Учасники

Режисери: Ліза Баррос Д’Са, Ґлен Лейберн.
Ірландія, 2012, 103’
У ролях: Річард Дормер, Джоді Уіттакер, Ділан Моран, Кілліан Скотт.
Фільм-відкриття МКФ у Карлових Варах-2012.
«У країні незрячих, одноокий буде богом».
Белфаст, 70-ті роки. Террі Хулі – меломан та запеклий бунтар. Він спокійно живе у рідному місті, аж поки воно не захлинається від конфлікту у Північній Ірландії. Поки всі як один друзі Террі беруться за зброю, він відкриває музичну крамничку Good Vibrations. І не деінде, а в самому серці конфлікту, у найгарячішій точці Європи. Саме тут він вловлює вібрації опору, що надходять від молодої панк-тусівки. Більш того, Террі стає лідером строкатого гурту, покликаного створити нову громаду, альтернативний Ольстер, яка би повернула до життя змучене місто.
Преса про фільм.
Спершу Good Vibrations можуть здатися традиційним байопіком,але вражаюча історія Террі Хулі, одноокого хрещеного батька панку в Північній Ірландії, виступає потужним фоном для подій 1970-х років у Белфасті. А також фільм доводить, що музика таки може змінити життя цілої країни. – Screen Daily.
Чарівний музичний фільм зарядив фестиваль такою потрібною йому енергією. – Hollywood Reporter.
Ліза Баррос Д’Са вивчала англійську в Оксфорді та закінчила сценарне відділення у Лондонському університеті. У 2006 році написала сценарій для The 18th Electricity Plan, короткометражки, яку сама й зняла разом із Ґленом Лейберном. Потім Ліза з Ґленом зняли дебютну повнометражну роботу Cherrybomb (2009), яку показали на Берлінале у секції Покоління. Разом з Лейберном та багаторічним партнером Девідом Голмсом заснувала продакшн-компанію Canderblinks Film and Music.
Ґлен Лейберн багато років працював дизайнером, створюючи обкладинки для музичних альбомів та промо-ролики. Серед його клієнтів – EMI, Sony, BBC NI, та Mercury Records.

“Ляльковий дім” (Dollhouse)
Режисер: Кірстен Шерідан.
Ірландія, 2012, 95’
у ролях: Шина Керслейк, Джонні Уорд, Кейт Бреннан, Джек Рейнор.
«Шість психів. Одна ніч. Повна відсутність контролю».
Компанія підлітків-гультяїв вдирається в дім у багатому передмісті Дубліна. Вони збираються всю ніч зависати та всіляко розважатися. Та атмосфера напружується; забавки переходять у недитячі витівки. Виявляється, що будинок цей – непростий, і потрапили вони сюди невипадково. На ранок несподівані одкровення розбивають родину; проявляється відчай молодих людей, котрі прагнуть чогось непорушного у хиткому світі.
Преса про фільм.
Після потоку ірландських стрічок, які в основному були націлені на Голлівуд, Ляльковий дім вирізняється більш експериментальним підходом. – Indie Wire.
Кірстен Шерідан народилася в Дубліні у 1976 році. У 1998 закінчила ірландську національну кіношколу. Прем’єра її першого повнометражного фільму Дискосвині відбулася на Берлінському МКФ у програмі «Панорама». Стрічка Авґуст Раш (2007) була номінована на Оскар у категорії «Найкраща оригінальна пісня».

“Що зробив Річард” (What Richard Did)
Режисер: Леонард Абрахамсон.
Ірландія, 2012, 88’
у ролях: Джек Рейнор, Рошин Мьорфі, Сем Кілі
«Одна ніч може змінити все. Та чи змінить вона світ?»
“Що зробив Річард” – історія Річарда Карлсена, золотоволосого красунчика-атлета, лідера мажорної тусівки з Південного Дубліна. Події розгортаються влітку, якраз коли юнак закінчив школу і збирається вступати до університету. Світ навколо Річарда виблискує усіма кольорами; хлопцю здається, що й море йому по коліно. Аж ось однієї літньої ночі своїм вчинком він руйнує увесь той світ, і разом з ним – життя близьких людей.
Преса про фільм.
Ірландець Ленні Абрахамсон у своєму третьому повнометражному фільмі показує себе як режисер першої ліги. Кожен його фільм відрізняється від попереднього. Що зробив Річард – блискуча драма, яка ще довго після фінальних титрів лишається в думках глядачів. – The Guardian.
Абрахамсон зачепив надчутливу проблему. Він ставить під сумнів моральність вчинку, але не перетворює стрічку на нудний трактат. Це реалістичний фільм про підлітків не перетворюється на сльозливу мелодраму. А ще здається, що Абрахамсон відкрив нову зірку ірландського кіно. – Time Out.
Ленні Абрахамсон народився в Дубліні у 1966 році. Вивчав фізику й філософію в Трініті Колледж. Його перша короткометражка 3 Joes отримала нагороду як найкращий європейський короткометражний фільм у 1991 році на МКФ у Корку. Наступна його робота Adam and Paul виграла ґран-прі на МКФ у Софії. Другу повнометражну стрічку Garage (2007) показали на Каннському МКФ у програмі Director’s Fortnight. Фільм отримав нагороди CICAE Art та Essai.

