Львів / Тарас Федірко у «Кабінеті»
02 ГРУДНЯ 18:00
Літературна кав’ярня «Кабінет» (вул. Винниченка,12)
МО "Дзиґа" продовжує цикл зустрічей у літературній кав’ярні "Кабінет"
Нова зустріч – 2 грудня 2009 року, у традиційну середу о 18 год. за адресою Винниченка, 12.
Гість – Тарас Федірко, поет, перекладач.
Кілька слів від модератора:
Останніми роками в українська література стала свідком появи нового покоління. Хтось буквально увірвався, хтось поволі входить, хтось нахабніше, хтось – скромніше, у когось вже є своя видана книжка, у когось – публікація, або й без неї. "Кабінет" продовжує представлення цієї генерації. За різноманітного нашого сприяння вже відбувалися зустрічі з "Західним фронтом молодої поезії", "Рожевим слоником", Андрієм Любкою, Григорієм Семенчуком, Лесем Белеєм та багатьма іншими.
Наступний наш гість – Тарас Федірко був чи не найбажанішим гостем "Кабінету" і його прихід в літературу виглядає для мене чи не найважливішим. Те, що говорю, говорю цілком суб’єктивно і може зовсім не правильно. Але говорю про найближчого мені, поряд з Белеєм, автора, не тільки з генерації, але з сучасної літератури загалом. Помітив його тексти десь півтора-два роки тому завдяки "Західному фронту" але, подумав – причулося, вирішив витримати паузу до тепер.
Він ніби наново, серед руїн, знаходить власну мову. Ніби стверджує наново право говорити. Саме це є важливо у виході з ситуації пост-модерну. У нього важливий відхід у метафізику, намацування справжності буття – він виявляє її по-новому у нашій літературі, у мові, а краще сказати – виявляє наново. Саме "метафізична" поезія дає таку можливість, зрештою, тільки вона і можлива, як поезія. Бо вона констатує, не стверджує, не здобуває, а саме констатує можливість, не право, а саме можливість, того ядра, яке є свідком справжності існування.
Юрій Кучерявий
Кілька віршів Тараса Федірка:
***
Мова твоя - чужо-вийнята,
з язика на язик перекладена,
з рук в руки.
Зі слів, над словами прикликаний,
ти відводиш мене, самогубцю,
геть:
до неподільного, до не названого
місця в мені.
***
Про розривання - скажи мені,
принеси яву тінесловами,
що обдимались, коли на сипучих тілах
стопи лишали слід.
Говори,
доки пора висловлювань.
Невловимий, вловимий.
Гортанний твій голос -
то сурма, повна водою Сени.
***
Я лежав у глибокому рові,
де ти зараз.
Колись, під вагким подихом.
Кружними шляхами - крізь час, лініями долонь -
зустріну тебе, іншого, зовсім свого, -
в тобі зустрінуся.
- Куля та волотиста.
На мені, на вас проростає від неї:
щось схоже, вічність маленька.
- Хіба є в щечереві, в стиснутому, сини?
Ходиш понад. Хто стинає питанням голову,
ходить поряд.
Коротко про автора:
Тарас Федірко, народився 23 листопада 1990 р. в Тернополі. Студент географічного факультету ЛНУ ім. І. Франка. Поет, перекладає з італійської та російської мов. Учасник «Західного фронту молодої української поезії»
Про авторів
Мистецьке об'єднання Дзиґа
Додав Art-Vertep 01 грудня 2009
