Іди на… слем, або посилання з пристрастю (ОНОВЛЕНО!) - Новини - АртВертеп - Найбільший on-line центр сучасної культури України

Автори / Фестиваль Сучасного Мистецтва ZEX / Іди на… слем, або посилання з пристрастю (ОНОВЛЕНО!)

Погляд сторонній
Єдиний і неповторний на все й одразу

Харків. Цех театру ім. Шевченка. Перший день Фесту Сучасного Мистецтва «ZEX». Слем-турнір.

Цілковито неформальна туса.

Задушливо.

Тісно.

Галасно.

Журі — досвідчені, визначні, розбірливі у своїх уподобаннях митці. Об’єктивні? Хотілося б вірити. Журналісти — збуджені та з диктофонами, фотографи та оператори — у пошуку вдалих ракурсів. Ведучий — антигуманіст, який постійно використовує суцільний дотеп. Провокатор. Майже збоченець.

Глядачі — вони ж і слухачі, і сприймачі — брутальні, помірно агресивні, вільні у проявах емоцій. Чи то п’яні, чи то під кайфом, чи то просто з невідомих причин у стані афекту (кому як пощастило). Мають можливість жбурляти на сцену все, що жбурляється, але суттєво не зашкоджує, коментувати все, що коментується, показувати все, що варте показу. Дивляться — слухають і сприймають — стоячи, сидячи, лежачи.

Учасники. Різного віку. Різної статі. Читають вірші, але неоднакові і неоднаково: римовані і ритмовані, білі і майже прозу, а подекуди ще й реп-читки. У цих контекстах були помічені: дівочі сентименти, замітки зі студентського буття, хворобливі фантазії на будь-який смак, націоналістичні промови з революційними відтінками і навіть расистськими напівтонами, суїцидальні мотиви, гомосексуалістичні натяки, відверті потяги до самосатисфакції… Все це у різноманітних позах та площинах (знову ж таки стоячи, сидячи і лежачи), варіаціях руху (тупаючи, пританцьовуючи, підстрибуючи) та звукове супроводження (пошепки, волаючи, співаючи і навіть граючи на барабанній установці).

Радше дійство походило на морально-літературне зґвалтування чи мистецьку оргію.

Дуже пристрасно.

Дуже емоційно.

Дуже технічно.

Загалом, найцікавіше тут було б послідовникам фройдівських та юнгівських учень. Адже десексуальна сублімація та інтенсивне лібідо, взяті в кожного індивідуально та одразу ж інтегровані, на фесті створили дивакувато-неврівноважену атмосферу, яка зрештою стала всеохоплюючою. Плюс до того — повне скасування цензури.

Є бажання? Посилай. Кого завгодно куди завгодно. Будь-якою мовою, а краще жестом (щоб опоненту було остаточно зрозуміло). Головне при цьому — виразність. Щоб було схоже не на літературне прочитання, а на вправну акторську гру.

Up yours, шановне панство.

Нічого не поробиш.

Це слем.

Погляди професійні

Погляд Юрія Андруховича (слемера, який виступав із гуртом «Карбідо» (Вроцлав, Польща) у проекті «САМОГОН»)

…на дійство з точки зору емоційного враження та сподівань

«На слем я особливих сподівань не покладав, бо більш-менш знаю, що це. Правда дотепер я ніколи не був в нашій країні на слемі. Траплялося це одного разу в екстериторіальній ситуації (це було на кораблі. Ми пливли з Греції до Одеси, потім назад. То був слем-турнір між країнами, де представлені по три поети від кожної країни), ще декілька разів це було в Німеччині, але найбільш незабутній — в Нью-Йорку в слемерському клубі. Там круто. Була дуже наелектризована атмосфера, адже змагалися переважно кольорові поети (там певний мікст різних культур). Це було значною мірою схоже на реп-вечірку, тому що слем генетично близький до репу і хіп-хопу, він з тої ж закваски. Були моменти, коли в мене підгиналися коліна від хвилювання!

Тут слем достатньо відмінний. Занадто брутально він ведеться в порівнянні з нью-йоркським слемерським клубом. Там відсутній елемент наїзду ведучого на авторів, публіки на ведучого, провокування якихось образ… Я розумію, що це навряд чи було серйозно… але це радше негативно. Може, я не дуже тішився таким різновидом гумору, але місцями це було весело».

…на відсутність цензури

«Дуже складно, в площині того ж рівня брутальності чи провокативності, судити де ця міра (цензури) проходить. Напевно, це належить до авторського стилю. А, може, це така традиція слему в Україні?»

