Учасники

Автори / Брати Гадюкіни / Сергій Кузьмінський: «Сестричкою» Віку назвали журналісти"

Кілька концертів, які «Брати Гадюкіни» дали останнім часом в Україні, зібрали чимало публіки і засвідчили, що за стьобним роком «гадів» усі скучили.

Самі ж музиканти досить спокійно ставляться до факту свого «повернення» і не виношують жодних планів на майбутнє.

Свого часу у їх розпаді не останню роль відіграв фінансовий чинник. Гурт відмовився виступати за копійки. Гонорар, на який, як вважають музиканти, вони заслуговували, їм не міг заплатити практично ніхто. Зараз вони успішно виступають та спроможні заробляти гроші на бренді «Гадюкіни», але особливо у цьому ніхто з учасників не зацікавлений. У тому числі й фінансово. Сергій Кузьмінський живе у Москві, де одружився, і повертатися в Україну наразі не збирається. Ігор Мельничук та Павло Крохмальов створили власну студію «Гадюкіни-рекордс», яка стала доволі успішною.

- Ви змінили своє рішення не виступати у Львові щонайменше десять років після січневого сольного концерту, бо підтримали одну політичну силу, яка й привезла «Гадюкіних» до рідного міста. Чому вирішили втрутитись у політику? Ваша музика завше була вільною від неї…

- Я ніц не знаю про політику. Ми відіграли концерт у Києві, після якого я зрозумів, що цю радість можна було б подарувати в усіх містах України.

- Тобто теоретично ви б могли підтримати будь-яку політичну силу, яка б дала вам гроші на виступ?

- Ні. Я особисто на виборах ніколи в житті ще не голосував. Я дуже далекий від цього всього. Впевнений, що все розвивається так, як мусить розвиватися, і фактор людини у цьому всьому мінімальний.

- Як за той час, поки вас не було в Україні, змінився український шоу-бізнес і рок-музика зокрема?

- Я взагалі не слухаю рок-музику. А шоу-бізнес трошки змінився в нормальному напрямі. Та якщо порівнювати з темпами розвитку шоу-бізнесу в Росії, то Україні до цього рівня треба рухатися ще років зо п’ять.

- Знаю, ви не хочете повертатися в Україну через те, що ваша дружина ще навчається. Чим вона займається?

- Вона працює в галузі інформаційних технологій. Зараз пише кандидатську. Дуже розумна жінка.

- А потребу в слухачах у вашій музиці досі відчуваєте?

- Зараз ми усі займаємося іншою музикою, яка виходить за межі стилю «Братів Гадюкіних». Хлопці пишуть музику для фільмів, телебачення, я — електронну музику. Музика «Гадюкіних» була колись, і робити зараз таке саме я не бачу сенсу.

- Ви б хотіли зараз повернутися в Україну і працювати тут?

- Думаю, що ні. Я щойно закінчив ремонт у своїй квартирі. Та й те, чим я займаюся у Москві, поки що на такому рівні тут не дуже потрібне.

- Яке місце «Брати Гадюкіни» займають особисто у вашому житті за шкалою важливості?

- (Довго думає і лічить на пальцях. — Авт.) Четверте. Перше — дружина, звичайно. Далі — моя музика, мій комп’ютер, за яким я зріс, а потім уже «Гадюкіни».

- Чи пишете зараз нові тексти пісень?

- Тексти ні. Пишу лише музику. Багато для телебачення, для Інтернету. Дещо — для європейських західних лейблів. Це музика для того вузького кола людей, які зрозуміють її. У нас електронна культура досі не поширена.

- Музиканти з «Братів Гадюкіних» співпрацюють з ELКравчуком. Як ви ставитеся до такого формату співпраці рок- і поп-музикантів?

- Він чудова людина: тонка, інтелігентна. А більше мене нічого не хвилює. Нехай співає.

- Чи ви контактуєте зараз з сестричкою Вікою і чи плануєте робити спільні проекти?

- «Сестричкою» її назвали журналісти. У неї просто був чоловік Володимир Бебешко, який нас записував, а у нас не було грошей, щоб з ним розрахуватися — тому ми і віддали кілька пісень його дружині. Зараз нічого спільного не плануємо.

- Зараз тривають відбіркові тури фестивалю «Червона рута», одними з переможців якого ви свого часу були. Як ви оцінюєте професійний рівень фесту сьогодні? Багато хто нарікає, що з «двигуна» української музики він перетворився на посереднє явище.

- «Червона рута»? Навіть що це таке, не знаю.

Довідка «ВЗ»

Група «Брати Гадюкіни» була створена у 1988 році. Її перший склад: Сергій («Кузя») Кузьмінський (вокал, клавішні, пісні); Олександр («Шуля») Ємець (сакс); Андрій Партика (гітара); Михайло Лундін (барабани); Олександр Гамбург (бас, вокал). У травні 1989-го «Гадюкіни» записують свій перший магнітоальбом «Всьо чотко!», а згодом ще п’ять пісень для сестрички Віки. На фестивалі «Червона рута» в Чернівцях «Брати Гадюкіни» були другими — перше місце зайняла сестричка Віка. Згодом засновника гурту «Шулю» замінили клавішником Ігорем Мельничуком. У новому складі в Москві заново був переписаний альбом «Всьо чотко!», і почалася робота над новим — «Говорить Москва!», який так і не був завершений. Згодом у колективі з’явився новий клавішник Павло Крохмальов, а Ігор Мельничук став грати на бас-гітарі.

У грудні 1991 року відбулася презентація нового альбому «Ми хлопці з Бандерштадту». «Брати Гадюкіни» тим часом перетворилися на творче об’єднання на чолі з Оленою Мархасьовою. На початку 1994-го «Гадюкіни» записали кілька пісень, правда, без свого лідера, котрий тоді лікувався в Бельгії від наркотичної залежності. У 1997 році Крохмальов та Мельничук створили власну студію звукозапису «Гадюкіни-рекордс». Сам Кузя з тих часів має намір створити незалежний лейбл «Трифейз продакшн» і творити гоа-тренсову музику на просторах Інтернету.

Оксана Керик, «Високий замок»

Фото Андрія Куб’яка

Додав Art-Vertep 30 березня 2006

Про автора

Історія команди, яку згодом наречуть „українськими Rolling Stones”, йде корінням у далекий вже 1988 рік, коли в надрах тільки-но організованого львівського рок-клубу після низки поділів, брунькувань, об’єднань та поглинань утворилася