Учасники

Автори / Тимофiй Хомяк / Стріляють? Або як зустрінеш – так і проведеш!

Відсвяткувавши цьогорічного Миколая кількогодинними вечорницями, не встигши як слід відпочити, ми продовжували мистецький рік. 20 грудня, зайнявши позицію в історичному закуточку Дніпра на вул. Гопнер навпроти синагоги (це ж слово не треба писати з великої літери?), припаркувавшись сумлінно під знаком «Р» ми розбіглися менеджерувати культмасові процеси. Одночасно на двох майданчиках в радіусі кількасот квадратних метрів святкувався скандинавський новий рік, а через дорогу більш камерно джазували метри. Наше маленьке роботяще авто було в нашому полі зору щопівгодини, що не завадило по закінченню концертів помітити в задньому вікні правої дверці дірочку з павутинням на склі. Нашим непрофесійним очам переконливо здалось, що вікно прострелено. Сусіди з «міцубісі», що приєдналися до огляду, здивовано помітили таку ж картину і на своєму задньому склі. РВ УМВС прибув швидко, і заспокоїв промовою опера, мов учора в 50-ти метрах від місця сьогоднішньої події, йому теж пробили заднє скло. Міліціонер тільки вийшов за цигарками на пару хвилин. Така от штука. І це в самому що не є центрі. В освітленні ліхтарів та з жвавим рухом за години до опівночі. Залишалось тішитись, що в автівках нікого не було. Щодо новин по цій справі на сьогодні, то у правоохоронців вони відсутні. І свідків, а в цей час вулиця не буває порожньою, теж не чутно.

Отакий от культурний майданчик, що прострілюється непомічено, і залишає по собі купу питань. Що це і хто? Гопи, йобнуті ідеологи, квест? Чи затягана фінансова криза, якій вже безповоротно виписали «вишака», навісивши їй всі незакриті справи останніх десятиліть?

«Однако есть еще предположенье», як писав класик. Винен в усіх бідах – Рік! Рік, який мусить ось-ось скінчитись (не кажіть гоп), непростий, а «високосний» (між іншим, як це правильно перекласти?). От він (РІК в сенсі) і є тим паскудником, який заважає нам «Фаїну» від піратів забрати, уряд з президентом на експорт до Океанії відправити, наслідки повені ліквідувати, альбом нам дописати та родовища газу з нафтою під Полтавою знайти, розробити та демпінгонути цінами північного сусіда.

А як здавалося б файно починався рік. Засніжені Карпати, сторічна гуцульська хата «під євро» з безліччю супутникових порноканалів. Далі Різдво з космічною колядою, де вже архаїчні гуцули трембітали про власне месіянство. З цвинтарем, на якому чемно покояться вояки усіх армій 20-го століття, що воювали у свої «високосні роки» в цих вічних горах. З поетичними підписами могилок, що мирять усіх, і живих і мертвих. Наприклад «Двом радянським льотчикам (можливо українцям), збитим тоді-то»

Повертаючись «в суету городов», тоді ж таки на початку цього року, через два тижні дзен-буддізма та активно-екологічного алкоголізма ми знехтували ЗНАКом, що був недвозначно показаний нам. Поспішаючи на концерт до Луцька (з Франківська) на зустрічну смугу, ще й під «горку» вискочив старенький тезка «Сітро», хай би його шляк трафив. Дружина, що керувала нашим Хомякомобілем (Сітроен-берлінго), з практикою в два місяці, проте з природнім хистом до водійської справи, майстерно, як змогла, здала ліворуч, та зустрічний вуйко вирішив, що фура праворуч менш безпечна, і таки пожмакав нам лівий бік. Далі були перемишлянські менти, які співчутливо задрочували годин шість, і на власний концерт ми спізнились години на три. Наступні три місяці пішло на зідзвони з Перемишлянами, які через свята, що затяглись (і це в березні), довго не могли знайти наших документів, а знайшовши і випадково переплутавши, оголосили вирок, що Людася була напідпитку (для тих хто не знає вона непитуща), і відповідно нам необхідно миттєво приїхати до місцевого суду (1100 км), аби там про все розібратись, бо ж по телефону такі справи не вирішуються! Дякуючи друзям, що були неподалік і їхнім ста баксам, прикра помилка була виправлена, і страхова компанія навіть відшкодувала нам збитки.

От тоді було б замислитись - що ж так рік то фігово почався?!. От тоді б було залягти десь тихенько, і не попадати на бабки цілий рік. Не їздити далі з концертами, розучуючи в дорозі партії з новим гітаристом на передньому сидінні, не профукувати важко зароблене бабло на буржуйській студії. Не робити тури «Гайдамакам» та «Терції» довго пояснюючи місцевим податківцям та іншим держкарателям, що таке культурологічна акція, не організовувати Іренине «Добло і зло» чи Жадано-Собаче «СКА», мерзнувши в дорогах та на вокзалах. Коротше – сидіти тихенько й жити помаленьку. Цілий рік. Аж доти, доки не прийде новий!

То ж бо, зустрічаючи Новий рік, будьте обережні на дорозі й вулиці. А ще краще туди не виходьте! Не робіть нічого такого, що не приносить вам користі! Або ж знову таки, краще взагалі нічого не робіть! Чекайте дуже важливих перевиборів - забезпечуйте себе власним гімном і нічого не бійтесь в своїй однокімнатній фортеці. Хіба може прорве каналізацію поверхом вище? Але й це буде не раніше нового року! Так що борімось, і надіємось на мудрість народну: «Як зустрінеш Новий рік – так його й проведеш»! А ще не забудьте, що першого січня, початок року тільки за новим календарем. Так що до Василя краще таки пересидіти подалі від куль, п’яних сусідів та ворогів імперіалістів. Або ще краще, пересидьте вдома пару років. Можливо тоді ми таки подолаємо кризи! А поки що, встановляємо нове скло, і не зважаємо на протяги! Тим хто в дорозі – бережіть здоров’я!

Дай Боже, і в Новому Році!

Тимофій Хомяк

27.12.2008

Додав 28 грудня 2008

Про автора

Тимофій Хомяк: народився 28.05.78. в м.