Київ / Презентація альбому "Зброя пролетаріату" Сергія Жадана та гурту "Собаки в космосі"
07 ЖОВТНЯ 21:00
Книжковий Арсенал
Дорогі брати і сестри!
2. Камон, мен - Одного разу мені розповіли дивовижну історію про те, що три з чотирьох, переправлених із Європи до України юзаних мікроавтобусів, переганяються через Бердичів. Є там якась бердичівська мафія, котра налаштувала такий нехилий бізнес. Я подумав, що це добра тема для вірша – такий регіональний патріотизм, спроба навіть з-поза кордону інвестувати в малу батьківщину чесно зароблені бабки. Так з’явився текст про двох бізнесменів, котрі давно обжилися в Голландії, проте не забули батьківські пороги. Щоправда, в них нічого в результаті не виходить – вони стикаються з жахливими проявами української корупції й вважають за краще повернутися на благословенну нідерландщину. За великим рахунком, це текст про проблеми корумпованості вищих органів нової української влади. Ще там двічі вживається слово «реформи», щоби ніхто не сумнівався, яка саме влада мається на увазі.
3. Зброя пролетаріату - Це дуже харківський текст, про «корейців, в’єтнамців та африканців», себто про представників національних меншин, яких нелегка занесла до Харкова, і які змушені тепер виживати в доволі специфічних умовах. Ну, і найбільш марксистська композиція, з чіткою інструкцією до дії. Собаки поміж собою називають її «Третя світова» за тривожні радіошуми на початку звучання. На записі ми довго билися з текстом, він уперто «не вміщався» в музичне тло, оскільки вокалісти з нас відверто фігові. Але тим не менше, все вийшло доволі по-бойовому.
4. Радіо Харків - Власне, з цієї пісні почався весь альбом. Це наша данина рідному місту і його мешканцям. Ми любимо Харків і нас страшенно напружує те, що тут робиться, напружує те, що з Харкова намагаються зробити «регіональний» форпост. Ми говоримо від імені тих харків’ян, котрих сьогодні вперто ігнорують батьки міста, говоримо про маніпуляції й пресинг, політичну брехню та почуття солідарності. Щоправда, попри те, що пісня має «радіоназву», дуже сумніваємось, що хтось візьме її в ефір. Зокрема, через ненормативну лексику. Ми навіть хотіли зробити софт-версію, де б замість «їбучої політики» була «гребуча політика». Проте вирішили, що перший варіант більш точно передає стан справ в Харківському регіоні.
5. Берці - Теж навіяно численними історіями про ведення бізнесу в умовах дикого українського капіталізму. У мене знайомі ганяють машини з Голландії, розповідають доволі повчальні історії. Коли пишеш про це в книгах, всі чомусь думають, що мова йде про 90-ті. Хоча все це діється в наш із вами прекрасний час. Просто про це сьогодні не пише преса і не показує телебачення. Насправді в багатьох «сегментах ринку» 90-ті нікуди й не зникали, а ще в багатьох – успішно повернулися. Тому рейдерство, розбій і карколомні кар’єрні злети – це, на жаль, не лише наша героїчна історія, а й буремне сьогодення.
6. 300 китайців - Це п’ятий варіант композиції. Перший ми зробили ще три роки тому. Проте він чомусь не прижився. Після того ми кілька разів усе міняли й зупинилися лише на цьому варіанті. В результаті з запальної циганської мелодії вийшов жорсткий диско-панк. Ця композиція, мабуть, найбільш точно передає наші теперішні музичні уподобання – пост-панк, нова хвиля, естетика вісімдесятих. Нещодавно знайшов, до речі, інформацію про чувака, який перевозив китайців через російсько-український кордон в причепі сніговоза. Піймав себе на думці, що більшість із того, про що писав, я потім так чи інакше зустрічав у житті.
Ще така історія – німецькою цей текст чудово переклала Клаудіа Дате. Ми одного разу спробували врахувати потреби німецькомовної публіки, котра не розуміє текстів, і під час концерту в Берліні спроектували на екран за нашими спинами переклади пісень. Було доволі дивне видовище – публіка стояла й дивилась кудись повз нас, уважно читаючи й не реагуючи на музику. Більше так не експериментуємо.
7. Мудаки - Ліричне й атмосферне реггі з ніжною назвою. Присвячується бюджетникам, котрі дозволяють себе нагинати, й журналістам, котрі пишуть про це бравурні репортажі. Створено на харківських реаліях, зокрема на старій-добрій звичці Г.А.Кернеса на будь-яку регіональну акцію приганяти натовпи вчителів та вихователів дитячих садочків (добре, що без дітей дошкільного віку). Одним словом – все сказано в назві.
8. Завод Шевченка - Присвячується губернатору Харківщини Добкіну Михайлу Марковичу. Пару років тому Харків сколихнули виступи робітників заводу Шевченка. Відтоді влада зрозуміла, що за будь-якої нагоди потрібно голосно виступати від імені трудових колективів, доки вони не почали виступати самі. Чим успішно й займається до сьогодні. Не знаю, наскільки самі трудові колективи це розуміють. Ми з цього приводу створили дуже просту, можливо навіть прямолінійну композицію, з використанням елементів класики, себто «Інтернаціоналу». Десь такою, на нашу думку, й має бути актуальна українська культура – простою, доступною, і головне – з поіменним перераховуванням ворогів трудового класу.
9. Ляшко - Цю композицію ми зробили ще минулого року, проте вона дивним чином не втратила своєї актуальності й сьогодні. Можливо, у зв’язку з парламентськими виборами, що невблаганно на нас насуваються. Темою композиції, як нескладно здогадатися, є вітчизняний парламентаризм як діагноз. Ми спробували коротко сформулювати ставлення пересічного українського виборця до того, що він обирає. Ляшко тут згадується скоріше принагідно, для рими – «Цушко - Ляшко», рима просто ідеальна. На всяк випадок, якщо хтось надумає подавати на нас до суду – в реченні ««педерасти» типу позафракційного депутата Ляшка», слово педерасти взяте в лапки, себто це цитата з самого позафракційного депутата («де ви бачили педерастів із таким баритоном? »(навіть боюсь уявити, що він має на увазі під баритоном)). В цьому треку нам прописав гітару Юра Гуржи – лідер берлінського раггамаффін-колективу «Рот Фронт», наш друзяка, з яким ми виступали в Харкові та Берліні.
10. 2 портвейна - Взагалі то годилося б назвати «Два портвейни», але нам так для рими не підходило. Наша данина любові RHCP. Всі ми вийшли з шинелі ред гот чілі пепперсів та малинового піджака Поплавського, тож намагаємося згадувати моральних авторитетів. Перці чудово звучать із духовими, колись у 90-х, на якомусь черговому врученні чергового Греммі, вони виконували цю пісню з трубами, тож ми лише розвинули ідею. Текст місцями збережено, зокрема – рядки про Боба Марлі. На програші між другим та третім куплетами наш тромбоніст Саша Меренчук грає «Ой чий то кінь стоїть…». Як на мене, вийшло доволі гармонійно.
11. Жінка - Єдина лірична композиція в цьому альбомі (якщо не рахувати, звісно, «Мудаків»). Пісня про вірну любов та гірку відданість, про намагання бути почутим, поміченим і відзначеним. Про громадянську позицію як форму любовного переживання. Про любов, ніжність і вуличні заворушення. Мажорне завершення нашої безнадійної праці.
Про авторів
Сергій Жадан , Собаки в космосі
Додав ceny bab 18 вересня 2012
