Автори / Громовиця Бердник / Таємниці карпатських мольфарів
Доля магів в Україні завжди була важкою. Утиски «непростих», як вони самі себе називають, почалися ще за часів Київської Русі. Тоді князі силоміць насаджували християнську релігію й намагалися викорінити язичництво, яке проголошувалося гріхом і єрессю, а непокірних карали смертю. Надзвичайно тяжко довелося магам і в радянську епоху, коли на шостій частині суші панував науковий атеїзм. Допити в КДБ та поневіряння по таборах були не кращими за смерть на шибениці.
Не дивно, що зараз, у такому прагматичному до мозку кісток ХХІ сторіччі, справжніх магів залишилося мало. А ті, що не закинули своєремесло, ретельно приховують його від оточуючих, побоюючись шкоди та наговорів. Але якщо і є в Україні місце, де можна знайти справжнього чаклуна, — то це тільки Карпати. У невеликих селах, загублених серед гір і лісів, ще можна зустріти тих, хто володіє таємними знаннями, — тих, кого гуцули звуть мольфарами. Тож на пошуки такої дивини вирушила Громовиця Бердник.
Отримавши в дарунок від батька дивний оберіг, авторка згодом знайомиться зі справжнім магом-цілителем — у дивній металевій прикрасі він упізнає власноруч зроблену мольфу, тобто спеціально заговорений предмет. Так і починається спілкування столичної журналістки й гуцульського мольфара. Він відкриває жадібній до знань дівчині історію мольфарства, розповідає про обряд ініціації, спеціалізації мольфарів (любовна магія, бойові ритуали, керування стихіями, цілительство тощо), про їхню символіку, про лісових і гірських духів, про різноманітні таємні ритуали та вірування… Наприклад, вважається, якщо покласти сонній людині на груди серце сови, то вона (людина) розповість усю правду. Зупинити грозу можна палицею, якою до того розборонили жабу й гадюку. Триколірна кішка оберігає будинок від пожежі, а новонародженим дівчаткам слід класти в купіль любисток — щоб хлопці любили…
Розмови відбуваються під час найважливіших для магів свят — Різдва, Великодня, Зеленої Неділі, Івана Купала. Вибір саме цих днів не є випадковим, оскільки первісно це язичницькі свята, на які пізніше були нашаровані християнські вірування. Прадавній зв’язок із природою в цей час найсильніший, і таємними знаннями ділитися найкраще саме тоді.
Однак авторка не обмежується лише переказом розповідей старого мольфара. Вона наводить багато прикладів і паралелей зі світової міфології та релігієзнавства, щооб’єднують карпатських мольфарів із шаманами всіх народів світу — від південноамериканських інків до кельтських друїдів. Символи й тотеми, які досі шанують українські чаклуни, перегукуються із китайськими традиціями магів-даосів. Безліч різних вірувань поєднується в одне, справжнє знання про світ: Земля — наша Мати, до порад якої треба дослухатися, а не воювати з нею.
Книжка буде цікавою всім — і тим, хто серйозно захоплюється давньою міфологією й прагне відкрити для себе щось нове, і тим, хто зацікавиться змістом, побачивши карпатську відьму на обкладинці. Але, крім суто науково-популярної, «Знаки карпатської магії» мають ще й іншу мету — змусити нас задуматися про те, як ми живемо, не лише прагнути матеріальних благ, але й частіше дослухатися до голосу Матері-Природи.
Анна Іванченко, «Друг Читача»
Додав Art-Vertep 02 березня 2009
