Автори / Пропала Грамота / «Ми не штучно створений проект, а добра родина»
– Це другий концерт «Грамоти» у Франківську. З якими думками
їхалось?
Ми дуже вдячні іванофранківцям та власникам клубу «Химера» за надану можливість
побувати у вас вдруге. Це напрочуд відповідально. Концерту передувала
підготовка, ми навіть спеціально змінили репетиційне приміщення і підготували
кілька нових пісень, які були презентовані у вашому місті вперше. Поїздки до
Станіслава у нас дуже особливі: дебютували з Володею Войчишиним з гурту
«Очеретяний Кіт», він грав на гупалі. Діло було у вересні, мандрували бусом, де
завгодно зупинялися, купались у Дністрі. Цього разу ми їхали електричкою до
Хмельницького (мабуть, вперше за останні три роки, сидячи, з купою
інструментів), а з Хмельницького до Івано-Франківська рейсовим автобусом, який
їхав дуже повільно і скрупульозно збирав людей по всіх закапелках трьох
областей. В тому автобусі сталася висока емоція єднання душ, відбулися якісь
алхімічні процеси. Сам концерт завдяки просто неймовірним людям, які на нього
прийшли, для нас був мегапотужним в усіх можливих сенсах, і «Пропала Грамота»
безмежно вдячна усім, хто зміг його підтримати своєю роботою, як в ролі організаторів,
так і в ролі слухачів, бо це теж велика робота. Раніше відвідування концертів
було формою дозвілля, різновидом активного відпочинку, а тепер ще недавно
спрагла до будь-якої інформації пострадянська людина швидше хоче від неї
закритися. Атака телевізора, безлічі інших медіа Інтернету, рекламних носіїв
примушують вибудовувати оборону та забивати вікна і двері своєї свідомості, не
пускаючи в себе нічого зайвого. Отже, ті люди, які прийшли на концерт, якось з
нами резонують, наша музика їм не чужа, ми рідні.
– Ви все більше віддаляєтесь від етно. Чому і куди?
Так якось трапляється само собою, пісні з’являються, і ми їх просто доводимо до
пуття.
Тобто ми граємо те, що до душі лягає, і не боїмось вилізти за встановлені
кимось чи нами самими рамки. Це просто повна свобода творчості, яка обмежується
лише набором інструментів та нашою власною майстерністю. Зараз ми на шляху в
краї ідеальних текстів та мелодій. В процесі роботи на репетиційній базі часом
виринає якась психоделія 70-х, веселий відчай 90-х, а іноді поруч проходять
тіні старезних негрів періоду міссісіпіського блюзу. Все, на чому ми росли, те,
що слухаємо зараз, звісно, впливає на музику, яку ми робимо, і на те, як ми
звучимо.
Зараз у нас, радше, сіянка та оранка… Готуємо матеріал третього альбому та
всіваємо Європу інформацією про себе з надією відвідати тамтешні клуби та
фестивалі. Що з того буде, Бог відає. А з підготованого маємо наш другий альбом
«Гонор», який Україна побачить вже зовсім скоро. Бонусом туди увійдуть три
гарних ремікси та маленька книжечка з текстами першого і другого альбомів та
ілюстраціями талановитого кам’янецького художника. Альбом «Гонор» все більше
віддаляє нас від етно, там більш різнобарвний музичний матеріал. До
прикладу, трек «Кирпата весна», який увійшов у збірку фестивалю «Уніж» і
викладений на найбільшій радіостанції світу last.fm, має форму боса-нови. Там є
ска, диско, хард-рокові елементи. Ми себе стилістично не обмежували, але
загалом це, звісно, подільський фундаментал.
– Спостеріг у вас досить позитивні стосунки в групі. Як це вдається?
З басистом і гітаристом ми разом уже знаємось з 1995-1996 років, а музичні
вправи практикуємо з 1998-го. За цей час ми дуже сильно зріднилися. Позаду були
і важкі, і надзвичайно світлі моменти: безліч походів, археологічних
експедицій, різного роду емоцій, випробувань – все це нас загартувало, зміцнило
і перетворило на добру родину. Себто це не штучно створений проект, а дійсно
творча лабораторія, де кожен втілює свою маленьку казку, свою дитячу фантазію.
Наша співпраця з геніальним музикантом Костянтином Бушинським (барабани)
принесла у «Грамоті» той стан, який ми маємо зараз. Тобто до Буша наша музика
була доступна колу вибраних, а спільна робота з ним зробила її більш масовою у
найкращому розумінні цього слова. Себто наш подільський фундаментал в першу
чергу базується на людях – гарних славних, талановитих земляках, і ми щасливі,
що Господь дозволяє нам бути разом і тішити звуками інших. Ми покидаємо вас з
піснею в серці та з вірою у майбутнє! У кожного з нас наближаються цікаві зміни
в житті, спробуємо зустріти їх у всеготовності, чого і вам бажаємо.
Розмовляв Олег ГНАТІВ, «Галицький кореспондент»
Додав Art-Vertep 02 листопада 2008
Про автора
Пропала грамота „Пропала грамота” працює у авторському жанрі, що поєднує елементи фольку, фанку, року, хопу, афробіту та інших сучасних і не дуже течій, усе це ра
