Львів / Фотовиставка Олександра Глядєлова «Неволя»
02 ЛИПНЯ - 02 СЕРПНЯ
Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького»
Два десятка великоформатних чорно-білих світлин ручної роботи продемонструють на виставці відомого київського фотодокументаліста Олександра Глядєлова «Неволя». Відкриття виставки відбудеться у вівторок, 2 липня, о 16.00 у Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького».
Олександр Глядєлов своєю улюбленою фотокамерою «Лейка» фільмував і пересилочні тюрми сибірських етапів, і сталінські концтабори в Казахстані, де сидів відомий радянський дисидент Олександр Солженіцин, і в’язничніморги. На своїх світлинах автор вдумливо і вправно вибудовує драматургію чорно-білого кадру — життя, побачене співчутливою душею. Тематику фотосерій Глядєлова прийнято вважати соціальною: знедолені діти, дно життя, лікарні, тюрми тощо, однак насправді вона гуманістична.
Причиною того, що автор погодився демонструвати виставку «Неволя» саме у музеї «Тюрма на Лонцького», може бути пояснення Олександра Глєдєлова в одному із його інтерв’ю: «Читаю й порівнюю: цього року я до школи пішов – він сидить за повстання в Гулазі, ось я став піонером — він у карцері, мене прийняли до комсомолу — він вийшов із табору. Він досиджував там із відомими дисидентами і все це описав. І починаєш на власне прожите життя дивитися зовсім по-іншому. Людина сіла до в’язниці за те, що могли дати рік чи півтора від сили, а все, що було потім – затята боротьба за власну гідність, якої цей чоловік нікому не дозволяв принижувати. Він усе життя просидів в цій тюрмі, у країні, яка офіційно декларувала зовсім інші цінності. І стає соромно, що я не був дисидентом, не виходив на маніфестації. Я відчуваю свою провину перед цією людиною, за те, що вона сиділа ні за що, коли я був уже громадянином із паспортом. Я відчуваю свою вину за те що Стуса замучили в тюрмі, коли інших вже випустили. Просто тому».
Серію «Людина і тюрма» під загальною назвою «Неволя» автор показував у багатьох країнах. Остання демонстрація виставки у Каунасі (Литва) викликала сльози в тамтешнього метра фотографії. Чому? Про це можна буде довідатися на вернісажі в «Тюрмі на Лонцького».
Довідка
Олександр Глядєлов народився 1956 р. у Легниці (Польща) в родині офіцера Радянської Армії. Від 1974 р. живе в Києві. Вивчав оптику і приладобудування в Київському Політехнічному інституті. Від середини 1980-х самотужки вивчав фотографію і в 1989 став працювати як професійний незалежний фотожурналіст.
Глядєлов багато подорожував республіками колишнього Радянського Союзу, фотографував в Україні, Росії, Молдові, Киргизії, Узбекистані, Таджикистані, Туркменії, Грузії, Азербайджані, Вірменії, Литві, а також у Польщі, Чехії, Франції, Сполучених Штатах Америки, Швейцарії, Сомалі, Кенії , Південному Судані. Висвітлював військові конфлікти в Молдові, де був поранений, Нагорному Карабасі, Чечні.
Від 1996 р. Глядєлов сконцентрувався на довгострокових документальних фото проектах, подаючи свою роботу у вигляді виставок. Весь цей час він паралельно працює над двома великими проектами: про соціально знедолених дітей; про епідемію ВІЛ/СНІД. Від 1997р. і до нині активно співпрацює з міжнародною гуманітарною організацією «Лікарі без кордонів» (Medecins Sans Frontieres). Фотографії Глядєлова використовують такі міжнародні організації, як MSF, HRW, The Global Fund, UNAIDS, UNICEF.
Нагороди
Гран-Прі Укрпресфото-97; Приз Hasselblad на конкурсі європейської фотографії у Вевей, Швейцарія, Images'98; Mother Jones 2001 Medal of Excellence Міжнародного фонду документальної фотографії в Сан-Фраціско, США; "Moving Walls 2002" Інституту Відкритого Суспільства (OSI) в Нью-Йорку, США.
Книжки
"Тут і тепер", -Київ, Бланк-Прес, 2000;
"Pandemic: Facing AIDS" ("Пандемія: зіткнення зі СНІДом"), міжнародний фотопроект, видавництво "", - Нью-Йорк, Umbrage Editions , США, 2003;
"Інтерв'ю з Надією", - Київ, Бланк-Прес, 2006.
Документальний фільм
Серія "Derriere la page: Enfants des rues d'Ukraine" ("Остання сторінка: Вуличні діти України"), Coup d'oeil / Arte, Metropolis, 7 хв., Париж, 2000.
Персональні виставки
2006
"Мама Africa", галерея "Дім Миколи", Київ.
"Лопухово = Брустури", галерея "Камера", Київ.
"Сомалі: забута гуманітарна криза", кінофестиваль в Локарно, Університет міста Женеви, Швейцарія.
2005
"Відчинені двері", виставковий зал Закарпатського обласного музею, Ужгород, Україна.
"Не відводячи погляду", галерея "A-hous", Київ.
2004
"Так, Україна!", Галерея "Мистець", Київ.
"Людина і в'язниця", Palfyho Palace, Братислава, Словаччина.
"Зайві", "Наркотики та СНІД", "Ув'язнені", "Stara Galeria" ZPAF, Королівський Замок, Варшава, Польща.
2003
"Наркотики, СНІД і життя", галерея "Prospekto", Вільнюс, Литва.
"Без маски", галерея "Дім Миколи", Київ.
"Зайві", "Vilnius photo-gallery", Вільнюс, Литва.
2002
"У пошуках втраченого", Музей Червоного Хреста, Женева, Швейцарія.
2001
"Без Батьківщини", овальний хол газети "Известия", Москва, Росія.
"У пошуках втраченого", Виставковий комплекс "Український Дім", Київ.
"Вільшани (діти і психіатрія)", Ужгородський Національний Університет, Ужгород, Україна.
"Дорога", галерея "RA", Київ.
"СНІД в Україні", зал засідань ООН, Нью-Йорк, США.
"Без маски", Музей образотворчих мистецтв, Кемерово, Росія.
"Зайві", Замок, галерея "Pf", Познань, Польща.
2000
"Тут і тепер", Центральний Будинок Художника, Київ.
"Зайві", Самфордскій Університет, Бірмінгем, Алабама, США.
1998
Виставка "Зайві" була показана в 10-і регіональних центрах України.
1997
"Зайві", Виставковий комплекс "Український Дім", Київ.
Колективні виставки
2006
"Moving walls: a documentary photography exhibition", пересувна виставка 7-ми фотографів, відібраних з понад 60-ти учасників проекту "Moving Walls" за весь час його існування, організована Інститутом Відкритого Суспільства (OSI), "Al Riwaq Art Gallery" , Бахрейн.
2004
"Так!", Український Інститут, Нью-Йорк, США.
"Don't look away", UIMA, Чикаго, США.
2003
"Чорнобиль", фестиваль DONUMENTA, Регенсбург, Німеччина.
"Youth enduring: a will to survive", "The Fifty Crows Gallery", Сан-Франциско, США.
"Invasio", Центральний Будинок Художника, Київ.
2002
"Refugees", "Gallerian", Стокгольм, Швеція.
"Pandemic: facing AIDS", Музей Сучасного Мистецтва (MACBA), Барселона, Іспанія.
"Moving walls 2002", Інститут Відкритого Суспільства (OSI), Нью-Йорк, США.
2001
"Позитивні Життя", Центр Сучасного Мистецтва, Київ.
Виставка переможців конкурсу "Mother Jones Grant 2001", Міжнародного Фонду Документальною Фотографії, "Friends of photography house", Сан-Франциско, США.
2000
Виставка сучасного мистецтва, Центральний Будинок Художника, Київ.
1999
"Ten years after", Празький Град, Прага, Чехія.
1998
Сучасна українська фотографія, Словаччина, Братислава.
Про авторів
Олександр Глядєлов
Додав nady 02 липня 2013
