Автори / Фестиваль Країна мрій / Україна мрій
Надворі криза, тож на київську «Країну мрій» я їхала з Дніпропетровська автостопом. Десь під Полтавою підібрав пітерський бізнесмен на ім’я Владислав, який з натхненням взявся розповідати, що українців як нації не існує взагалі, що при першому бажанні Росія відбере у нас Крим «і ви даже защіщать єго не будєтє», що ми «даже спєциальноє слово прідумалі «галадамор», і що пан Калашніков в своєму шедевральному творінні «Україна. Крах проекту» мав рацію в тому, що нашу країну треба захоплювати, не роздумуючи. Я була без вишиванки, але розповідати такі речі дівчині з України, яка їде на етнічний фестиваль, як мінімум, нерозумно. Проте мала бажання дістатися до Києва живою, тож мусила слухати.
Прибуваю на співоче поле і бачу зовсім інших людей: народний одяг, українська мова, майстри, танці та пісні. Ще в Борисполі, побачивши «колегу» з рюкзаком та карематом, відчуваєш якесь єднання та взаємопорозуміння: з однією метою приїхали, одну країну любимо. Країну, яка не може дати безкоштовної медицини та освіти, яку з’їдає фінансова криза та політичні баталії, але свою, рідну країну, з її полями та височенними горами, з львівянами та «донецькими», з западенцями і східняками. Ми приймаємо її таку, яка є: з усіма недоліками та перевагами. Чи варто проклинати матір, якщо вона не може забезпечити дітей багатством?
Так ось, значить, про «Країну мрій». Не зважаючи на те, що фестиваль також надкусила криза, (та так постаралась, що проходив він цього року не два дні, а тільки один), патріотичного запалу від цього не поменшало. Ось тільки української музики було замало: проект UkrainSka від титанів Mad Heads, які виступали першими, настільки розігрів публіку, що хотілось ще і побільше, нашого, рідного. А рідного більше не було: далі в програмі литовські Zalvarinis, норвежські Valkyrien all stars, та румунські Fanfara Shavale. Мусили швиденько перелаштовуватись від націоналізму на інтернаціоналізм. Однак, ця метаморфоза вдалася досить легко, і скоро натовп у вишиванках вже активно танцював під музику європейських сусідів. Гостям у нас точно сподобалось.
Народні майстри дивували доволі високими цінами (вже за тиждень абсолютно аналогічні вироби на «Трипільському колі» коштували чи не вдвічі дешевше), проте радували різноманіттям. Тут тобі і коване залізо, ялівець і глина, скло, і хутро – така-собі Індія. Щоб обійти всі намети з майстрами, варто було витратити акурат половину фестивального дня, тож мусили робити вибір: сувеніри чи музика, майстри чи кобзарі. А натовп народу все збільшувався: подекуди створювались справжні затори, а простір перед головною сценою заповнювався на очах. На популярність фестивалю не вплинула навіть відсутність «винуватця свята» Олега Скрипки, який в цей час ніс українську культуру в російські маси.
Окремим абзацем варто говорити про літературну частину цьогорічної «Країни мрій». На підході до співочого поля гостей зустрічав величезний книжковий ярмарок, який тривав ще й наступного дня – 28 червня. Тут розташувались найрізноманітніші українські видавництва: від дитячих до наукових. Тут же проходили автограф сесії та літературні читання, але знову ж таки: мусили вибирати: музика або література. Бо між осередками цих двох мистецтв була прірва в сотні метрів. Перший день на літмайданчику відмітились Дмитро Лазуткін, Іван Андрусяк, Богдан-Олег Горобчук, Вано Крюгер, Владік Волочай тощо, а керував балом Сергій Пантюк. Другого дня тут все було ще крутіше: поети, які вижили після першого фестивального дня, змагались на слемі. Головував тут Артем Полежака, а перемогу Сяргей Прилуцкі (більш відомий як Сірошка Пістончик) розділив з киянкою Оксаною Шаварською, обійшовши Мультфільма Гагаріна, який не знайшов спільної мови з власним ноутом. У перервах співали гурт Телері, Володимир Нєвєльскій та Павло Нечитайло, аж поки нас насильно не зігнали з майданчику.
Так що, пане Владиславе, дякую, що підвезли, але нація у нас є! І стояти за свою країну та свій народ ми будемо до побєдного! А Пітеру прєвєд! :)
Тетяна Гонченко спеціально для Арт-Вертепу
Додав Art-Vertep 08 липня 2009
Про автора
Міжнародний етнічний фестиваль "Країна мрій", м. Київ, Співоче поле. Ініціатор фестивалю - Олег Скрипка.
Проблема українців у тому, що вони надто толерантні.
У будь-якій іншій країні цього заїжджого бізнесмена, який приїхав у гості і ще при цьому сміє ображати господарів, вже давно б побили і викинули на ходу з машини.