Автори / Кіно / Крабат – учень чаклуна
Тиждень німецького кіно у Львові минув непомітно, мало того що грип відлякав потенційних глядачів, та ще й добірка фільмів була не найкращою. Не врятував фестивалю і останній фільм німецького класика, автора «Неба над Берліном» Віма Вандерса – «Зйомка в Палермо», який отримав низькі оцінки критиків. Вивчивши Інтернет-рейтинги фільмів, звернув увагу на два найкращих на фесті: драму «Рік узимку» Кароліни Лінк та казку «Крабат – учень чаклуна» Марка Кройцпайнтнера. Оскільки чоловікам до душі ближчі пригоди, а не романтична сльозливість, вибір впав на чорну магію.
Фільм, знятий за романом Одфріда Пройслера «Крабат», переносить нас у Східну Саксонію 17 сторіччя. Голод і тридцятирічна війна змусили сироту Крабата жебрати, щоб якось себе прогодувати. Проте нав’язливий сон закликає його до старого водяного млина у містечку Шварцкольмі. Там його зустрічає добрий вуйко – чарівник і 11 його учнів. На початку бідний сирота не може опам’ятатися від щастя – він нарешті знайшов братів і батька, а також постійно їсть і спить у теплі. Попри деякі тривожні знаки, Крабат стає частиною братства і присягає на вірність чаклуну. Згодом починає вивчати чорну магію, здобуває навики, які йому навіть не снилися. Водночас він поступово усвідомлює значення слів старшого учня Тонди, що за все колись треба платити. Крабат не може покинути млина, не може кохати, мати сім’ю чи жити просто, як усі люди. Врешті-решт, усвідомивши, куди він потрапив, Крабат намагається втекти, проте зі зачарованого кола не так легко вибратись. Але вихід із ситуації завжди є, і, за правилами чаклуна, платою за свободу є перемога або смерть.
Тема чаклунства дуже популярна сьогодні. Проте фільм Марка Кройцпайнтнера, на відміну від славетного «Гаррі Поттера», розповідає не тільки про загальнолюдські ідеали, але й християнські. Автор однойменної книжки Одфрід Пройслер писав, що хотів наголосити на небезпеці захопленням силами зла, яке пережило його покоління. Тому Крабат, на початку упиваючись силою магії, згодом розуміє, що став її рабом. Не дарма учень чаклуна перед тим, як повстати проти сатанинської кабали, викопує свій старий хрестик і бореться з головним ворогом не як юний учень чаклуна – за допомогою чар та заклинань – а за допомогою дружби, любові і готовності жертвувати собою.
Фільм також наголошує на небезпеці магії як такої, що дуже актуально сьогодні, коли на багатьох каналах різні «баби Валі» обіцяють повернути щастя чи кохання картами і амулетами, різні екстрасенсорні шоу напряму пропагують чорну магію. На екрани навіть нещодавно повернули Кашпіровського! Але, як відомо, у цій сфері є подвійне дно, яке чудово розкривається у фільмі.
«Крабат» випадає зі сучасних тенденцій кінематографу, проте «правильний курс» цього фільму робить його доброю історією для дітей. Хоча він програє Гаррі Поттеру в атракційності, спецефектах чи динамічності, виглядає трохи старомодним, проте після нього хочеться познайомитись із першоджерелом і знову пережити історію учня чаклуна. Після Поттера, принаймні у мене, такого бажання не виникло.
А щодо німецького кіна взагалі, хочеться побажати нових шедеврів як «Небо над Берліном» і добрих як старе вино історій на зразок «Крабата».
Фідель Карий для ZAXID.NET
Додав Art-Vertep 11 листопада 2009
