Автори / Фестиваль Свірж / Замітки з поля бою. День перший.

У кожному фестивалі чи не найголовніше – рівень організації. Бо навіть Елвіса буде слухати не в кайф, якщо ніде жити, нічого їсти, та нема куди сходити в туалет. Піраміда Маслоу таки має рацію. Лакмусовим папірцем кожного фесту є транспортне сполучення між цивілізацією та територією фестивалю. Принаймні, це перше, з чим стикається публіка по дорозі до свого щастя. Та не зважаючи на гучно заявлений комфорт на Свіржі, діставшись львівського вокзалу після дводенного автостопу вже затемно, я навіть не сподівалась зустріти там свіржівські фестивальні маршрутки. Тож сказати, що їх наявність приємно здивувала – це нічого не сказати.

Прибуваю безпосередньо на фест та очі розширюються сильніше: про територію в кілька гектарів організатори не збрехали, а наметове містечко скоріше схоже на наметове місто (забігаючи наперед, наступного дня воно перетворилось на наметову країну). Не зважаючи на те, що офіційна програма має початися тільки завтра, народу не сумно і так: грають на дарбуках, співають під гітару, кличуть легендарного шешорівського Артура та ведуть філософські бесіди. Наприклад, поруч з нашим наметом майже всю ніч двоє дорослих та поважних одеситів говорили про необхідність термінового знесення пам’ятників радянським вождям та перспективи культурного піднесення українців. А ще вночі було страшенно холодно, гріло тільки передчуття трьох насичених фестивальних днів.

***

Не знаю, наскільки насиченими будуть решта днів, але сьогодні 31 липня, більшість публіки займалася переставлянням наметів з місця на місце (точніше, з наметового містечка - до лісу), купуванням домашнього молока та сиру у місцевих бабусь, пошуками пива з чіпсами та масовим роздуплянням. Літературна сцена, на якій мали бути Ірванець, Лазуткін, Кабір та багато інших зірок, урізалась до неможливого, і вже о 16 годині, коли всі тільки підтягувались до майданчика, все літературне щастя скінчилося. Обіцяють порадувати завтра, що ж – повіримо.

Найгірше прийшлося волонтерам: майже два дні, з 29 липня, вони сиділи без біотуалетів, води та душів - все привезли тільки вчора ввечері. Проте зважаючи на їх оптимістичні обличчя, до третього дня мають дожити ?

На даний момент сижу у прес-центрі поруч з головною сценою. Організатори не збрехали: тут дійсно є і розетки, і інтернет. На сцені – Ніно Катамадзе, а слухачів поливає щедрий дощ. Десь там активно діє рок-сцена та фолк-сцена, але виступаючим на них не позаздрити – наврядчи хтось звертає на них увагу. Якщо програма не бреше, молдавські Zdob si Zdub та наш рідний Олег Скрипка завтра виступатимуть майже одночасно, тож розірватись буде складно. Але то буде завтра, а сьогодні ще попереду Пропала Грамота, Оркестр Янки Козир, Плач Єремії та багато інших приємностей. А ще – театр вночі, якщо дощ не завадить. Тож якщо ви ще не на Свіржі, варто збирати речі.

Тетяна Гонченко, спеціально для Арт-Вертепу

Додав Apassionata 31 липня 2009

Про автора

На фестивалі будуть представлені музика та література, танці та ремесла, кухні та театральне мистецтво народів трохи не з усіх куточків світу.