Дніпро / Виставка «Тінь трави»
07 ВЕРЕСНЯ - 10 ЖОВТНЯ
арт-центр Я Галерея (вул. Гусенка, 17)
Незалежно від етичних категорій добра і зла, незалежно від результату – поразки чи перемоги – події кидають тіні. Під впливом часу матеріальність явищ зникає, але пам'ять про них криється в почуттях, спробою розказати про які і є «тінню трави».
Ініційований Олександром Бабаком, проект був останньою виставкою-присвятою роботі першого приміщення арт-центру Я Галерея на вулиці Волоській у Києві. Короткочасна, але акцентована експозиція пройшла під супровід музики, яку батько художника вважав «ворожою».
Феномен пам'яті, яку досліджує проект, активізується, в першу чергу, через запахи. Салон радянської «Побєди», квартира, в якій пройшло дитинство, новий триколісний велосипед – все це можна розповісти через специфічні аромати, які парфумер та співзасновник арт-центру Я Галерея в Дніпропетровську Павло Мартинов розливає в старі пляшки, що потрапили до експозиції археологічним шляхом – з-під землі маленького саду Я Галерея в Києві.
Роботи Анни Миронової «Тінь трави» – відбиток трави на прозорому пластику – виражають головну метафору експозиції. Заплановані як частина окремого проекту, в асоціативному ряді «пам'ять – запах – колір – мінливість – хиткість – непостійність», що його склав концепт експозиції, вони отримують точний вміст.
Анатоль Степаненко, співавтор Олександра Бабака у дослідженнях історії зникаючих сіл, представляє фрагмент цього великого проекту – атрибутику народної вегетативної магії. Степаненко відповідає на гасло експозиції, виказуючи емоцію через рослинні елементи народної культури.
На думку Анни Войтенко, спроба щось пригадати є марною, бо трава відсутня – її місце займає дим. Саме тому фотограф має засвідчувати не «фігуративну пам'ять», а присутність просякнутої атмосфери – палаючим від сонця целулоїдом.
Негативи бесарабських фотоательє початку століття підіймають з минулого примарні тіла невідомих людей. Буквально, самі ці люди є тінями. Французький філософ Ролан Барт вбачає важливість тіней на фотографіях у тому, що без них тіло спектрума (того, хто зображений на фотографії) стає стерильним. Барт пише: «Через цю тонку пуповину фотограф вливає життя; якщо чи із-за нестачі таланту, чи по волі злого випадку йому не вдається супроводити прозору душу її ясною тінню, суб'єкт безповоротно вмирає».
Борис Філоненко, 2012
Про авторів
Арт-центр Я Галерея
Додав Настічка 22 вересня 2012