…на майбутніх зірок

«Безумовно, однією з зірок є переможець. І Лазуткіна я знаю раніше. Я сам пропонуваував його попередні тексти для нашого часопису „Потяг 76“. Він сам по собі є такою фірмою, яка, так би мовити, віників не в’яже. Коробчука я слухав уперше, але мені дуже сподобалося. Не будемо про Поваляєву говорити, бо вона вже іншої категорії, ієрархії літературних старшин і підстаршин. Мені було надзвичайно цікаво російськомовних авторів слухати. Я багатьом із них ставив, навіть, іноді завищені оцінки, тому що з цим я взагалі не стикаюся; з тим свіжим, що пишеться, постає російською мовою. Я просто живу в такому світі, в такому регіоні, де я з цим не зіштовхуюся і мені цікаво, чи насправді вони ще володіють ознаками життя, якісь тексти, писані російською мовою, але в Україні.

Загалом, велика слемівська ідея полягає у тому, що можуть бути і огріхи текстові, і один вдалий рядок на десяток невдалих. Але є якась сила, чар, які йдуть від цієї особистості. Це мусить бути і голос, і жестикуляція, при цьому не обов’язково в прямому сенсі! Тоді ти бачиш особистість».

…на слемерів як таких

«Слемери достатньо агресивні традиційно не тільки у нас, але й у цілому світі. Я знаю німецьку сцену, мене кілька разів запрошували у такі клуби в Мюнхені („Субстанц“). Вони висувають певну ідеологію проти друкування. Організатори цих слемів є справжніми ідеологами цього, вони парадоксальним чином видали книжку (двоє людей — щось середнє між діджеями та ведучими) про історію творення цього слем-середовища в Німеччині, і вони ставлять питання категорично: той хто видає і друкує книжки, він не повинен їх плутати зі слемом. Ми йдемо принципово іншим шляхом. Для нас важливо, що це має тільки звучати, і є та чистота форми, яка вимагається, виникає спонтанність, щира непідробна автентичність і індивідуальність, яка є важливішою від художньої якості тексту».

…на натхнення

"Натхнення буває. Але в різні часи, різні життєві смуги, воно по різному приходить і по різному себе виявляє. Я навчився ловити соті частки секунди натхнення. Іноді натхнення — це щось таке небезпечне, воно починає тягнути кудись і тобі чудово пишеться 10, 15, 20 сторінок за один присід, але через декілька днів ти перечитуєш, і виявляється, що то абсолютно поганий текст, абсолютно поганий рівень. Насправді я дуже шаную точку зору таких письменників, як Гемінґвей або мій друг польський Стасюк. Вони не домовлялися про це, але вони приблизно однаково сказали, що кінцевий результат найбільше подобається з тих їхніх текстів, які писалися з найбільшими муками. Тобто там, де це натхнення не ночувало, а була страшна, майже фізична, мука. Коли вже важко було сидіти. Стасюк при цьому часто вживає образ «задниці»: «Яке там натхнення! — він каже. — Це все висиджування задницею!» (чарівна посмішка)

…на три чинники якісної літератури

«Хороша література можлива з подорожами, музикою і коханими. Але це дуже суб’єктивно».

Погляд Юрія Покальчука (письменника)

…на перебування на слемі та в журі

«Я вважаю, що нинішній фестиваль був прямим продовженням, того, що було в Гуляйполі, і він надзвичайно важливий тим, що всі ці акції відбуваються на Східній Україні, і є дуже багато російськомовних людей, які приходять на це дивитися. Повна зала! Ти бачила? (ха! „Я бачила!“ Я там була!!!)

Тепер я поїду до Запоріжжя і до Дніпропетровська.

Я дуже давно приятелюю з Андруховичем, ми виступали разом в Гуляйполі і у Львові у нас буде спільна акція — презентація книжок. І з Жаданом ми багато років знайомі. Це контакт, коли „Я встрєтіл Вас і всьо!“ і це багато пояснює! Я дуже багатьох знаю. Минулого року ми проводили акцію у Львові, і на форумі видавців багато хто виступав: і Лазуткін виступав, ця дєвушка з важким прізвищем… Чоловік п’ять я запам’ятав з форуму. І в Києві проводилися подібні акції, і цей фестиваль мені дуже сподобався. Але я думаю, що Ульянов трохи переборщив у деяких своїх іграх. У нього, як на сайті, коли я читав — одна чорнуха. Але насправді то був чудовий вірш, і для молоді прикольно!

Слем дуже вдався! Не всі розуміють, що таке слем і не дуже були всі готові, коли почали читати такі звичайні віршики (наче це була нагода почитати віршики!). Це дуже помітно було. Тому я ставив погані оцінки. А всім, чия поезія мені подобалась, незалежно від мови, я ставив п’ятірки».

