Автори / Євгенія Гапчинська / Хлопчаче і дівчаче в галереї Жені Гапчинської
У невеличкій галереї в центрі Києва четвертий рік поспіль перед Різдвом художниця Євгенія Гапчинська відкриває свої виставки — це її святкова традиція, подарунок собі і трішки бізнес. Остання називається «Для чого дівчаткам хлопчики?». «Щоб любити», — впевнена моя шестирічна донька. «Думаю, дівчинка не повноцінна без хлопчика, як і хлопчик без дівчинки. Це дві половинки, які з’єднуються. Це по фен–шую», — каже телеведучий Юрій Горбунов. «Щоб платтячко застібати, шкарпетки вдягати...» — це версія художниці.
«Я не психолог і не філософ, я просто жінка, якій у цьому житті не доводиться говорити, що усі чоловіки — сволота, — каже Женя Гапчинська, — тому що всупереч загальноприйнятій думці є прекрасні чоловіки: добрі й турботливі, розумні й благородні. Я переконана, що різниці в поглядах на цей світ між чоловіком і жінкою не існує. Ми всі хочемо одного: щоб нас любили такими, якими ми народилися, щоб не намагалися виправити, щоб ввечері нас поцілували в тім’я, якої б помилки ми не припустилися вдень. Ми хочемо тепла і любові, і щоб нас не «задовбували», інколи залишали у спокої. Ми — однакові, хоча і дуже різні».
На полотнах Гапчинської традиційні діти, купідончики й ангелочки — «Сьома хмаринка зараз прийде», «Ангели фарбують нігті», «Купідони у моєму саду». Багато дітлахів у костюмах зайчиків, зустрічаються ведмеді, крокодили, бетмен, космонавт. А ось хлопчик у червоному камзолі з поліетиленовим мішечком, в якому одна–однісінька рибка, перед лотками на рибному ринку в Марселі. Три ангелочки дивляться на Ейфелеву вежу через вікно — це «Ранок у Парижі».
Уже традиційно Євгенія Гапчинська роздала гостям «клаптики щастя» — крильця–листочки з гудзиками і золотими стрічками. Відвідувачі попередніх виставок переконують, що такі амулети від Гапчинської — постачальника щастя №1, як позиціонує себе сама художниця, — сприяють здійсненню мрій.
Валентина Самченко, Україна Молода
Додав Art-Vertep позавчора о 15:18
Про автора
Євгенія Гапчинська народилася 1974 року в Харкові у родині військового. Наймолодша серед п’яти сестер. Навчалася у Харківському художньому училищі, Харківському художньому інституті, Нюрнберзькій академії мистецтв (Німеччина).