“Дні Стелли” (Stella Days)
Режисер: Тадеус О’Салліван
Ірландія, 2011, 100’
У ролях: Мартін Шин, Стівен Рі, Марселла Планкетт
«Найважче тим, хто попереду».
Графство Тіпперері, 50-ті роки. Отець Деніел Беррі береться за недешеву авантюру й водночас вдовольняє власну пристрасть: він відкриває у селищі кінотеатр. Здається, що проти нього постав увесь світ: від скептиків та обурених парафіян до власної ж совісті. Чи вдасться Беррі залагодити конфлікт між любов’ю та обов’язком, надією та вірою, минулим і майбутнім, Римом та Голівудом?
Преса про фільм.
У цій захопливій драмі ви знайдете неймовірну любов до кіно. Мартін Шин чудово впорався з роллю, зобразивши кризу священика й намагання змінити навколишній світ на краще. – Variety.
Мартін Шин блискуче грає прогресивного священика, який потрапив у пастку між традиціями та сучасністю в Ірландії 50-х років. У цій ролі Шин виглядає дуже органічно: актору личить образ священика-кіномана, здатного заснувати власний кінотеатр, пішовши супроти усього міста. – Hollywood Reporter.
Тадеус О’Салліван народився в Дубліні у 1947 році. Отримав диплом у Королівському мистецькому коледжі, спеціальність – режисер кіно і телебачення. У 70-80х роках працював постановником, а у 1990 році випустив свій режисерський дебют, ситком Груднева наречена. За 5 років зняв Нічого особистого. У 2000 році вийшов його фільм Звичайний злочинець із Кевіном Спейсі та Коліном Фаррелом.

“Пірс” (The Pier)
Режисер: Джерард Хьорлі.
Ірландія, 2011, 89’
У ролях: Джерард Хьорлі, Карл Джонсон, Лілі Тейлор.
Джек МакКарті переїхав з Ірландії до США 20 років тому, коли його бізнес занепав і хлопцю довелося накивати п’ятами з країни. Та раптом Джека викликає додому нібито помираючий батько. Знайшовши татуся достатньо здоровим, щоб грати в гольф на полі з худобою, Джек скаженіє, але вирішує все ж лишитися у Корку. Спілкування батька й сина стає нестерпним, аж поки Ларрі не розповідає сину всю правду.
Преса про фільм.
Зважаючи на проблеми сучасних режисерів, Джерард Хьорлі обирає абсолютно правильну позицію та розкриває перед глядачами не просто проблему батька й сина, а цілого покоління. – Hollywood Reporter.
Джерард Хьорлі народився в Ірландії та імігрував до Швейцарії у 16 років. У 1987 преїхав до США. Подорожував країною та змінив більше десятка професій. У 90-х роках почав писати сценарії. У його творчому доробку – більше 20 робіт. У 2008 році написав сценарій, зняв та виступив продюсером свого режисерського дебюту Гордість. Пірс – його друга повнометражна робота.

“Тиша” (Silence)
Режисер: Пат Коллінс.
Ірландія, 2011, 84’
У ролях: Йоґанн МакДжіолла Брайд, Майкл Хардінґ, Марі Койн, Джордан Шілс.
Йоґанн – звукорежисер. Він повертається до Ірландії вперше за 15 років. Хлопцю поставили незвичайне завдання: він мусить розшукати місця, де немає створених людиною звуків.
Преса про фільм.
Фільм Тиша навіяний елементами фольклору. Він надзвичайно делікатно показує вразливість героя. Поетичність картини вражає, а музика так і спокушає до медитації, приємних спогадів та сподівань. – Harvest Films.
Знаходячись на межі між документальним та ігровим фільмом, Тиша м’яко веде глядача крізь цікаву історію. Візуально вражаюча, стрічка показує чудові пейзажі від Берліна до корка, від Майо до Белфаста. Усі кадри зняті залюбленим оком режисера, який уміє цінувати кожну деталь. – Film Ireland.
Пат Коллінс народився у Корку. Виступив режисером 25 документальних фільмів. Тиша – його ігровий повнометражний дебют. Перший його фільм, Майкл Харнетт, виграв Приз журі на Кельтському МКФ у 2000 році. У 2003 році зняв фільм Аббас Кіаростамі – Мистецтво жити про відомого іранського режисера. Стрічка Джон МакҐайерн: приватний світ у 2005 році була визнана найкращим ірландським документальним фільмом. Того ж року робота Marooned отримала нагороду як найкращий документальний фільм на спортивну тематику.

“Обід на хмарочосі” (Men At Lunch)
Реж. Шон О Куален.
Ірландія, 2012, 70’
Осінь 1932 року. Будівництво відомого хмарочоса GE Building у центрі Нью-Йорка добігає завершення. На 69-му поверсі Чарльз Еббетс робить чорно-білий знімок. Обід на хмарочосі – це історія легендарної однойменної фотографії, одного із найбільш упізнаваних знімків 20-го століття.
Преса про фільм.
Чудова 70-хвилинна документальна стрічка розповідає про «найвідомішу місцеву легенду», яка упродовж багатьох років була оповита таємницями.– Hollywood Reporter
Одну з найвідоміших фотографій минулого століття блискуче аналізує у своєму фільмі Шон О Куален. Режисер вправно балансує між документальною оповіддю та особистісними факторами, лишаючи глядачу простір для фантазії. – Screen Daily.
Шон О Куален виступив режисером та продюсером численних документальних стрічок для ірландського телебачення. Серед них: Mé Féin’s Mo Mhéit, Maírtín Ó Cadhain: Rí an Fhocail, At Home in India and Men at Lunch. Перша його робота Mé Féin’s Mo Mhéit розповідає про кар’єру двох колишніх чемпіонів з плавання. Фільм отримав позитивні відгуки публіки та був відібраний на кілька фестивалів. Шон О Куален – лауреат багатьох нагород за найкращі анімаційні роботи.