Київ / Виставки учасників програми Генофонд Світлани Струк і Юрія Кузьменко
31 СЕРПНЯ 19.00-21.30
Арт-центр Я Галерея (вул. Хорива, 49-б)
Будемо раді Вас бачити у середу, 31 серпня, в арт-центрі Я Галерея на Хорива, де відкриються виставки учасників програми Генофонд Світлани Струк і Юрія Кузьменко.
В проекті "Великі і маленькі" Світлана Струк пропонує відвідувачам побачити її мистецтво з різних точок зору і сприйняти відповідно до власної.
Бентежна «синя година». Саме цю задумливу пору обрала Світлана Струк для підглядання за своїми персонажами. Пласкі фігури людей з величезними руками, які розхитались повітрям та світлом електричних ліхтарів; великий собака, нібито кінь у Заболоцького, який чує гомін листя та каменю; куртка, що необережно кинули на паркан - усі вони герої ноктюрну. Слова та речі, які потрапили у ніч, якось особливо завмирають на полотні майстрині. «Надвечірність» моїх малюнків скоріш обумовлена близькістю нас до Півночі, до зими, до коротких днів, довгих вечорів. Я менш помічаю літо та сонячні дні, ніж виразні, сповнені настрою кінець літа, зиму, осінь». Та це внутрішнє звучання відтінків синього та сірого спрямовує нас до безмежності простору фресок або до туги митців 20 століття за духовним змістом. А дійсність, що закручена мазками пензля, та спільне існування фона з героєм - до експресіоністів Німеччини. «Сьогодні я хочу зідрати завісу, як шкіру з м'яз або кришку з машинного відділення, та трохи відкрити для себе та інших живу реальність, ту, що тріпотить». Справжні сюжети з життя міста застрягають у вечірній меланхолії та, з цього приводу, стають символічними. У кольори Світлани Струк «не входять, як у хлів» - «Сприйняття кольору, на мій погляд, залежить від емоційного настрою людини. Якщо у його душі хлів, тоді для знайомства з його творчістю треба одягати чоботи». Майбутня виставка Світлани Струк - про важливість гри з маленькими подіями у великому просторі, про кольорових героях у сивій млі. (Анастасія Золотова, серпень 2011)
Юрій Кузьменко представить на розсуд публіки "Квантовий суп", проект - пошук себе, питання і відповіді на тему власної ідентифікації.
Закинутий у буття Юрій Кузьменко здійснює свій пошук. Діоген вдень виходив з бочки із ліхтарем, пояснюючи: «Шукаю людину». Кузьменко говорить: «Я людина, і не хочу мати ярликів окрім імені». Його роботи - це те, що він нашукав із своїм власним ліхтарем - мішаною технікою. Виставка «Квантовий суп» зіштовхує внутрішній екзістенціалізм митця із зовнішнім цинізмом ситуації. Зворушує питання про себе, ставить питання до інших.
Чи взмозі ми сприймати кванти? Потрапляючи в сартрівську пастку вікна, що ми бачимо за ним? Знайомі матеріальні речі, що ставляться під сумнів запитаннями, набувають вигляду речовин, втрачають сталу форму. Чи впізнаю я речі з яких складаюся? «Людське сприйняття не може досягти дійсної природи квантової реальності, оскільки усе, чого ми торкаємося, стає матерією. Хоча зір, очі наші, можуть цілком допомогти. Якщо спробувати зчитувати лише кольорові потоки інформації, отримаємо квантовий суп».
Здається, на площині кахлю ванної кімнати ми раптом помічаємо поклик: Житла. Харчів. Нащадків. Коли цілком природні речі стали предметом боротьби? Крізь прапори, мови і національності прокладають власні колії самовизначення, по яких ніби-то треба прямувати. Кузьменко ставить положення під сумнів: «Чому тканина певного кольору, названа прапором, повинна породжувати в мені якісь емоції та почуття? - Хай і так, найкращим прапором, покуди суспільство вважає це за необхідне, було б полотно, неґрунтоване полотно».
З 31 серпня відвідувачі Я Галереї на Хорива отримають можливість вже зараз вжитися у ролі, які Кузьменко означив для наступних поколінь: «Сподіваюсь, що коли нас відкопають, люди, чи можливо, якісь інші розумні форми життя, просто посміхнуться з того, що колись ми ішли такими шляхами самовизначення».
Пошук не вимагає фіналу. Це - процес. І світ - таке місце, де шукаєш ти, але є ймовірність, що, власне, знайдуть тебе. (Борис Філоненко, серпень 2011)
Про авторів
Арт-центр Я Галерея
Додав OksanaY 29 серпня 2011
