Київ / Виставка Abstract Vision Test
09 ЧЕРВНЯ - 13 ЛИПНЯ
Арт-центр Я Галерея, вул. Волоська, 55/57
Назвою виставки стала видозмінена назва тесту на сприйняття кольорів - «Color vision test», інакше кажучи на дальтонізм, який визначається на спеціальних поліхроматичних таблицях Рабкина. Кожна таблиця складається з численних кольорових кружків та точок, однакових за яскравістю, але незначно відмінних за кольором. Дальтоніку, який не відрізняє кольори, зображення виглядає як абстрактна картинка, а людина з нормальним зором бачить цифру чи геометричну фігуру - тобто якійсь «фігуративний» образ. Цей проект пропонує, можна сказати, прямо протилежний тест. «Abstract vision test» - це перевірка художників на здатність знайти абстракцію в навколишньому предметному середовищі.
Фотографія в цьому сенсі демонструє таке бачення найбільш наочно. Це виглядає як знахідка чи осяяння - йшов, побачив, сфотографував. Так зім'ятий бампер побитого авто (Ксенія Гнилицька) чи потоки білого акрилу на строй майданчику, який розтікся по землі (Марія Павленко) перетворюються на видовищні абстрактні образи.
Абстракція - це дематеріалізація реальності, Це мовчазний світ естетики, який байдужий до якоїсь конкретики. Це відмова від висловлювання, але на цій виставці інформаційна тиша, яку передбачає абстракція, порушена. Кожний твір балансує між реальним та абстрактним, він має ознаки образного і водночас безобразного зображення. Художники пропонують подвійну гру - глядач може бачити першообраз та образ, та зв'язок між ними як персональну авторську гру.
У живопису та графічних творах таке бачення виражається у відмові від матеріалістичної репрезентації реальності. В одних митців це означає відмову від ілюзіонізму як створення омани реальності у вигляді розпізнаваного об'єкту за допомогою перспективи, світло-тіни чи інших професійних засобів реалізму. Ліс Максима Мамсикова виглядає як темна смуга на білому тлі, вікна Олександра Бабака нагадують твори Ротко, етюд з натури Олега Грищенко чи фігура Володимира Кузнєцова не мають глибини чи об'єму. Всі ці автори ідуть у напрямку площинності, що виводить їх на межу abstract&real.
Микола Маценко складає твір з українських орнаментів, а Олександр Гнилицький - з акуратно складених чоловічих сорочок. Юрій Соломко на полотні, а Жанна Кадрова в кахелі представляють карти метро. Валерія Трубіна малює фермерські поля - вид з літака, Всі вони використовують як первісні образи ready made пласкі зображення - орнаменти, карти чи плани, які можна сприймати як абстрактні візуальні образи.
Як в фотографії, так і в живописі до невпізнання може привести втрата різкості зображення як неповного «розчинення» образу, як, наприклад, у світлині Анатолія Белова, зробленій в густому тумані. Леся Хоменко у своєму живописі «затуманює» фреску, ,а Валерія Трубіна малює дерева, як їх видно з машини під час швидкого руху.
Твори, де образ існує на цій грані можна знайти в багатьох художників - не обов'язково абстракціоністів. Для них - це результат пошуків нових форм, експериментів з художньою мовою, а не філософія, як для абстракціоністів на початку минулого століття, які вважали площинність та безпредметність зображення істинно реалістичним мистецтвом, а все інше - обманом.
Модерністи-абстракціоністи винайшли складні техніки щоб уникнути можливості для глядача навіть з розвиненою увагою отримати якесь фігуративне враження, щоб їх не звинувачували за щось схоже на хмарку, обличчя чи фігуру. Саме те, що їм колись інкримінували як недолік, і є головною темою цієї виставки. Гра в предметність-безпредметність сьогодні, після всіх художніх течій 20-го віку, виглядає інакше, але є не менш цікавою.
Куратор виставки- Наталія Філоненко.
Про авторів
Арт-центр Я Галерея
Додав maskafogo 31 травня 2010
