Автори / Емігрант Київський / «ShockolaD» вийшов на «ПОКОСИ»
Історія джазового Львова – збагачується. Нещодавно вийшов диск гурту «Шоколад», який музиканти , отримавши грант від мистецького об’єднання «Дзиґа» на минулорічних «Флюгерах», записали на “Studio Radioaktywni” у польському місті Честохова. Диск називається – «Покоси», його презентація відбудеться у вигляді музичних мандрів містами України і Польщі.
За кожним разом, коли до моїх рук потрапляє якийсь диск, я підсвідомо задаю собі питання: яка ж його доля чекає? Варіантів, звичайно, є кілька. Він може стати заїждженим до нестями від того, що постійно буду його слухати, - а може бути і не так. Можливо, прослухавши його один раз (і не обов*язково до кінця) – він потрапить на спеціально відведену поличку і буде поступово припадати пилюкою. Те ж питання я задала собі, коли вперше побачила диск «Покоси» гурту «Шоколад». Перше, у чому мушу зізнатись.- так це те, що у перший же день прослухала його тричі. Нон стоп. Тобто - без перерви. Зі мною таке буває - нечасто. Виникає питання: чим так втягує ця музика? (Поки що не зачіпаємо професійних якостей виконання). Отже, відповідь напрочуд проста: щирістю подачі. Ця музика справді не набридає. Вона - викликає бажання слухати її ще раз і ще. При чому, слухати дуже уважно, насолоджуватись кожним голосовим проведенням в інструменталістів та вокалістки, тембровим звучанням кожного інструменту, самими обробками (адже на диску поруч із авторськими композиціями Ігора Гнидина та Дани Винницької, чимало обробок народних пісень). Не залишають байдужими і майстерні імпровізаційні моменти, які дозволяють продемонструвати красОти і вокалу, і саксофону, і клавішних інструментів.
Диск має цікаву структуру. Наче обрамлений піснями на вірші двох відомих українських поетів -(Віктора Неборака та Сергія Жадана) – в самій серцевині знаходяться - так звані - народні пісні. Ні,суто народними їх вже не назвеш. Адже вони потрапили до рук, хоч і молодих, але професійних джазменів. Тим не менше, відразу в очі кидається – бережливе відношення до самого матеріалу, хоча часом обробка – є доволі далекою - від оригіналу. Як . скажімо, у пісні «Несе Галя воду» . У ній навіть - справді- дуже популярна мелодія- є сильно зміненою. Але- (і це я особливо хочу підкреслити) - пісня все ж таки є пізнАваною. Більше того – вона дуже добре запам*ятовується і ….. відразу її починаєш наспівувати. Звернула мою увагу і «Гуцулія» (з коломийковим мотивом), яку можна назвати піснею –скорше інструментальною, оскільки вокал Дани Винницької у ній моментами звучить – доволі інструментально. До того ж розвиває уяву слухача імпровізаційна вставка фортепіано , під час якої перед очима у нас пропливають безкраї карпатські гори.
Про що все це свідчить? Передусім - про те, що музиканти гурту «Шоколад» - народні пісні та їхню специфіку і знають, і розуміють, і - люблять. З чим і можна привітати усіх учасників гурту- а саме: вокалістку Дану Винницьку, піаністку Анастасію Литвинюк , ударника Ігора Гнидина , саксофоніста Володимира Урбана та бас- гітариста- Сергія Бридуна. Перфекційне звучання – вони мабуть завдячують і великій підготовці, і – якісним технічним можливостям студії. на якій робився запис. Єдине, чого мені бракувало, - так це сміливих імпровізаційних експериментів. Хоча вони найчастіше з*являються не у студії, а підчас концерту. Тому тепер буду чекати від «Шоколаду» наступного, з живого концерту- так званого диску LIFE. А повертаючись до диску «Покоси», то хочеться зупинитись ще на одному номері. Це - пісня «Мати до сина» Ігора Гнидина на вірші польського поета Юліуша Словацького, 200 років від дня народження якого минає цього року. Ця ностальгічна балада – завершує диск, залишаючи по собі відчуття – якоїсь особливої настроєвості. З ним не хочеться розставатись. Тому ……мабуть, послухаю новий альбом «Шоколаду»…. знову.
P.S.
Хоч і молодий. Але талановитий і перспективний гурт «Шоколад» впевнено піднімається по сходинках, які можливо приведуть його - на вершину творчого Олімпу. Музиканти, (як самі у поетичній формі зазначили у інтродукції диску), - шукають істинно музичну Україну, Автентичну- тому що- не попсову, не шароварську і не кічову. Мені також здається, що вони її знайшли, отже вони на правильному шляху, отже альбом «Покоси» матиме не лише популярність у слухачів, але і справжній комерційний успіх.
Софія Іванова - для Дзиги.
Додав Львівська Площа 30 травня 2009
Про автора
Я емігрував з Києва (Кийова) до славетного міста Львова (Леополіса). Чому, чому, навіщо, чому, якого дідька, тобі там що медом намазано скажете ви. Нащо, от бевзь, йолоп та бовдур, додадуть до цього львів’яни.
