Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

Дніпро / Відкриття виставки «Не старіють душею…» заслуженого художника України Андрія Потапенка

05 ТРАВНЯ 16.00

Дніпропетровский художній музей (вул. Шевченка, 21)

Напередодні Дня Перемоги, дніпропетровський художній музей запрошує вас на відкриття виставки заслуженого художника України, пейзажиста Андрія Потапенка, одного з небагатьох членів дніпропетровського відділення Національної спілки художників України, котрий є ветераном Великої Вітчизняної війни.

На вернісажі будуть присутні члени Національної спілки письменників України, котрі теж воювали у Другій світовій війні.

Андрій Ілліч народився 5 січня 1925 року у селі Дніпрово-Кам’янка Верхньодніпровського району. Незабаром родина перебралася до Дніпропетровська. В 11 років Андрій записався до гуртка з малювання, а в 13 уже вступив до Дніпропетровського художнього училища.

У жовтні 1943-го Потапенку довелося перервати навчання: після звільнення Дніпропетровська від нацистів його призвали до армії – і вже за 3 дні він опинився на передовій. У бою під Малософіївкою Потапенка було поранено, після шпиталю він повернувся на фронт. Андрій Ілліч досі зберігає стару карту, на якій позначено його фронтовий шлях. «З Дніпропетровська у Кривий Ріг, потім станція Роздільна, Одеса, Бендери, потім нас перекинули аж у Даугавпілс – це Латвія. Звідти ми пішли на Мемель, потім Кенігсберг і Пілау. А у травні 45-го нас перевели на Далекий Схід, я навіть купався у озері Байкал», - згадує художник.

Восени 1945-го Потапенко повернувся до Дніпропетровська й поновив навчання у Художньому училищі, де серед його вчителів був видатний графік і маляр Микола Степанович Погрібняк (1885 – 1965), член катеринославської «Просвіти», оформлювач видань А. Кащенка,

Д. Яворницького, І. Труби, збирач зразків українського орнаменту.

1947-го Андрій Ілліч отримав диплом училища і влаштувався на роботу в Художній музей, де до 1951-го працював на посаді завідувача фондів. Водночас він був і реставратором, і екскурсоводом. «Нас у музеї тоді було четверо співробітників – і всі робили все», - згадує Потапенко.

У 50-ті роки художник у пошуках сюжетів багато поїздив Україною, Білоруссю, Кавказом, двічі побував у Казахстані, в місцях заслання Тараса Шевченка. З 1951 по 1954-й мешкав у Кисловодську, відтак повернувся до Дніпропетровська.

З 1954-го Андрій Ілліч брав участь в обласних, республіканських, всесоюзних і міжнародних виставках, мав численні персональні виставки. 1961-го Потапенко став членом Спілки художників СРСР. 1984 року йому присуджено звання Заслуженого художника України.

1985-го Андрій Ілліч передав у дар місту Верхньодніпровську 111 полотен. Його твори також зберігаються у музеях і приватних колекціях України, країн Європи, США.

Не дивлячись на поважний вік, Потапенко не припиняє працювати. У своїх краєвидах він намагається донести до глядача різнобарв’я природи в усіх її нескінченних проявах, а також відобразити час. «Головне для художника – не втрачати зв’язок з дійсністю, - переконаний Андрій Ілліч. – Художник має відображати той час, у якому живе».

Персональна виставка Андрія Потапенка у Дніпропетровському художньому музеї триватиме до 29 травня.

Куратор експозиції – провідний науковий співробітник музею Тетяна Іванівна Хупава

тел.: 744-60-36.

 

Про авторів

Дніпропетровський художній музей

Додав OksanaY 04 травня 2011

Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска