Київ / Презентація робіт Збіґнєв Лібера. Праці 1982-2008 років.
14 ТРАВНЯ 18:30
Національний центр театрального мистецтва ім. Леся Курбаса, вул. Володимирська 23-В
Вхід на презентацію вільний
Польський Інститут у Києві та Національний центр театрального мистецтва ім. Леся Курбаса запрошують на презентацію Збіґнєв Лібера. Праці 1982-2008 років
за участі Збіґнєва Лібери.
Збіґнєв Лібера - один з найцікавіших польських митців: автор відео, фотографій, інсталяцій, перформансів, об’єктів та малюнків. Провісник критично-анархічного мистецтва у Польщі.
Народився 1959 року. Не провчившись і року на педагогічному факультеті університету м. Торунь перервав навчання. На початку 80-тих років займався опозиційною діяльністю, створюючи та розклеюючи агітаційні листівки, за що був ув'язнений на півтора роки. Повернувшись на волю починає активно творити, зокрема за допомогою відеокамери. Один з перших фільмів „Інтимні обряди" (1984) документує життя більше ніж 90-річної, хворої та прикутої до ліжка бабусі митця, за якою він доглядає. Цей та наступні кілька фільмів про неї, шокуючі за формою, розмірковують над поразкою матерії, безсилої перед старінням та смертю. Ще один фільм того періоду "Як дресируються дівчата" зроблений на підставі домашньої відеозйомки під час родинного свята, на якому дорослі несвідомо вчать маленьку дівчинку культурному коду буття жінкою (малюючи їй губи, вдягаючи прикраси).
В цей період Лібера також входить у коло підпільної лодзинської галереї Strych (Горище), на базі якою існує об'єднання „Kultura Zrzuty" (Культура Зжути) - „панк сцена польського мистецтва, що спиралася на неодадаїстичній поетиці, опозиційній до раціонального мистецтва 70-их років" (Лукаш Рондуда). Але Лібера йде далі, створюючи мистецьке об'єднання, учасники якого малюють разом картини, із хворими психіатричної лікарні роблять геппенінги та грають у панк гурті „Sternenhoch". Наприкінці вісімдесятих Лібера певний час живе у будинку-комуні Софії Кулік та Пшемислава Квєка (мистецький дует KwieKulik) під Варшавою. Позує оголений для фотографій Софії Кулік.
У 1989, після повалення комунізму у Польщі, переосмислює свої позиції й вирішує більше не займатися мистецтвом. Виїжджає до Африки. Але за пів року повертається - з Африки й до мистецтва.
Новий етап у творчості Збіґнєва Лібери - іграшки, які він створює від початку 90-тих. Найвідоміша з них - "Lego. Концтабір" (1994) передовсім критикує те, як від дитинства суспільство, зокрема за допомогою іграшок, запрягає у віжжі раціональності свідомість. А пік раціоналізму - це терор. Інші іграшки - це "Тітка Кена" (1994), "You can shave your baby" (1996), "Eroica" (1997) тощо. Критикуючи роль суспільства у процесі статевої соціалізації Лібера створює у середині дев'яностих серію "Корекційні пристрої": "Uniwesal Penis Expander" для хлопчиків, "Ліжечко для пологів" для дівчаток тощо.
У двотисячні Збіґнєв Лібера вивчає зв'язок "картинок", які ми бачимо у пресі, й процесів пам'яті. А часом і пов'язаних із нею механізмів психічного витіснення. У 2002-2003 Лібера створює серію „Позитиви": постановочні рімейки на відомі історичні фотографії трагічного змісту. Але Лібера робить їх життєрадісними, відображаючи те, що часто робить наша свідомість, захищаючи себе від негативних посилів. Серія «Майстри» (2004) - це імітація матеріалів у найвідоміших польських газетах та тижневиках про ключові постаті неоавангардного мистецтва 70-их років. Книга "Що робить зв'язківка" (2005) із фото колажами Лібери та текстами поета та публіциста Даріуша Фокса - альтернативне осмислення Варшавського повстання.
Праці Збіґнєва Лібери були представлені на персональних (від 1992) та спільних (від 1987) виставках у Польщі, Німеччині, Франції, США, Данії, Люксембурзі, Швеції, Бразилії, Бельгії, Естонії, Росії, Угорщині, Чехії. 2009 року у Національній галереї „Zach?ta" пройшла ретроспективна виставка „Збіґнєв Лібера. Праці 1982-2008 років”. Куратором кількох виставок Лібери виступала попередня гостя "Відкритого архіву" Анда Роттенберг, а на спільних виставках праці митця були показані разом із працями інших гостей київського "Архіву" Артура Жмієвського та Катажини Козири.
Про авторів
Польський Інститут у Києві
Додав Art-Vertep 10 травня 2010