…на відсутність цензури

«Це добре. Письменник повинен мати власну цензуру. Наприклад, в моїй книжці „Хулігани“, за якою зараз знімається документальне кіно, зовсім не має матерних лайок, а у двох попередніх книжках були.

Але полова потім відмітається. Якщо лайливі слова в контекст вписуються (воно йде, потім виходе), і це одне слово на сторінку, а потім нема — тоді воно звучить. А коли п’ять, тоді нема про що говорити. Або треба бути Подерв’янським. А у всіх, хто намагається під нього писати, виходить абсурд. Є певні мовні рамки, є ненормативна лексика. Взагалі, в літературі немає заборонених тем, є погано написані. А якщо хтось не хоче читати з матюками, то не читайте! Люди читають, тому що їм це треба, а моїм завданням є все це дозувати».

…на Сергія Жадана

«Цей фестиваль показав інтерес харківської молоді до мистецтва, до української поезії. Ми з Серьогою говорили: якби був більший зал, все одно було б повно людей, бо їм цікаво. Це не нудно! Моїм свідомим завданням є не писати ні нудної поезії, ні нудних оповідань… Якби я не був письменником, я хотів би це читати. Відтак, я це буду писати!

Сьогоднішній фестиваль — це велика заслуга Сергія Жадана, який тут у Харкові такий мотор!.. Це велике щастя для Харкова мати таку людину. І мені з ним легко».

…на сприйняття

«Я багато років виступаю з музикантами і знаю: година двадцять — повинен тривати концерт. Краще — година десять. Хай попросять ще одну поезію на біс! Людина все одно від морди лиця втомлюється… Не можна давити собою людей, не можна собою запихати… Вони повинні тебе хотіти… Як митця!

А завданням письменника є не лишити читача байдужим. Це може бути смішно, це може бути страшно, це може бути жахливо… Можна налякати, змусити думати еротично і романтично, аби не лишити байдужим! Візьміть будь-яке моє еротичне оповідання найкрутіше — там є глибока ідея, яка змушує людину думати. А письменник — це така хвороба: коли я перестану писати, в мене почнуться нервові розлади. А моє справжнє кредо — не наступайте на любов!»

…на пережите

«Я б те, що я справді пережив, ніколи б не зміг розказати, тільки описати. І я ніколи не писав про те, чого не пережив і не відчув, і ніколи не буду про таке писати!!! Адже в житті будь-яка людина — це вже роман, кожна достойна того, щоб про неї написали».

…на якісний текст

«Хороший текст — це спонтанність, а потім детальна робота».

Погляд Сергія Жадана (організатора фесту, митця з великої літери)

… на мету фестивалю, назву та перспективи

«Мета фестивалю банальна — зібрати до купи всіх божевільних і неприкаяних. Як і з боку публіки, так і з боку учасників. З боку учасників це напевне вдалося. Назва так само банальна — оскільки все відбувалось у декораційному цеху театру Шевченка, то й назвати все це дійство вирішили цех. Багато хто прочитував його як секс, можливо тому було так багато публіки. Фестиваль щорічним не буде — навряд чи адміністрація театру пустить нас туди ще раз. Хіба що ми знайдемо інший театр і так само спробуємо розбомбити його зсередини».

…на наближення до відомих закордонних аналогів

«Такого драйву ні в Америці, ні тим більше в Німеччині давно немає. Хай вони до нас наближаються».

…на умови участі у фесті

«В слемі потрібно було реєструватись, участь міг узяти будь-хто. А загалом, все як завжди — потрібно дати хабаря організаторам, переспати зі спонсорами і бажано мати родичів серед інших учасників».

…на принцип підбору членів «судейської комісії»

«Підбиралися за принципом їхньої психофізичної неадекватності».

…на відсутність цензури (традиційно)

«Відсутність цензури — це відсутність формату. І виклик небесним силам».

…на майбутніх зірок та гарних письменників

«Слово зірка не дуже пасує, як на мене, до поняття літератури. Якби ви запитали, хто з учасників має шанси стати гарним письменником або став, я б відповів, що майже всі автори, зазначені в афіші фестивалю. Зрештою — чому майже всі? Всі. Поганих ми не запрошуємо».

…на літературну якість

«Якісна література може існувати за умов відсутності в автора національних, мовних, політичних та сексуальних комплексів».

Залишається додати тільки те, що в українському слемі прослідковується помітна висхідна тенденція до зростання.

Іди на слем! І пам?ятай: головне не те, що ти кажеш, а як ти це робиш.

Роксолана Єгорова, спеціально для МА «Арт-Вертеп»

Фото люб’язно надані Мартою