Учасники

Автори / Банда Аркан / «Від гуцульської музики не годен встояти на місці»

Костянтин Гомма родом з Миколаївщини. Це не зашкодило йому стати одним з найвідоміших в Україні етно-діджеїв під сценічним ніком DJ Binghi.

Вперше за пультом Костя опинився років 8 тому з легкої руки Кузі з «Братів Гадюкіних». Грав на транс-вечірках міцно замішаний даб, а вдома слухав горловий спів і освоював диджериду і карпатську дримбу. Поки не виявив, що в світі є круті хлопці, які перекроюють етнічну музику так, що на клубному танцполі вона дає трансу сто очок вперед. Не встоявши перед спокусою, Костянтин перейшов до етноелектроніки: стоячи за пультом, почав підігравати собі на дримбі. А з часом узявся за активне просування цього напряму у нас, тому що «ця музика - чесна. Від неї - або ноги в танок, або писком - в салат!»

Перед останніми «Шешорами» DJ Binghi організував гуцульську саундсистему «Банда Аркан» (гуцули хлопцеві особливо до душі, хоч і народився він у Миколаєві). І під цим же брендом почав влаштовувати етно-вечірки: у Карпатах, Дніпропетровську, Одесі, Харкові і київському клубі «Xlib». Гуцульська саундсистема «БАНДА АРКАН». Так звучали би сучасні дискотеки, якби гуцульські троїсті музики спустилися з гір на клубний танцпол, а замість скрипки, цимбалів та бубна заграли би на діджейському пульті і ноутбуках разом з ямайськими раста. Натомість є файна банда з мультиінструменталістів: діджея-дримбаря, флуєраша, лірника-перкусіоніста та бубніста. Влітку 2008 року гуцульська саундсистема «Банда Аркан» нарешті вийшла на сцену фестивалю «Шешори» і підірвала кількатисячну публіку шаленою сумішшю з електронних бітів, гуцульської та балканської мелодики, ямайського басу та вогненного драйву. На місці не встояв жоден. Про драйв Гуцулії, секрети ді-джейства «ГК» розпитує у Костянтина Гомми.

- Чому ти вибрав саме такий формат?

Я сильно і не вибирав, радше формат сам мене вибрав. Може, це імпрінт з дитинства, коли я ходив на бальні спортивні танці. Великі бобінні магнітофони, наканіфолена підлога і 30-40 чоловік танцюють парами під музику, яку ставить тренер. Трек за треком. Потім була Могилянка, де можна відпрацьовувати плату за навчання: прибирати подвір'я, бути секретарем у деканаті або помічником бібліотекаря. Я вибрав вести передачі на радіо і студентські дискотеки. Ну, а потім якось раз я потрапив до Кузі з «Гадюкіних» - на той час уже серйозного київського діджея. Записав йому трохи старого ямайського дабу - і скоро по тому він запросив мене відлабати той даб у чілауті на транс-паті. Так все і почалося.

- Чи витіснить діджейство живу музику, як гадаєш?

І так, і ні. З одного боку, діджеї набагато компактніші - менше апаратури, менше місця на сцені, менше алкоголю, наркотиків і дівчат у райдері. Серйозна спокуса для гаманця тих, хто замовляє музику. З іншого - це все одно, що спитати, чи витіснить електронна книга письменство. Ні, адже діджейство - це просто медіа, просто один із способів донести звук до слухача. Крім того, сама по собі електронна музика бере багато від живої - і в плані законів музичної композиції, і в плані семплів, з яких складаються електронні треки. Зрештою, що далі, то більше електронна музика зростається з живою. Аби порахувати живі групи, які мають у своєму складі діджеїв, не стане пальців на всіх руках і ногах. І навпаки, є валом діджеїв, які виступають із живими музикантами. Далеко не треба ходити: моя «Банда Аркан», де музиканти на живих гуцульських інструментах акомпанують діджею, - це ілюстрація одного з варіантів майбутнього симбіозу.

- Чув, що ти грав у Замагорі. Як це сталось і як гуцули поставились до новомодних штук?

Влітку нас з «Бандою Аркан» запросили грати весіллє під Львовом. Це була давня мрія - зіграти живим складом десь на весіллі, але на ті дати мене вже забронювали мої діти. Тоді і з'явилась ідея рвонути на Замагору, де в родині друзів-музикантів скоро мало відбутись інше весілля. Ідея обросла м'ясцем, і за місяць я вже їхав автобусом на Верховину. На такому святі в Карпатах я був уперше. Два дні ми серйозно набувалися. І на другу ніч, ближче до ранку, я став грати. На танцполі лишилися тільки серйозні танцори. Гуцули - дуже пластичні, до новомодних штук поставилися з відкритою душею.

- Чому людина з Миколаєва так зацікавилася саме гуцульською музикою?

Я дуже пізно почав слухати музику - класі в десятому. Наступні два роки жер музику, як автомат. Панк, метал, ембіент, боса-нова - все на купу і без жодного передиху. Коли я нарешті зробив зупинку, то через решето строгого відбору пройшли тільки етнічна музика, даб і психоделік-транс. І якщо з трансом все було ясно відразу (я міг його слухати тільки під колонкою на танцполі), то з етнічною музикою мав довгу історію. Що більше я її слухав - чисту етніку, а не фольк чи нью-ейдж - то більше хотів слухати. Бо це тисячолітня традиція, чесна і правдива. Особливо у випадку з гуцулами, котрі живуть в горах. Люблю й центральноукраїнську музику, і одеську, але лиш від гуцульської не годен встояти на місці. Чому? Це і для мене загадка, запитання, на яке я б і не хотів мати відповіді.

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ, «Галицький кореспондент»

Додав Art-Vertep 17 вересня 2009

Про автора

Так звучали би сучасні дискотеки, якби гуцульські троїсті музики спустилися з гір на клубний танцпол, а замість скрипки, цимбал та бубна заграли би м на діджейському пульті і ноутбуках разом з ямайськими раста.