Автори / Дніпропетровський історичний музей / До Києва приїхали наші кам’яні предки
У рамках масштабного мистецького проекту «Арт-Київ» цієї весни в Українському домі вже втретє проходить Великий скульптурний салон. Він збирає під одним дахом роботи вже визнаних світових майстрів із приватних та музейних колекцій, а також роботи сучасних українських митців.
— Попри скрутні обставини в суспільному, політичному та економічному житті країни, наша експозиція відповідає заявленому масштабу. Щоправда, з невеличкими неприємними нюансами, — уточнила директор Українського дому Наталія Заболотна.
Цим неприємним нюансом стала відсутність на відкритті салону відомого скульптора-монументаліста Зураба Церетелі. За словами Наталії Заболотної, організаторам у результаті довгих перемовин спершу вдалося домовитися з митцем про його приїзд до Києва. Однак через погіршення стану здоров’я скульптор не зміг представити українській столиці свої роботи особисто. Але пообіцяв, що вже у травні привезе до Києва виставку не тільки малих форм, а і своєї всесвітньо відомої монументальної скульптури.
Відсутність Зураба Церетелі була непомітною на фоні справжнього архаїчного дива. На першому поверсі Українського дому організатори виставили степову монументальну скульптуру. Первісні енергетичні імпульси 40-ка кам’яних баб, сконцентрованих у одному місці, відчутні майже фізично. За оцінками фахівців-мистецтвознавців, в Українському домі зараз представлено найбільшу в історії України колекцію кам’яної прадавньої скульптури — 40 півторатонних експонатів із музеїв Дніпропетровська та Києва, зокрема — Дніпропетровського історичного музею імені Дмитра Яворницького, Національного музею історії України, наукових фондів та археологічного музею Інституту археології НАН України. Абсолютний хіт зібрання — Керносівський ідол, знайдений випадково у вересні 1973 року в селі Керносівка, дослідники припускають, що це — слід першого історичного етносу на території Україні — кіммерійців) III тисячоліття до н.е., який не має аналогів у світі.
— Експозиція скіфських «баб» далася нам дуже непросто, — розповідає Наталія Заболотна. — Ми монтували її майже добу.
Директор Українського дому розповідає, що експозиція коштувала грандіозних зусиль — і вантажникам, і монтажникам і самим організаторам. Ще б пак — 40 півторатонних скульптур!
Багата експозиція своїми масштабами завдячує демократичності й легкості на підйом керівництва Дніпропетровського історичного музею. Адже саме звідти прибула значна частина цінної експозиції.
— Наш музей — один із найстаріших в Україні, — розповідає директор Дніпропетровського історичного музею Надія Капустіна. — Цьогоріч нам виповнюється 160 років. Експозицію кам’яної пластики почали збирати в наших сховищах із 1849 року. Сьогодні наша колекція налічує майже 90 експонатів монументальної пластики. Це найбільша колекція в Україні та в Європі. Вона й за хронологічними рамками доволі масштабна — від III тис. до н.е. до XIII ст. н.е. Цікаво, що в цій колекції представлено різні народи, тому що територія сучасної Дніпропетровщини була степовим коридором, яким постійно пересувалися спільноти. «Баба» — це похідне від слова, що означає «предок». Серед них насправді є і чоловіки, і жінки. Шолом на голові скульптури свідчить про те, що це — чоловік, а пишніші форми і капелюшок — про те, що перед вами жіноча подоба, — проводить лікнеп для журналістів Надія Капустіна, обіцяючи, що протягом цих днів в Українському домі працюватиме екскурсовод, який розповідатиме відвідувачам про степову пластику. — Наш музей продовжує розвиватися. На цій виставці ми також представляємо макет лапідаріуму, який захищатиме скульптури від грибків та вандалізму. На його зведення потрібно 150 мільйонів гривень. Частину надає місцевий бюджет. Також ми розраховуємо на підтримку меценатства.
Прадавня кам’яна скульптура завжди впливала на творчість скульпторів. Безліч митців протягом сторіч черпали з неї натхнення і часом свідомо, а часом підсвідомо цитували мистецтво своїх предків у власних роботах. Один із найяскравіших прикладів — відомий український скульптор Олександр Архипенко.
— Звичайно, ця скульптура вплинула і на мене, — зазнається наш із вами сучасник, скульптор Василь Бик. — Це архаїка, народний примітив. Він несе в собі узагальнену пластику, що в мистецтві дуже важливо. Це вершина досконалості передачі образу глядачеві. Вона прочитується з першого разу і в ній звучить оте архаїчне — відгомін віків.
