Автори / ZSUF / ZSUF — дзенська музика, замішана на нойзовій медитації

Чесно кажучи, про цю групу я дізнався не так вже й давно. Зі словами «Відкрий і послухай» один мій знайомий дав мені лінк в Інтернеті на їх офіційний сайт. Та зайшовши на цю сторінку віртуального життя, я довго не міг зрозуміти — чим саме займаються її мешканці? Адже крім сотень мегабайтів звуків (так, саме звуків, а не музики в загальному її розумінні), десятків фотокарток і малюнків, незвичайного відео і всіляких, взагалі-то, непотрібних цікавинок мені відкрився новий світ. І найперше, що кидалося у вічі у цьому світі — це своєрідне бачення самобутньої української культури, погляд на неї, так би мовити, з іншого куту зору, загравання з автентичним надбанням нашої історії і пропущення її крізь призму сучасних музичних і відео-технологій, провідну роль в яких відіграє імпровізація.

Згодом виявилося, що це доволі впливова у певних навколокультурних колах група, яка вже встигла випустити близько десяти релізів на некомерційному лейблі «Порцеляна» і виступити на найвизначніших фестивалях українського музичного мистецтва, як то «Рейвах», «Шешори» і т. ін.

Приблизно у 1998 році в Тернополі була заснована химерна арт-формація «Відірвані від опалення», яка об’єднала близько десяти людей з  неординарним поглядом на те, що знаходиться навкруги нас — тобто, на світ. Погравши щось незрозуміле на не дуже професійному рівні багато з них розбрелися по світові, але двоє найненормальніших вирішили поєднати свої ідеї і створити щось зовсім нове, протилежне, здатне зачипити будь-кого своєю експресією, унікальністю і… хоча яка різниця?

Згодом до них приєднався басист Влад і після декількамісячних домашніх репетицій було вирішено, що гурт матиме назву ZSUF, що розшифровуватиметься як Zero Sequence Unbalance Factor (перекладати не будемо задля уникнення непорозумінь з авторами самобутнього тексту в  майбутньому). Власне з цієї миті і розпочалася новітня історія цієї нойз-команди.

Треба зважити на те, що ZSUF — не просто музична група. Це своєрідний осередок прогресивної української культури, який вміщує в своїх залізних нутрощах фотодизайн, відеоарт, власне музику, перфоманс і багато чого іншого, назву чому ще не вигадали критики, а тому не будемо умисно вигадувати і я. 

До чого я веду це все? Відповідь дуже проста. Минулої п’ятниці в одному з Дніпропетровських клубів всім зацікавленим випала щаслива нагода на власні очі почути, а головне - побачити чотирьох тернопольців, які своїми концертами славляться далеко за межами України. Мав нагоду потрапити на це цікаве дійство і ваш покірний слуга, а тому і вирішив поділитися своїм надмірним щастям від цього з  вами.

Попри те, що програма, до якої, так би мовити, для розігріву, були включені і дніпропетровські музиканти, повинна була початися о дев’ятій вечора, до зали нас впустили лише після сорокахвилинного перемерзання під вечірнім дніпропетровським небом. Як на таких захід, народу зібралося немало, а тому, коли, нарешті народ потрапив всередину і побачив усю красу техногену навколишнього середовища, щедро оздобленого неоновим світлом, відеопроектором і горою не всім зрозумілої апаратури, то холод і незадоволення від очікування переросли у несамовиту радість малих дітей, яким у всій красі демонструють рідкісну строкату іграшку.

Цього разу в ролі таких іграшок повинні були виступити учасники формації ZSUF.

І вони таки зробили це. Приблизно опівночі, після вищезгаданого «розігріву» дніпропетровськими музикантами, під калатання в  звичайнісінький ручний барабан до зали увійшов Сергій Василишин, який без пафосу і надлишкових зусиль об’явив усім присутнім, що зараз перед ними виступить гурт ZSUF.

Взагалі то, про цей виступ можна написати досить об’ємну книжку. Але й  вона не допоможе вам відчути і зрозуміти те, що відбувалося тієї ночі там. Музика, яка, взагалі то, зовсім не музика, а своєрідна альтернатива академічним і класичним п’єсам фонового ряду звуків інтелектуального кіно. Скоріше за все, цей звуковий ряд не є головною метою — він є засобом допомоги під час донесення до присутніх слухачів (і глядачів) надприродного перфомансу, що його представляють тернопольці під час концертів. Перкусія Олександра Ротмана, гітара Володимира Сонічева, клавіші і бек-спів Андрія Меренко і ще десятки різних паяльників, молотків, мікрофонів, паличок і т. ін. До речі, одним з таких молотків під кінець концерту Сергій розбив вщент стару друкарську машинку, яка з самого початку красувалася в залі. Так і залишилося невідомим, чи привезли ZSUF її з собою спеціально, чи то була власність клубу, де проходив концерт… Глядачі, які стояли, сиділи і танцівали поряд, у двох метрах від музикантів, незліченна кількість фото і відеокамер, відеофон з кадрами психоделічного, автентичного та історичного кіно — все це залишило глибокий рів у серцях, скронях і шлунках тих, хто потрапив сюди. Два викликання на біс і задоволений народ попрямував до бару, де можна було придбати майже всі релізи гурту. Отже, з упевненістю стверджую: концертна феєрія вдалася на славу. Що до мене особисто, то за своє життя я не бачив нічого подібного — енергетичного заряду хлопці віддали стільки, що навіть незважаючи на глибоку ніч (чи ранок, що почався зовсім раптово?) про сон не могло бути й мови. А це, погодьтеся, значний привід задля того, щоб вважати виступ вдалим.

Ігор Ялівець

Додав Art-Vertep 09 листопада 2005

Про автора

Де, коли і ким була заснована група? Навесні 2001 року у Тернополі Ротман і Вася Пункер продовжили свої прикро перервані музичні експерименти під новою назвою ZSUF.