Автори / Друга ріка / «З’являється мода розмовляти українською»

Група «Друга ріка» за десять років активного музикування на теренах українського шоу-бізнесу розродилася п’ятьма альбомами.

А кілька місяців тому хлопці видали на-гора збірку BEST, яка об’єднала не лише найкращі пісні поп-рокової команди, а й усі її відеокліпи. На осінь «Друга ріка» планує вирушити у концертний тур Україною. Лідер групи Валерій Харчишин (на фото) сподівається, що жодна криза не затьмарить концертних намірів групи...

- Наразі економічна криза у нашу концертну діяльність не внесла жодних корективів, – розповідав Валерій Харчишин кореспонденту «ВЗ». – Таке враження, що роботи навіть побільшало. У скрутні часи люди починають більше працювати, цінувати одне одного. І до своїх статків ставляться із більшою повагою – рахують кожну копійку. А у матеріальному плані помітно стало сутужніше. Деякі артисти знизили свої гонорари утричі. «Друга ріка» коштує тепер удвічі дешевше – ми повернулася на позначку позаминулого року.

- Від кредитів-депозитів потерпіли?

- Пов’язаний одним кредитом... А депозитів не маю. Я – не супербагата людина. Гроші у мене просто накопичувалися. Лежали у тумбочці, шкарпетці (Сміється. – Г. Г.). І тут раптом почав інвестувати – якраз у той момент, коли цього не варто було робити... Вклав у нерухомість, а вона – різко впала в ціні... За рік-два ціни повернуться на колишній рівень, але цього ж потрібно чекати. Коли на ринку нерухомості стався обвал цін, я так себе картав, мучився... Думав: «Нехай би ці гроші й далі лежали у шкарпетці – був би зараз на коні». Згодом, через два тижні, перестав сумувати з цього приводу. Є ж улюблена робота, друзі, сім’я, дитина. Усе буде добре. У крайньому разі – дуже добре.

- Філософія вашого альбому «Мода» – позитив. Вихід цієї збірки супроводжувався вашими фразами «Я полюбив життя!», «Я полюбив світ!»... Звідки черпаєте позитивні емоції?

- Це як коло. Я вклав позитивні емоції в альбом – і він мені повертає їх. Послухаю пісню «Доженемо!» чи «Космоzoo» – і стає краще, легше жити.

- А з буденного життя – що надихає на працю?

- Усмішка малого, якому уже більше півтори року. Він починає розмовляти – казати: «Тато... Мама...». Вигадує власні слова. Недавно загорнув його у рушник – і почав гойдати. А малий видав: «Дюк-я-я, дюк-я-я». Відпочиваю біля сина. Дружина жаліється, що їй важко. А я біля малого заряджаюся позитивною енергією. Якщо відчуватиму, що замало часу приділяю сім’ї, готовий відмовлятися від концертів.

- В унісон альбому «Мода» ви навіть дефілювали з хлопцями по подіуму – у кліпі на пісню «Фурія». Стежите за модними тенденціями?

- Так, недавно з нашим гітаристом Корадою (Олександром Баранівським. – Г. Г.) навіть на Lviv Fashion Week приїжджали. Гарно провели час. Потім ще по клубах походили – Корадо ледве дістали із клубного життя. Я вже спати хотів, а він усе відмовлявся йти (Сміється. – Г. Г.). А щодо моди, то, хоча я й чоловік, не можу одягнути на себе якийсь мішок. Одягаюся відповідно до власного стилю. Є дизайнери, стилісти, з якими радимося стосовно іміджу групи. Уже настільки набили в цьому руку, що, не змовляючись, купуємо з хлопцями речі, які не випадають зі стилю «Другої ріки».

- Знімати відео на пісню «Космоzoo» ви подалися аж у Єгипет...

- Було дуже спекотно... А я жари не переношу. Плюс 25 – це вже для мене межа. Але для цього кліпу якраз були потрібні екстремальні умови. Спершу ми хотіли знімати його у Норвегії, але там – занадто холодно. Зйомки «Космоzoo» запам’яталися тим, що ми, перебуваючи у непростих умовах, повернули дещо втрачений командний дух. Усе збіглося із текстом пісні: «Нині я живу – нині повернусь»...

- За десять років активної творчої діяльності «Другої ріки» було багато моментів, коли група стояла на межі розпаду?

- Були роки, коли взагалі нічим не хотілося займатися. Зокрема, після виходу нашого першого альбому – у 2001-2002 роках. Тоді ми самі мало займалися своєю справою. Мали продюсерів, «помічників»... Ці люди начебто допомагали, та насправді нічого корисного не робили. Ми втрачали багато грошей, і то не своїх. А їх же потрібно було повертати. Цей фінансовий тягар тиснув нам на голову так, що хотілося бігти від себе... У 2003-му стало трохи легше. З’явився новий альбом. Здавалося, ось-ось прорве. Але ж ні. Біля нас були ті ж люди – і «депресуха» накрила ще більше... У 2004-2005-му ми все взяли у свої руки. Почали без посередників доносити свою думку до слухача. І криза минула. Ми стали сильнішими.

- Що допомагає зміцнити командний дух?

- Спільні поїздки, концерти. Коли довго не бачимося, починаємо щось собі вигадувати. А зустрічаємося, балакаємо – і все стає на свої місця.

- Мені у вашій групі завжди імпонувала принципова україномовна позиція...

- Ми – патріоти. Але у нас немає якоїсь гіпертрофованої позиції щодо української мови. Так, в Україні співаємо українською. Але коли їдемо до Росії, можемо не лише розмовляти з публікою російською, а й заспівати цією мовою.

- Йдеться не лише про пісні, а й про те, що на пресу, на камери Валерій Харчишин спілкується виключно українською...

- А в цьому – вже моя принципова позиція. Я – українець. З дитинства розмовляю українською. Я – з Житомирської області. Коли зараз приїжджаю до Житомира, помічаю, що все більше й більше людей розмовляє українською. Це раніше було модно приїхати із села до міста, тільки-но вийшовши із корівника та сівши за парту якогось училища, – і розмовляти «на русском языке». Зараз такої моди, слава Богу, вже немає. З’являється інша мода – розмовляти українською.

Галина Гузьо, «Високий Замок»

Додав Art-Vertep 28 травня 2009