Про вплив давньої пластики на скульпторів наступних поколінь говорять і самі митці, і мистецтвознавці:
— Справді, відкриття цієї прадавньої пластики на рівні скульптурної свідомості відбулося, починаючи з Архипенка, — каже мистецтвознавець Людмила Лисенко. — І ми з гордістю згадуємо приїзд в Україну Барлаха (німецький скульптор і художник. — Ред.), що теж феноменально вплинуло на його творчість, повернуло його із середньовіччя до прадавнього примітиву. Від цього салону я очікую впливу на всіх тих, хто бачитиме прадавні скульптури та співвідносити їх із роботами сучасних художників. Можливо, ставлення до скульптур, які вже стоять на наших вулицях, зміниться. Вони дуже страждають від того, що їх ніхто не хоче шанувати. Ніхто не хоче розуміти, що це — витвір мистецтва.
Пані Людмила стверджує, що дуже обережно слід ставитися й до пам’ятників радянських часів. Адже не всі вони були лише інструментами пропаганди. Багато серед них і творів мистецтва.
— Є пам’ятки, які не прив’язані до певної епохи, бо вони її перевершили, — вважає вона.
У зв’язку з цим мистецтвознавець наводить приклад Литви, де всі пам’ятники, що вже втратили свою історичну цінність, делікатно зібрані у спеціальному парку радянської скульптури.
Уже традиційно для «Арт-Києва» роботи з власної приватної колекції надав Ігор Воронов. Це шедеври світового авангарду. Зокрема, робота «Фігура» швейцарського митця Альберто Джакометті (ім’я котрого постійно входить до п’ятірки найдорожчих на світових аукціонах), три роботи («Торс», «Торс лицаря» та «Базова конфігурація») Жана (Ганса) Арпа (французького скульптора німецького походження, одного з основоположників дадаїзму), а також сім робіт продовжувача традиції монументальної фігуративної пластики англійця Генрі Мура.
Людмила Лисенко переконана, що мистецькі події в Українському домі потрібні не лише глядачам. Не менш важливі вони і для скульпторів.
— Ті нові майданчики, які отримала сучасна скульптура, змінили навіть ставлення самих скульпторів до свого мистецтва. У них навіть з’явилося бажання робити нові проекти, вийти на рівень аукціонних акцій. Це вливає в них нові сили. Із 1986 року триває традиція скульптурних салонів. Але якщо раніше їх замовляла держава, то сьогодні ініціаторами є приватні особи, зокрема колекціонери. Сьогодні скульптор працює в дуже своєрідній зв’язці — із замовником, із простором. І це змінює скульптуру якісно. Вона виходить зі свого підпілля майстерень (яке, звичайно, ніхто не скасовує, бо тільки там може народитися живий плід мистецтва) і пропонує мистецтво вже, так би мовити, в зовсім іншому масштабі.
Про вливання нових сил у скульптурне середовище неодноразово говорили й самі митці. Вітчизняні колекціонери помітили їх, а сучасні українські митці, натомість, активізувалися. Роботи, що роками, а то й десятками років припадали пилом у майстернях, тепер прикрашають особистий простір небідних українських поціновувачів мистецтва. Щоправда, і критики на адресу акцій «Арт-Києва» не бракує. Зокрема, організаторам часто дорікають за надмірну стильову строкатість і різнобій представлених експонатів. Утім, на думку Михайла Каменського, генерального директора «Сотбіс» у країнах СНД, цього разу експозиція дає унікальну можливість прослідкувати вплив давніх скульпторів на скульптурне зображення тіла сучасними майстрами.
— Я вражений сміливістю і масштабами того, що побачив сьогодні, тією масштабною і радикальною ретроспективою історії світової скульптури, — зізнався журналістам пан Михайло. — Я ніколи не бачив такої кількості якісних різнополюсних скульптур, сконцентрованих в одному місці. Якщо, звичайно, не йдеться про музеї. Існує велика кількість салонів, ярмарок і виставок, але мені невідомо, щоб у Європі або на території СНД (це вже точно) вдавалося сконцентрувати таку кількість шедеврів. У першу чергу, звичайно, завдяки такому чудовому представленню скіфських баб. Це унікальна можливість побачити історію скульптури, скульптурного зображення особистості та тіла, еволюцію розуміння людиною світу й унікальна можливість вибудувати скульптурний візуальний ряд — від кам’яних статуй до Пікассо. Це правильний і, мабуть, єдино можливий підхід для такої художньої події.
Організатори Скульптурного салону сподіваються, що за 11 днів виставку зможуть відвідати десятки і навіть сотні тисяч українців. Експозиція працюватиме щоденно без вихідних та перерв з 4 до 15 березня з 11.00 до 20.00. Вхідний квиток коштуватиме від 10 до 20 гривень.
Маша ТОМАК, фото Руслана КАНЮКИ, «День»
Додав Art-Vertep 05 березня 2009
Про автора
Музей был основан в 1849 г. и является одним из старейших в Украине. У истоков создания музея стояли местные деятели - губернатор Екатеринославской губернии А.Я.Фабр и директор гимназий края Я.Д.Грахов. Большой вклад в развитие музея сделали: знаток истор
