підвалі дотепер висить гак для тортур. Працівники музею із вдячністю згадують ім’я екс-віце-прем'єра з гуманітарних питань В’ячеслава Кириленка – завдяки його зусиллям у підвалі тортур вдалося організувати тематичну експозицію, а не склад вугілля.

Корупції в Будинку Кочубея не видно. У ті часи, до речі, судочинство було досить заплутаною системою. Око відвідувача радують речові докази козацьких часів у прекрасно представленій експозиції і шафа Разумовського кінця XVIII – початку XIX ст, подарована екс-міністром культури Юрієм Богуцьким. Красивий, широкий жест. Добре, коли є міністерські дари, бо як вирішити питання браку експонатів?

Співробітники Батуринського заповідника зізнаються, що зверталися в різні музеї України з проханням виділити з фондів експонати козацьких часів, але питання зависло в повітрі: хто захоче розлучатися зі своїми скарбами? «На запит відповіли тільки Рівне і Хортиця, – розповідає Наталія Сердюк, керівник відділу науково-просвітницької роботи заповідника «Гетьманська столиця». – Адже ми не можемо в позі каріатид зустрічати екскурсантів, треба щось виставляти».

Від козацьких часів залишилося, на жаль, небагато. Великі сподівання покладаються на знайдене в землі. Тільки цього літа на розкопки в Батурин приїхали три експедиції археологів. Пошуки артефактів були успішними – незабаром в Батурині відкриється археологічний музей.

Об'єкт надзвичайної краси – палац останнього гетьмана України Кирила Разумовського, побудований за проектом англійського архітектора Чарльза Камерона. Результат вражає своєю стильністю, шкода тільки, що господар помер під час здачі об'єкта, а його десятеро дітей відмовилися жити в Батурині (один із спадкоємців сьогодні є громадянином Австрії і не претендує на спадщину).

Поряд із резиденцією будуються два величезні флігелі – на гроші «Індустріального союзу Донбасу». В одному з них розміститься готель з басейном, з чого видно, що цей готель буде щонайменше чотиризірковим. Але поки що його будівництво «заморозили». Другий флігель відведений під музейні фонди. До речі, чутки про те, що резиденція Разумовського стане президентською, в Батурині категорично відкидають.

Дивлюся на недобудовані об'єкти з легким подивом. «Цього року відзначатимуть 300-річчя з часу загибелі Батурина (за останніми оцінками істориків, у 1708 році загинуло близько 14 тис. чоловік). Тому до 13 листопада всі об'єкти мають бути готові, – пояснюють співробітники заповідника і зітхають: – Тільки не пишіть про нас погано, не критикуйте».

Звичайно, гетьманську столицю можна зробити містом, але молодь все одно звідси втікає – працювати ніде. Єдина надія на заповідник, на появу нових робочих місць. Навіть сувеніри жителі Батурина майструють наразі рідко – не звикли до умов ринкової економіки. Зате з 2003 року тут активно проводять газ. І ціни на батуринську землю різко зросли, щоб ви й не сумнівалися.

Глухів

Стан дороги на Глухів (Сумська область) підтверджує, що це місто вже давно не гетьманське і зовсім позбавлене сучасної президентської ласки: у Держбюджеті грошей на його «розкручування» нема. А відстань між Батурином і Глуховом – лише 80 км. У листопаді цього року відзначатиметься 300-річчя Глухова, що отримав у 1708 році статус гетьманської столиці: після руйнування Батурина резиденцію гетьмана за наказом Петра I перевели в Глухів.

«Про нас всі забули, – скаржаться співробітники Глухівського краєзнавчого музею. – Ющенко був у Батурині двічі, а в Глухів так і не заїхав. Адже тут навчалася його мама в педінституті. У наше місто приїжджали екс-міністри культури – Юрій Богуцький, Оксана Білозір, однак їм посоромилися нагадати, що Глухів теж потребує реставрації. Зокрема, серйозної уваги вимагає головна громадська споруда Гетьманщини – Миколаївська козацька церква (1686–1693 рр.), перед якою відбувалися козацькі ради. У цьому храмі наставляли на гетьманство Івана Скоропадського, Данила Апостола, Кирила Разумовського».

Доїхати до Глухова сьогодні не просто: дороги петляють і вражають своєю розбитістю. За вікном машини – болота і акуратні лани. Виявилось, ці поля обробляють голландці. Щодо іншого, то дивуватися нічому: жителі Глухова скаржаться на безробіття. Багато хто їздить на заробітки до Москви, діти ростуть самі по собі. «Будьте впевнені, у всіх неблагополучних підлітків батьки на заробітках», – пояснюють ситуацію жительки Глухова.

Чигирин

Зате в козацькому місті Чигирині (Черкаська область), незважаючи на тихе провінційне життя, робота кипить. Недавно відбудували бастіон Дорошенка, відновлюється літня резиденція Богдана Хмельницького, Посольська вулиця: колись тут були посольства Росії, Туреччини, Польщі та Швеції. У нових будівлях, стилізованих під посольства, розмістяться готелі, ресторани та підземні паркінги. До речі, московське посольство вже збудували. А в сусідньому селі Суботові реставрується Іллінська церква.

«Роботи планують закінчити в 2009 році – до 360-річного ювілею проголошення Чигирина столицею Української козацької держави, – пояснює Олександр Чепурний, начальник відділу масової і науково-просвітницької роботи Національного історико-культурного заповідника «Чигирин». – На відтворення резиденції Богдана Хмельницького, яка стане одним з об’єктів маршруту «Золота підкова Черкащини», виділено з Держбюджету 17 млн грн. Хоча за кошторисом трирічної давності відновлення чигиринських визначних пам'яток було оцінене в 70–75 млн грн. Але ж де узяти такі гроші? Готельний комплекс «Посольська вулиця» будує благодійний фонд «Нащадки Богдана Хмельницького», його президент – Іван Бездітний».

Але, судячи з усього, і в Батурині, і в Чигирині за старою традицією навряд чи встигнуть закінчити будівництво до ювілейних дат.

Олена ЗЕЛЕНКО, віце-президент Асоціації журналістів »Туристичний прес-клуб України»:

Козацькі реліквії стали доступнішими. Наприклад, в Суботові відкрився приголомшливий приватний музей «Гетьманський стан», де можна безкоштовно побачити козацьку зброю в прекрасному стані, відтворений гетьманський одяг, що прикрашений соболями, предмети, начиння, ікони... На жаль, протягом тривалого часу багато козацьких експонатів зберігалися у фондах. До того ж, за часів СРСР було знищено 70% української культурної спадщини. 2008-й – рік туризму в Україні. Державна служба туризму та курортів України цього року робить акцент на популяризації об'єктів української історії і, зокрема, гетьманських столиць. Уже сьогодні українським та іноземним туристам не соромно показувати відроджені визначні пам'ятки. Це дуже важливо, адже в Україні бракує вартих уваги пам’яток старовини, які могли б стати об'єктами паломництва туристів.

Ксенія Мелешко, журнал «Главред»

Додав Art-Vertep 22 жовтня 2008